Постанова

від 20.12.2012 по справі 11/064-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа№ 11/064-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі Коваленко В.С.

за участю представників:

позивача - не з`явилися;

відповідача - Сак Ю.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітма»

на рішення господарського суду Київської області від 19.09.2012

у справі № 11/064-12 (судді - Мальована Л.Я., Лилак Т.Д., Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертек Польська»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітма»

про стягнення 51931,17 євро

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертек Польська» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітма» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору (порозумінню) від 21.05.2009 в сумі 51931,17 євро.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2012 порушено провадження у справі № 11/064-12.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.09.2012 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 19.09.2012 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при винесенні рішення суд першої інстанції не звернув уваги на третейське застереження, яке міститься в контракті № 20-08-07PL від 20.08.2007, що позбавляє позивача права розгляду його позову в господарському суді.

Також відповідач зазначає, що підписане сторонами порозуміння від 21.05.2009 є доповненням до контракту № 20-08-07PL від 20.08.2007.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 11/064-12.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду Київської області від 19.09.2012 у справі № 11/064-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 розгляд справи № 11/064-12 відкладено на 11.12.2012 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 розгляд справи № 11/064-12 відкладено на 20.12.2012 у зв'язку з неявкою представників сторін.

В засідання суду, призначене на 20.12.2012, представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце судового розгляду, на минулому судовому засіданні представник давав пояснення по справі.

Будь - яких заяв, клопотань про відкладення розгляду скарги та доказів поважності причин відсутності представника позивача суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

21.05.2009 між сторонами підписане порозуміння, яке є договором, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити позивачу кошти в сумі 71931,17 Євро з розстрочкою платежу, згідно наступного графіку: до 31.05.2009 - 5000,00 Євро; до 30.06.2009 - 5000,00 Євро; до 31.07.2009 - 5000,00 Євро; до 31.08.2009 - 5000,00 Євро; до 30.09.2009 - 5000,00 Євро; до 31.10.2009 - 5000,00 Євро; до 30.11.2009 - 5000,00 Євро; до 31.12.2009 - 5000,00 Євро; до 31.01.2010 - 5000,00 Євро; до 28.02.2010 - 5000,00 Євро; до 31.03.2010 - 5000,00 Євро; до 30.04.2010 - 5000,00 Євро; до 31.05.2010 - 5 000,00 Євро; до 30.06.2010 - 6931,17 Євро.

Колегія вважає, що укладений та підписаний Договір (порозуміння) від 21.05.2009 є самостійним договором, відповідно до якого у сторін виникли права та зобов'язання. В умовах цієї угоди відсутні посилання на контракт № 20-08-07PL від 20.08.2007.

Так, відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у повному обсязі з позивачем не розрахувався, заборгованість складає 51931,17 Євро, розмір якої відповідачем не оспорюється.

В період з 2009 по 2012 роки між позивачем та відповідачем проводилася переписка щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору від 21.05.2009, про що свідчать копії листів від 28.08.2009, 01.09.2009, 02.08.2010.

Позивачем на підтвердження наявності боргу у відповідача 08.08.2012 надано копії вантажно-митних декларацій. В свою чергу матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості відповідачем.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними доказами доведено неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань зі сплати заборгованості відповідно до умов Договору від 21.05.2009. В свою чергу, відповідачем підписання договору порозуміння між сторонами 21.05.2009 не спростовано, доказів сплати заборгованості в розмірі 51931,17 євро не надано, а отже судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що підписана угода, на підставі якої позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, є додатком до контракту № 20-08-07РL від 20.08.2007, є безпідставними, оскільки підписаний договір (порозуміння), на думку колегії суддів, є окремим договором, в розумінні ст. ст. 626, 639 ЦК України. В тексті договору (порозуміння) від 21.05.2009 відсутнє будь-яке посилання на контракт № 20-08-07РL від 20.08.2007. Зазначений договір (порозуміння) є самостійним договором та не містить третейського застереження.

Відповідно до договору порозуміння від 21.05.2009 відповідачем визнано суму заборгованості перед позивачем станом на 21.05.2009 в сумі 71931,17 євро та взято зобов'язання повертати борг частинами у визначеному договором графіку.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив укладення між позивачем та відповідачем договору порозуміння від 21.05.2009 та наявності заборгованості за цим договором.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів сплати заборгованості позивачу за договором порозуміння від 21.05.2009, що свідчить про наявність заборгованості на день подання позову до суду.

Посилання відповідача на те, що в тексті договору порозуміння від 21.05.2009, укладеного між позивачем та відповідачем, міститься третейське застереження, колегією суддів визнаються необґрунтованими, виходячи з наступного.

Кожен має право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Як встановлено ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Пунктом 3 Ухвали Конституційного Суду України від 14.10.1997 (№ 44-3) встановлено, що правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Натомість, третейський розгляд спорів - це вид недержавної юридичної діяльності.

Навіть при наявності третейської угоди суб'єкт господарювання не втрачає право на розгляд і вирішення спору саме господарським судом.

Право суб'єкта господарювання звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено ч. 1 ст. 1 ГПК України, а п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України встановлено підвідомчість господарським судам справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Тобто, у суб'єкта господарювання за будь-яких умов існує право на звернення до господарського суду, а позбавлення його такого права в будь-якому випадку забороняється.

Договори, які обмежують право на звернення до суду є недійсними. Згідно з ч. 3 ст. 1 ГПК України угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною. Якщо в третейській угоді зазначено, що сторони договору при виникненні спору відмовляються від звернення до господарського суду, але зобов'язані звернутися до третейського суду, то така умова договору є недійсною, принаймні у частині відмови від звернення до господарського суду. Тобто право суб'єкта господарювання на звернення до господарського суду не може бути ні обмежене, ні скасоване.

Третейська угода надає право сторонам звернутися до третейського суду, а не покладає на них такий обов'язок. Право сторін передати підвідомчий господарським судам спір на вирішення третейського суду, крім окремих визначених спорів, передбачено частиною 2 ст. 12 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Таким чином, навіть при наявності третейського застереження у договорі та запереченні другої сторони, звернення суб'єкта господарювання з позовом до господарського суду є правомірним та розгляд господарським судом спору по суті також є правомірним. Коли між сторонами укладена третейська угода, але одна із сторін заперечує проти розгляду спору у третейському суді, то друга сторона має право на захист своїх інтересів в судовому порядку в господарському суді.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2009 у справі № 2/235-09(18/181-09) та Постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2010 у справі № 2/235-09(18/181-09).

Крім цього, колегія звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом у зв'язку з невиконання відповідачем взятих зобов'язань саме за Договором (порозумінням) від 21.05.2009 стосовно повернення суми боргу, а не на підставі стягнення коштів по Контракту № 20-08-07РL від 20.08.2007, де і міститься третейське застереження.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 19.09.2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітма» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 19.09.2012 у справі № 11/064-12 - без змін.

2. Матеріали справи № 11/064-12 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.