Ухвала

від 24.12.2012 по справі 25/5005/9891/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

24.12.2012 Справа № 25/5005/9891/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Джихур О.В., Лисенко О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2012 року

у справі № 25/5005/9891/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Терсіт-Фінанс", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бисем", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2012 року у справі № 25/5005/9891/2012 (суддя Чередко А.Є.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бисем", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито відносно банкрута ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці. Ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Терсіт-Фінанс", якого зобов'язано вчинити певні дії.

Не погодившись із зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України звернулась з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2012 року у даній справі.

Ознайомившись з матеріалами справи та апеляційною скаргою судова колегія дійшла до висновку про необхідність відмови у прийнятті апеляційної скарги з наступних підстав. Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі -Закон).

У відповідності до абзацу 22 статті 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як встановлено ст.1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 статті 14 Закону встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено в порядку статті 52 Закону.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку статті 52 Закону, визначені положеннями частини 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа, що не є ініціюючим кредитором може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Слід звернути увагу, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в статті 210 Господарського Кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальною нормою Закону.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська в апеляційній скарзі не вказала на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки, скасування акту про неможливість проведення перевірки чи ненадання документів для її проведення). Відповідні докази не додано і до апеляційної скарги.

Поряд з цим слід додати, що виходячи з положень частини 5 статті 52 Закону, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська, у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року у справі № 29/5005/4651/2012.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений статтями 1, 14, 15, а також статтею 52 Закону, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджених належними доказами кредиторських вимог до нього.

Матеріали справи свідчать, що ДПІ не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, права якої порушено оскаржуваною в апеляційному порядку постановою про визнання боржника банкрутом.

За таких умов Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська не набула права подавати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в порядку, передбаченому статтею 91 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України слід відмовити в прийнятті апеляційної скарги та повернути апеляційну скаргу скаржнику.

Керуючись статтями 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України в прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2012 року у справі № 25/5005/9891/2012.

Апеляційну скаргу з додатками повернути скаржнику.

Додаток на адресу скаржника: апеляційна скарга з додатками, всього на 6 аркушах.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко