Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-12225/12/0170/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2012 р. 15:25 Справа №2а-12225/12/0170/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О., за участю представників сторін:

від позивача - Маслюк Олексій Володимирович, НОМЕР_1, довіреність б/н від 20.07.2012 р.;

від відповідача - Тарасенко Ольга Василівна, посвідчення НОМЕР_5, довіреність № 6/10-0 від 01.03.2012 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006572204 від 19.10.2012 року, № 0006562204 від 19.10.2012 р., № 0006582204 від 19.10.2012 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.10.2012 р.: № 0006572204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 618 926,25 грн. прийняте відносно ТОВ «Навікас»; № 0006562204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 241 162,50 грн., прийняте відносно ТОВ «Навікас»; № 0006582204 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 843 183 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.2012 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2012 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2012 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників осіб, що беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 20.10.2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи 33848871, місцезнаходження юридичної особи: 95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, шосе Московське 11 км.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.10.2005 р. за № 2207, на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Навікас» ЄДРПОУ 33848871 з питань взаємовідносин з ТОВ «Авіасервіс-Конті» (ЄДРПОУ 36615390) за вересень 2010 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 7327/22-3/33848871 від 10.10.2012 року, у якому встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до донарахування податку на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 1 295 141 грн.; порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV зі змінами та доповненнями, що призвело до донарахування ПДВ у сумі 192 930 грн., зменшення суми від'ємного значення р. 24 на суму 843 183 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0006572204 від 19.10.2012 р., № 0006562204 від 19.10.2012 р., № 0006582204 від 19.10.2012 р. позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ході перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було встановлено, що ТОВ «Навікас» (ЄДРПОУ 33848871) мало взаємовідносини з ТОВ «Авіасервіс-Конті» (ЄДРПОУ 36615390) за вересень 2010 р., яке зареєстровано у Новомосковській ОДПІ Дніпропетровської області. Згідно інформації щодо ТОВ «Авіасервіс-Конті», свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.05.2011 р., до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження.

Таким чином, ДПІ прийшла до висновку, що ТОВ «Навікас» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а також сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ «Навікас» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків податкового органу, суд встановив наступне.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94ВР (далі - Закон № 334/94), який діяв на час спірних взаємовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закон № 334/94 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Перелік витрат, що не включаються до складу валових надано у п. 3 ст. 3 Закону № 334/94, у тому числі за даним пунктом не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищевказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV зі змінами та доповненнями бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI)(далі - Закон №168\97) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Згідно з п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Але, згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за N168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, у даному конкретному випадку необхідними умовами для віднесення витрат на придбання будівельних матеріалів до складу валових витрат є:

- видаткова накладна

- податкова накладна,

- рахунок - фактура

- платіжне доручення.

Тобто, для підтвердження валових витрат достатньо мати первинний документ, що містить вищенаведені обов'язкові реквізити.

Отже, судом встановлено, що наявність відповідних документів бухгалтерського обліку, які засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва є підставою для виникнення права платника податку на включення відповідних сум по даним угодам до складу валових витрат.

Згідно матеріалів справи 14.09.2009 р. між ТОВ «Авіасервіс-Конті» (далі - Продавець) та ТОВ «Навікас» (далі- Покупець) укладено договір № 14/09-09, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити авіаційно-технічне майно (далі-Товар), в строки та на умовах, зазначених у даному договорі.

Відповідно до видаткових накладних №№ 3-3, 4-3. 5-3 від 03.09.2010 р. та податкових накладних №№ 3093, 3094, 3095 від 03.09.2010 р. ТОВ «Авіасервіс-Конті» поставив ТОВ «Навікас» товар на загальну суму 6 216 680,69 грн., у тому числі ПДВ 1 036 113,45 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної від 03.09.2010 р. ТОВ «АМІС-груп» здійснив перевезення вантажу від ТОВ «Авіасервіс-Конті» до ТОВ «Навікас» згідно з видатковими накладними №№ 3-3, 4-3, 5-3 від 03.09.2010 р.

