Постанова

від 20.12.2012 по справі 5021/818/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10»грудня 2012 р. Справа №5021/818/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача -представник Дубровська Г.В. за довіреністю від 27.09.2012 р., відповідача -голова ліквідаційної комісії Олійник В.А.,

1-ої третьої особи -представник Олійник В.А. за довіреністю від 12.05.2010 р.,

2-ої третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Приватного підприємства «Проектно -будівельна компанія «САНТ», м. Суми, (вх.3003 С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 07.08.2012 р. у справі № 5021/818/12,

за позовом - Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ,

до Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «САНТ», м.Суми,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Сахно Олександр Миколайович, м. Суми,

2. Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», м. Суми,

про звернення стягнення на іпотечне майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року у справі №5021/818/12 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Звернуто примусове стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № РМ-SMEС00/012/2006/2 від 18 серпня 2006 року шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»»права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки-нежилого приміщення, адміністративної будівлі з їдальнею під літерою Е-ІУ, загальною площею 1 352,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності (звіту про експертну грошову оцінку) з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату тощо) для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк»за кредитним договором №СМ- SMEС00/012/2006/2 від 18.08. 2006 р. у сумі 246 797,87 доларів США, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 27.04.2012 року) 1 971 347,34 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом -233 191,56 доларів США, що еквівалентно 1862 664,22 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом -13 606,31 доларів США, що еквівалентно 108 683,12 грн, а також усіх витрат, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки.

Постановлено передати предмет іпотеки: нежитлове приміщення, адміністративну будівлю з їдальнею під літером Е-ІУ, загальною площею 1 352,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, в управління ПАТ «ОТП Банк»з наданням права обладнання предмету майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

Стягнуто з Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «САНТ»на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»39 426,95 грн. -витрат по сплаті судового збору.

В частині зобов'язання КП «Сумське міське БТІ»видати витяг з реєстру прав власності щодо нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, - провадження припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 07.08.2012р., звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненнями до неї від 03.12.2012 року, в якій просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваного рішення безпідставно послався на ст. ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку»та на пункт 6.4 іпотечного договору. Суд не взяв до уваги, що при наявності застереження у іпотечному договорі щодо можливості передачі майна в управління, така передача може мати місце тільки у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто, враховуючи, що управління майном є одним із видів економічної діяльності, тому цей вид діяльності повинен бути прописаний у статуті позивача, але даний вид діяльності у статуті банку відсутній, тому посилання на те, що банк може здійснювати інші види діяльності не може бути підставою для передачі майна в управління. Згідно до ч.4 ст. 16 Закону України «Про банки та банківську діяльність»статут банку має містити інформацію про види діяльності, які має наміри здійснювати банк.

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував його посилання на те, що, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою або пропозицією щодо укладання договору управління, тому спір між сторонами відсутній. Таким чином, судом порушено вимоги п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, яка зобов'язує припинити провадження у справі при відсутності предмету спору.

Мотивування суду, що рішення від 13.10.2009 року у справі № 3/270-09, яким звернено стягнення на предмет іпотеки, неможливо виконати, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам ГПК України.

Отже, апелянт вважає, що суд не мав права передавати предмет іпотеки в управління. Рішенням про передачу майна суд фактично позбавив апелянта права власності.

Окрім того, апелянт вважає, що позивач невірно визначив розмір судового збору за подання позову. На його думку, у даному випадку спір має немайновий характер, так як предметом даного спору не є стягнення грошових коштів, сума позову не була оспорюваною, що є певною ознакою немайнового характеру позову, тому розмір судового збору повинен бути обчислений у відповідності до ст. 97 ГПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи із мінімальної заробітної плати.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу ВКП «САНТ»без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року -без змін.

При цьому, позивач вважає, що іпотекодержатель має реалізувати право на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку навіть за порушеної справи про банкрутство іпотекодавця. З урахуванням приписів част. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені, законом відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. За таких обставин, на думку позивача, підстави вважати, що продаж предмету іпотеки може бути здійснено у процедурі добровільної ліквідації відповідача відсутні. Перебування відповідача у процедурі добровільної ліквідації не створює жодних законодавчих змін порядку задоволення вимог іпотекодержателя та не змінює вимоги ст. 12 Закону України «Про іпотеку»отримання іпотекодавцем від іпотекодержателя згоди на продаж предмету іпотеки.

