Постанова

від 19.12.2012 по справі 5011-23/13357-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа№ 5011-23/13357-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Годун В.А., Протасов С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року

у справі №5011-23/13357-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом кредитної спілки «ЗараЗ», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф», м. Київ,

про стягнення 4849,17 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року КС «ЗараЗ» (далі - позивач) подала до господарського суд міста Києва позов до ТОВ «Флексограф» (далі - відповідач) про стягнення 4849,17 грн., а саме: 2500,00 грн. основної заборгованості, 2200,00 грн. збитків в якості сплаченої вартості додаткових робіт, 24,86 грн. 3% річних (ст. 625 Цивільного кодексу України) та 124,31 грн. пені за користування чужими грошима (п. 4 ст. 232 Господарського кодексу України).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним було перераховано відповідачеві грошові кошти в якості авансу за усним договором без достатніх правових підстав, а відповідач зобов'язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти з урахуванням пені за користування чужими грошовими коштами (п. 4 ст. 232 Господарського кодексу України) та 3% річних (ст. 625 Цивільного кодексу України). Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 2200,00 грн. збитків в якості сплаченої вартості додаткових робіт, оскільки позивач звернувся до іншої особи з метою виконання робіт (надання послуг), які мав надати відповідач.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-23/13357-2012 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Флексограф» на користь КС «ЗараЗ» 2500,00 грн., 8,01 грн. 3% річних, 832,44 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову було відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, застосувавши приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку про те, що відповідач зобов'язаний повернути позивачеві перераховані останнім 2500,00 грн. з урахуванням 3% річних. Крім цього, зазначив, що нарахування позивачем пені за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підґрунтя. Також, суд першої інстанції встановив відсутність усіх складових господарського правопорушення відповідача та відмовив у задоволені вимоги про стягнення збитків.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Флексограф» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-23/13357-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції невірно визначено правову природу укладеного між сторонами спору усного договору як договору підряду, а відповідач вважає що між ними було укладеного договір про надання послуг. Відповідач зазначає, що ним надавались послуги позивача, що останнім підтверджено в своїй позовній заяві. На переконання відповідача, судом першої інстанції неправомірно застосовано до правовідносин сторін ст. 112 Цивільного кодексу України.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залиши його без змін. Вважає, що застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України є правильним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі №5011-23/13357-2012 на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-23/13357-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 19.12.2012 року.

В судовому засіданні 19.12.2012 року представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Представники позивача в судове засідання 19.12.2012 року не з'явились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить розглядати справу у відсутності його представників.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами спору було укладено договір підряду в усній формі, предметом якого було виконання відповідачем на замовлення позивача робіт - розробки фірмового стилю та логотипу КС «ЗараЗ».

На виконання вказаного договору, відповідач надав позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000203 від 14.12.2011 року на суму 6 000,00 грн. для оплати за розробку фірмового стилю та логотипу.

Згідно квитанції №К27/D/96 від 13.01.2012 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн. як часткову оплату згідно рахунку №СФ-0000203 від 14.12.2011 року.

Позивач стверджував, що відповідач неналежним чином виконав його замовлення, а тому він зобов'язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти.

Колегія суддів, в підтвердження висновків суду першої інстанції, встановила, що між сторонами фактично був укладений договір підряду, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Зазначене випливає з положень ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, якими передбачено виконання роботи за завданням замовника з передачею останньому її результатів. Доводи апелянта про те, що між сторонами було укладено усний договір про надання послуг колегією суддів відхиляються, оскільки договором про надання послуг передбачається надання виконавцем за завданням замовника послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, що не відповідає відносинам сторін даного спору.

Метою укладення усного договору між сторонами спору була розробка відповідачем (виконавцем) та отримання позивачем (замовником) фірмового стилю та логотипу КС «ЗараЗ», що по своїй суті відповідає умовам договору підряду.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив повернути сплачені за усним договором кошти, при цьому, не зазначає жодної норми матеріального права. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, застосував положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Для застосування вказаної норми чинного законодавства обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто повинна мати місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спору і вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами спору було укладено усний договір підряду, тобто правова підстава перерахування коштів позивачем відповідачу існує.

До відсутності правової підстави ст.1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Тобто, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, або одна із сторін відмовилась від договору.

Як вбачається із матеріалів справи, ані позивач, ані відповідач від усного договору підряду на виконання фірмового стилю та логотипу не відмовлявся в установленому чинним законодавством порядку. З графи «Призначення платежу» квитанції №К27/D/26 від 13.01.2012 року вбачається, що кошти перераховувались позивачем як часткова оплата за розробку фірмового стилю згідно рахунку-фактури №СФ-0000203 від 14.12.2011 року.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції неправомірно було застосовано ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава для перерахування коштів у позивача була та згодом не відпала.

При цьому, колегія суддів бере до уваги факт здійснення відповідачем часткового виконання усного замовлення позивача, що підтверджується листуванням між сторонами, яке було додано позивачем до матеріалів позовної заяви.

Враховуючи те, що умовами усного договору підряду не встановлено строк виконання зобов'язання відповідачем, то до правовідносин сторін застосовуються положення ч. 2 ст. 846 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Оскільки така вимога до цього часу позивачем не пред'явлена, строк виконання зобов'язання по розробки фірмового стилю та логотипу не настав.

З огляду на встановлені обставини справи, приписи чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що позивачем (замовником) на момент пред'явлення позову не доведене порушення відповідачем (виконавцем) права на отримання суми попередньої оплати та відсутні підстави для повернення вказаних коштів.

Відсутність у відповідача грошових зобов'язань, в свою чергу, виключає і притягнення його до відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання відповідно до п. 4 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 2500,00 грн. та 8,01 грн. 3% річних.

Разом з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 2200,00 грн. збитків в якості сплаченої вартості додаткових робіт.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Крім цього, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Колегія суддів, враховуючи наведені норми чинного законодавства та відсутність факту вчинення відповідачем господарського правопорушення, що встановлено вище, дійшла до висновку про обґрунтованість відмови судом першої інстанції в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2200,00 грн. збитків в якості сплаченої вартості додаткових робіт. При цьому, факт замовлення позивачем у ФОП Скрипник А.О. робіт з розробки логотипу, підбору фірмової кольорової гами і друку візиток та оплата цих робіт в сумі 2200,00 грн. не може вважатись збитками, оскільки такі дії відповідачем було вчинено на власний розсуд, а не внаслідок неправомірних дій відповідача.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2200,00 грн. збитків в якості сплаченої вартості додаткових робіт та 124,31 грн. пені є законним.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-23/13357-2012 в частині стягнення 2500,00 грн. та 8,01 грн. 3% річних та приймає в цій частині нове рішення суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення 2500,00 грн. та 8,01 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф» на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-23/13357-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-23/13357-2012 в частині стягнення 2500,00 грн. та 8,01 грн. 3% річних скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким в задоволенні вимог про стягнення 2500,00 грн. та 8,01 грн. 3% річних відмовити.

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-23/13357-2012 залишити без змін.

5. Стягнути з кредитної спілки «ЗараЗ» (03039, м. Київ, вулиця В. Забіли, будинок 5, ідентифікаційний код 37716197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Флексограф» (03045, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Новопирогівська, будинок 66, ідентифікаційний код 30606306) 804,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Справу №5011-23/13357-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г