На виконання договору № 14/09-09 від 14.09.2009 року позивачем сплачено на банківських рахунок ТОВ «Авіасервіс-Конті» відповідно до банківських виписок: № 396 від 16.09.2010 р. 323 988,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 53 998 грн.; № 414 від 21.09.2010 р. 1 874 024,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 312 337,33 грн.; № 415 від 23.09.2010 р. 100 850,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 16 808,33 грн.; № 417 від 27.09.2012 р. 205 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 34 166,67 грн.; № 420 від 29.09.2012 р. 759 060,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 126 510 грн.; № 421 від 04.10.2012 р. 154 252,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 25 708,67 грн.; № 422 від 05.10.2012 р. 88 000,00 грн.. у тому числі ПДВ у розмірі 14 666,87 грн.; № 423 від 05.10.2012 р. 1 001 970,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 166 995 грн., а всього 4 507 144.00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 751 190,87 грн.

Крім того, використання позивачем товару, придбаного у ТОВ «Авіасервіс-Конті» підтверджується договором № 001-09/ПК на поставку продукції від 15.04.2009 р., укладеним між ТОВ «Навікас» (Продавець) та ТОВ «НПК «АВІОНІКА» (Покупець), за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцю авіаційно-технічне майно, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; договором № 15/04-09 на поставку продукції від 15.04.2009 р., укладеним між ДП МОУ «Севастопольське авіаційне підприємство» (Покупець) та ТОВ «Навікас» (Продавець), за умовами якого Продавець зобов'язується поставляти згідно з замовленням Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари авіаційно-технічного призначення на умовах даного Договору; договором № 60 на поставку продукції від 21.06.2010 р., укладеним між ТОВ «Навікас» (Продавець) та ТОВ «Ді Енд Джи Груп» (Покупець), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити авіаційно-технічне майно у терміни та на умовах, що вказані в даному договорі; договором № 09/06-10 від 09.06.2010 р., укладеним між ТОВ «Навікас» (Пролдавець) та ПП «Омега-транзит» (Покупець), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити авіаційно-технічне майно у строки та на умовах, зазначених у даному договорі; договором № 01\08-09 від 01.04.2009 р., укладеним між ТОВ «Навікас» (Продавець) та ТОВ «Аеростар» (Покупець) за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити авіаційно-технічне майно у строки та на умовах. Зазначених у договорі; договором № 043/10 від 29.01.2010 р., укладеним між ТОВ «Навікас» (Продавець) та ТОВ «Авіатал» (Покупець), за умовами якого Продавець бере на себе обов'язок поставити та передати у власність Покупця товар згідно з додатком № 1 до договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених даним договором, а також видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками про перерахування Покупцями на рахунок позивача коштів, відповідно до вказаних договорів.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні), у повному обсязі не підтверджуються висновки акту перевірки № 7327/22-3/33548871 від 10.10.2012 р. щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Навікас» п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до донарахування податку на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 1 295 141 грн.; порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV зі змінами та доповненнями, що призвело до донарахування ПДВ у сумі 192 930 грн., зменшення суми від'ємного значення р. 24 на суму 843 183 грн.

Суд вважає, що факт здійснення господарської операції, пов'язаної з формуванням податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договору з його контрагентом, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований у якості юридичної особи, обліковувався як платник ПДВ у ДПІ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua) та мав свідоцтво платника ПДВ. Здійснення цих господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Проведені розрахунки позивачем з контрагентом.

Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін

засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової

форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано податкові накладні у підтвердження суми податкового кредиту, які були предметом судового дослідження.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Угоди з контрагентами позивача недійсними не визнавалися. Підстав вважати їх нікчемними відсутні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам закону, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 06.12.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС № 0006572204 від 19 жовтня 2012 року на суму 1 618 926,25 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС № 0006562204 від 19 жовтня 2012 року на суму 241 162,50 грн.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС № 0006582204 від 19 жовтня 2012 року на суму 843 183,00 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» (ЄДРПОУ 33848871) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 146,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.