10.12.2012 року до апеляційного суду від ПАТ «ОТП Банк»надійшло клопотання про призначення судової експертизи в порядку статті 41 ГПК України, в якому просить суд призначити у даній справі судово будівельно -технічну експертизу. Доручити експерту вирішити наступні питання: яка ринкова вартість об'єкта нежилого приміщення, адміністративної будівлі під літерою Е-ІУ, загальною площею 2188,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 122. Доручити проведення експертизи Харківському науково -дослідному інституту судових експертиз ім. заслуженого професора Бокаріуса М.С. Оплату проведення експертизи покласти на позивача. Провадження у справі зупинити до отримання висновку експерта. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до норм діючого законодавства в рішенні суду про звернення стягнення на заставне майно необхідно визначити початкову вартість майна.

Представник відповідача та третьої особи проти клопотання про призначення судово будівельно -технічної експертизи заперечував.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся за позовом про примусове стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № РМ - SМЕС00/012/2006/2 від 18.08.2006 р. (далі -спірним іпотечним договором) шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки-нежилого приміщення, адміністративної будівлі з їдальнею під літерою Е-IV, загальною площею 1 352,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, (далі -спірне майно або предмет іпотеки) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності (звіту про експертну грошову оцінку) з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату тощо) для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк»за кредитним договором №СМ- SМЕС00/012/2006 від 18.08.2006 р. (далі - спірним кредитним договором) у сумі 246 797,87 доларів США, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 27.04.2012 р.) 1 971 347,34 гривень, що складається з:

- заборгованості за кредитом - 233 191,56 долар США, що еквівалентно 1 862 664,22 грн,

- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування

кредитом -13 606,31 доларів США, що еквівалентно 108 683,12 грн, а також усіх витрат, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки;

- зобов'язати КП «Сумське міське БТІ»видати ПАТ «ОТП Банк»за його письмовою заявою витяг з реєстру прав власності щодо спірного нежилого приміщення, яке належить на праві власності Приватному підприємству «Проектно-будівельна компанія «САНТ»для укладення договору купівлі-продажу нежилого приміщення;

- з метою збереження предмету іпотеки до його реалізації, передати предмет іпотеки - спірне майно, в управління ПАТ «ОТП Банк» з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами;

а також просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 39 426,95 грн.

Третя особа -КП «Сумське МБТІ», заперечувала проти позову та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки підприємство не має повноважень проводити підготовчі заходи по видачі дублікату правовстановлюваного документу, так як право власності на спірний об'єкт набувалося згідно рішення господарського суду Сумської області, а не органами місцевого самоврядування.

Відповідач також заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що 04.11.2009 р. власником ПП «Проектно-будівельна компанія «САНТ»прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом його ліквідації у відповідності до ст. 104 ЦК України та ст.ст. 59-60 ГК України та створено ліквідаційну комісію. У разі передачі нерухомого майна в управління позивача значна сума кредиторських вимог до ПП ПБК «САНТ»залишиться без погашення. Також, вказує на той факт, що рішенням господарського суду Сумської області № 3/270-9 від 13.10.2009 р. за позовом ПАТ «ОТП Банк»в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк»до ПП «ПБК «САНТ»про звернення стягнення (2 234 171, 02 грн) на предмет іпотеки, позов був задоволений. Наказ пред'явлено до виконання до відділу ДВС, постановою ДВС від 17.12.2009 р. виконавче провадження № ВП 15989790 закінчено, а його матеріали повернуті ліквідаційній комісії для виконання у порядку, передбаченому ст.60 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно кредитного договору № СМ-SMEK00/012/2006 від 18.08.2006 року ЗАТ «ОТП Банк»був наданий громадянину Сахну Олександру Миколайовичу (позичальник) кредит на споживчі цілі в сумі 368 214,28 доларів США на термін до 18.08.2013 року.

30.06.2009 року проведено реєстрацію змін до установчих документів позивача, відповідно до яких була змінена назва банку з Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Згідно п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені в умовах Кредитного договору.

В порушення умов кредитного договору відповідач не здійснює погашення кредиту та сплати відсотків у строки та в розмірах, встановлених кредитним договором. На час розгляду справи заборгованість позичальника за кредитним договором складає 246 797,87 доларів США, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 27.04.2012 р.) 1 971 347,34 грн, що складається з: заборгованості за кредитом - 233 191,56 долар США (1 862 664, 22 грн) та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом - 13 606,31 доларів США (108 683,12 грн).

18.08.2006 року між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір іпотеки № СМ-SMEK00/012/2006/2. Для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником (Сахно О.М.) його боргових зобов'язань відповідач надав банку в іпотеку спірне майно, що належить майновому поручителю на праві власності. За цим договором іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання грошових зобов'язань боржника за кредитним договором.

Факт порушення позичальником умов кредитного договору суд визнав доведеним.

Суд зазначив, що в даний час відповідач знаходиться в стадії ліквідації, проте даний факт не позбавляє позивача права реалізувати всі доступні способи захисту власного цивільного права з метою отримання задоволення власних грошових вимог, забезпечених іпотекою. Визнані у справі про банкрутство грошові вимоги позивача не можуть обмежувати його право донараховувати позичальнику відсотки за користування кредитом до часу його фактичного повернення, оскільки такі вимоги у банку виникли в процесі розгляду справи про банкрутство і не можуть вважатися погашеними наперед.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь -якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодежатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 36 зазначеного Закону договором про задоволення також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, яке визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Пунктом 6.4. договору іпотеки передбачено, що позивач має право застосувати спосіб позасудового врегулювання в порядку, передбаченому чинним законодавством України, у тому числі згідно зі ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Передача предмета іпотеки в управління передбачена ст. 34 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначений договором чи рішенням суду.

Приватне підприємство «Проектно -будівельна компанія «САНТ»є власником предмета іпотеки на підставі рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2006 р. та ухвали суду від 25.07.2006 р. (реєстраційне посвідчення № 1107 КП «Сумське міське БТІ»від 26.07.2006 р.).

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.10.2009 року у справі № 3/270-09 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк»до відповідача Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «САНТ»про стягнення 2 234 171,02 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено повністю; звернуто стягнення на предмет іпотеки -нежитлове приміщення, адмінбудівлю під літерою «Е», загальною площею 1 352,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська,122, і належить на праві власності Приватному підприємству «Проектно -будівельна компанія «САНТ»на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк»заборгованість по кредиту -233 191,56 дол. США (що еквівалентно 1 851 540,99 грн), заборгованість по відсоткам 30 609,85 дол. США (що еквівалентно 243 042,21 грн), пеню за прострочення боргових зобов'язань -139 587,85 грн, витрати по сплаті державного мита -22 458,92 грн та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. Загальна сума заборгованості становить 2 234 171,02 коп.

Рішення суду від 13.10.2009 р. у справі № 3/270-09 набрало законної сили, проте, як встановлено судом та підтверджено представником позивача на даний час не виконано, оскільки не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Позивач у справі № 5021/818/12 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 971 347,34 гривень шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, адміністративну будівлю з їдальнею під літерою Е-IV, загальною площею 1 352,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, і належить ПП «ПБК «САНТ». Як свідчать матеріали, сума заборгованості за кредитним договором є меншою ніж стягнуто за рішенням суду від 13.10.2009 р. Позивач обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, вказував на те, що у нього є сумніви щодо обсягу повноважень особи, яка підписала договір іпотеки № СМ-SMEK00/012/2006/2 з боку ПАТ «ОТП «Банк».

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що договір № СМ-SMEK00/012/2006/2 від 18.08.2006 року, який за своєю правовою природою є договором іпотеки, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним у судовому порядку. Докази звернення до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача до суду з вимогою про визнання недійсним договору іпотеки, а також доказів оспорювання повноважень особи, яка підписала договір, в матеріалах справи відсутні, тому суд правомірно дійшов висновку, що дані твердження представника відповідача є безпідставними.

Матеріалами справи також підтверджується повноваження усіх представників позивача, які приймали участь у справі № 5021/818/12 під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції.

Повторно переглянувши справу, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду про обґрунтованість вимог позивача та можливість звернення стягнення за рахунок іпотеки при зазначених вище обставинах, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині розміру заборгованості третьої особи (позичальника) за спірним кредитним договором від 18.08.2006 р. у розмірі 246 797,87 доларів США ( 1 971 347,34 грн), що складається з заборгованості за кредитом - 233 191,56 долар США (1 862 664,22 грн) та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом - 13 606,31 доларів США (108 683,12 грн), позивач послався на те, що заборгованість визначається станом на 24.04.2012 року. У порушення приписів статті 54 Господарського кодексу України позивач не навів у заяві обґрунтованого розрахунку заборгованості, що стягується, та не додав обґрунтованого розрахунку до позову. Судом також не витребувано належного обґрунтованого розрахунку позовних вимог. Наданий до заяви розрахунок заборгованості (а.с.11 т.1) не може бути узятим до уваги, оскільки не містить періоду та порядку нарахування заборгованості за кредитом і відсотками.

З матеріалів справи вбачається, що стягнення з відповідача на користь позивача за рахунок предмета іпотеки за спірними кредитним договором (№ СМ-SMEK00/012/2006 від 18.08.2006 р.) та договором іпотеки (№ РМ - SМЕС00/012/2006/2 від 18.08. 2006 р.) було предметом іншого судового розгляду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.10.2009 р. у справі № 3/270-09 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк»до відповідача - Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «САНТ», про стягнення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено повністю та звернуто стягнення на предмет іпотеки (спірне майно) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк»заборгованість по кредиту -233 191,56 дол. США (що еквівалентно 1 851 540,99 грн), заборгованість по відсоткам 30 609,85 дол. США (що еквівалентно 243 042,21 грн), нарахованих за період з 19.08.2006 р. по 24.08.2009 р.; пеню за прострочення боргових зобов'язань -139 587,85 грн, нараховану за період з 18.09.2008 р. по 29.12.2008 р. (а.с.107-109 т.1).

Під час апеляційного провадження позивачем на вимогу суду надано обґрунтований розрахунок позовних вимок по справі №5021/818/12 (з урахуванням періодів, що були предметом розгляду у справі № 3/270-09), з якого вбачається, що до складу вимог даного позову, який розрахований банком станом на 27.04.2012 р., включені вимоги, які були предметом іншого судового розгляду, зокрема, щодо заборгованості за кредитом у сумі 233 191,56 дол. США, заборгованість по відсоткам, нарахованим за період з 19.08.2006 р. по 24.08.2009 р.

Окрім того, нарахована заборгованість по відсоткам за період з 25.08.2009 р. по 27.04.2012 р. складає 79 026,01 доларів США.

З наданих розрахунків вбачається, що за весь період прострочення виконання зобов'язання відповідач частково здійснював розрахунки, але доказів позивачем в обґрунтування вимог з урахуванням сплаченої частки суду не надано.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання за Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»»права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки з наданням всіх повноважень продавця спірного майна, на думку колегії суддів, суд не врахував приписи част. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у встановленому ст. 38 цього Закону порядку, є способом позасудового врегулювання сторонами питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і може здійснюватися лише до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за рахунок предмета іпотеки на користь позивача, колегія суддів вважає позовні вимоги банку необґрунтованими.

Щодо рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2009 року у справі № 3/270-09 колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, дане рішення є чинним, за цим рішенням судом видавався наказ від 26.10.2009 р., який був пред'явлений до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

Постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 17.12.2009 р. виконавче провадження закінчено на підставі п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з тим, що відносно боржника відкрита ліквідаційна процедура та створена ліквідаційна комісія відповідно до рішення засновника від 04.11.2009 р. Виконавчий документ надісланий до ліквідаційної комісії, проти чого голова ліквідаційної комісії відповідача не заперечував під час розгляду апеляційної скарги.

Але, з матеріалів справи вбачається, зокрема, з довідки державного реєстратора станом на 05.11.2012 р. (а.с. 14-18 т.2), що рішення власника Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «САНТ»від 04.11.2009 р. про припинення діяльності, відкриття ліквідаційної процедури та створення ліквідаційної комісії в порушення приписів частин 1 та 2 ст. 105 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що учасники або орган, що прийняв рішення про припинення, зобов'язаний письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому статтями 17, 22, 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»порядку .

У відповідності до статті 18 Закону про державну реєстрацію, якою встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки в них не внесено зміни,

Враховуючи, що доказів внесення відомостей про припинення за рішенням власника відповідача від 04.11.2009 р. до ЄДР не надано державному виконавцю, законні підстави для закінчення виконавчого провадження були відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що чинне рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2009 р. у справі № 3/270-09, виконавче провадження по якому було незаконно припинено, не виконується належним чином відповідачем та його посадовими особами, що є ознаками дії, переслідуваної у кримінальному порядку (ст. 382 Кримінального кодексу України), тому є підстави для повідомлення прокурора у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, матеріали справи свідчать про те, що власником відповідача 19.11.2010 р. вдруге було прийняте рішення про припинення Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «САНТ»шляхом ліквідації та призначення ліквідаційної комісії (а.с. 48 т.1), про що 22.11.2010 р. внесено запис №16 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.17 т.2), тобто, відповідач з цього часу знаходиться у стані припинення.

У відповідності до частини 2 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження»у разі ліквідації боржника-юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Частиною 9 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що виплата грошових сум кредиторам юридичної особи , що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організує реалізацію майна юридичної особи.

Згідно статті 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом, задовольняються у першу чергу.

Стаття 61 Господарського кодексу України зазначає, що претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Аналіз вищезазначених норм права надає можливість зробити наступний висновок: у разі закінчення виконавчого провадження за вимогами кредитора (позивача) про звернення стягнення за рахунок заставленого майна (предмета іпотеки) після надсилання ліквідаційній комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення , ліквідаційна комісія має самостійно реалізувати майно, що є предметом застави, і за рахунок отриманих від реалізації коштів задовольнити вимоги саме цього кредитора.

При цьому, колегія суддів вважає, що у позивача відсутні права на звернення до господарського суду з окремим позовом з вимогами про стягнення коштів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованості, яка виникла за інший період у зв'язку з нарахуванням йому відсотків , оскільки банк у відповідності до закону має звернутися саме до ліквідаційної комісії з окремими вимогами, при визнанні ліквідаційною комісією цих вимог, вони враховуються при формуванні складу кредиторської заборгованості, а якщо не визнаються додаткові вимоги ліквідаційною комісією, кредитор набуває право на оскарження невизнання у порядку статті 112 Цивільного кодексу України.

При цьому, слід мати на увазі те, що у відповідності до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України особи мають права звернутися до суду лише у випадку, коли їх права або охоронювані законом інтереси порушуються.

При зазначених вище обставинах, права кредитора не порушуються, оскільки мається чинне рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки, а також мають застосовуватися норми цивільного права, які регулюють порядок ліквідації та задоволення юридичною особою вимог кредиторів під час ліквідації особи за рішенням власника. Доказів звернення позивача до ліквідаційної комісії відповідача з додатково нарахованими відсотками суду не надано, не надано і доказів відмови у задоволенні додатково нарахованої заборгованості.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово будівельно -технічної експертизи ПАТ «ОТП Банк»за відсутності підстав для її призначення.

Посилання апелянта на те, що позивач невірно визначив розмір судового збору за подання позову спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами справи.

Так, відповідно до приписів пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно приписів інформаційного листа № 01-06/869/2012 від 05.07.2012 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»останній з позовної заяви про звернення стягнення на іпотечне майно визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто, як зі спору майнового характеру).

Як видно з матеріалів справи, ціна позову складає 1 971 347,34 грн. 2% ціни позову складає 39 426,95 грн., що і було оплачено позивачем платіжним дорученням № 2900180430 від 25.05.2012 року.

Відповідно до приписів пункту 4 статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Як видно з матеріалів справи, апелянт сплатив 551,00 грн., тобто не доплатив 19 162, 47 грн.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача - Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»за подання апеляційної скарги Приватним підприємством «Проектно -будівельна компанія «САНТ» судовий збір у розмірі 19 162, 47 грн. на користь державного бюджету України та 551,00 грн. на користь Приватного підприємства «Проектно -будівельна компанія «САНТ».

За такими підставами, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Сумської області винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим є підстави для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, та задоволенні апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ст. 103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача -Приватного підприємства «Проектно -будівельна компанія «САНТ»задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 07.08.2012 р. у справі

№ 5021/818/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»( 01033, м.Київ, вул. Жилянська,43; код 21685166) 19 162,47 грн. судового збору на користь державного бюджету України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»( 01033, м.Київ, вул. Жилянська,43; код 21685166) 551,00 грн. судового збору на користь Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «САНТ»(40030, м.Суми, вул. Харківська, 122; код 14001374) за оплату апеляційної скарги.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»відмовити.

Повний текст постанови складено 17.12.2012 року

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя В.О.Фоміна

суддя В.С.Хачатрян