Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-13015/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2012 р. (16:43) Справа №2а-13015/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - представника за довіреністю Султанова Л.І., Зуб Н.Р.,

від відповідача - представника за довіреністю Котлярова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектмонтаж"

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпроектмонтаж" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби № 0000732304 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69167,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11667,75 грн. та № 0000742304 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 86759,25 грн., у тому числі за основним платежем - 71875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14584,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів, робіт у КП «Альянс» та ПП «Ньютехнолоджи» мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка та оприбуткування товару на складі позивача та подальше його використання у господарській діяльності позивача, а також отримання робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпроектмонтаж" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 33520845) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 22.04.2005 р.

Відповідно до довідки серії АБ №436170 від 29.03.2012 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, інші будівельно-монтажні роботи (КВЕД 43.29), інші спеціалізовані будівельні роботи (КВЕД 43.99), діяльність у сфері архітектури (КВЕД 71.11).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпроектмонтаж" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектмонтаж" з питань взаємовідносин з КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт від 26.10.2012р. №1639/22-03/33520845 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000732304 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69167,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11667,75 грн.;

- № 0000742304 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 86759,25 грн., у тому числі за основним платежем - 71875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14584,25 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 86759,25 грн., у тому числі за основним платежем - 71875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14584,25 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Укрпроектмонтаж" п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п. 44 ст. 44, п. 138.1., п. 138.2., п. 138., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 144. 1 ст. 144, ст. 146, п. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012 р. на суму 296290,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт у контрагентів КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 74073 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 69167,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11667,75 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Укрпроектмонтаж" п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 59258,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0000742304 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 86759,25 грн., у тому числі за основним платежем - 71875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14584,25 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» були сформовані позивачем у період 2009, 2010 та у 1 кварталі 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ІІІ розділ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» набрав чинності з 01.04.2011 року, а відтак посилання податкового органу в акті перевірки на норми ІІІ розділу Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ТОВ "Укрпроектмонтаж" до валових витрат 1 кварталу 2009 р., 3,4 кварталу 2010 р., 1 кварталу 2011 р. включені витрати по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Укрпроектмонтаж" в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, п. 44 ст. 44, п. 138.1., п. 138.2., п. 138., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 144. 1 ст. 144, ст. 146, п. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України були завищені валові витрати на суму 296290,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 74073 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом збільшено грошове зобов'язання з податку на прибутку.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Укрпроектмонтаж" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт у контрагентів КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "Укрпроектмонтаж" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Укрпроектмонтаж" по взаємовідносинах з БВП «Строитель-Плюс» суд вказує на наступне.

З акту перевірки вбачається,що вказані витрати у сумі 8790,00 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 р.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Згідно до підпункту 1.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання (п. 15.1.2 . п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Аналогічна норма знайшла відображення і у Податковому кодексі України.

Відповідно до п.102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що витрати, які були понесені позивачем по взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс» у 1 кварталі 2009р. на загальну суму 10548,00 грн. у тому числі ПДВ 1758,00 грн. (вартість без ПДВ 8790 грн.) не повинні досліджуватись у межах названої адміністративної справи, як такі, що вишли за межі дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Крім того, суд зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення (при розрахунку грошових зобов'язань з податку на прибуток) податковий орган також не приймав до уваги витрати понесені позивачем по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» у 1 квартал 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за 1 квартал 2009р. після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України).

А відтак, враховуючи вище зазначене, суд вважає за необхідне дослідити витрати в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах у розмірі 287500 грн. (296290 - 8790), які були включені платником податків до складу валових витрат по взаємовідносинах з КП «Альянс» та ПП «Ньютехнолоджи».

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Укрпроектмонтаж" по взаємовідносинах з КП «Альянс», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Укрпроектмонтаж" та КП «Альянс» було укладено ряд договорів:

- договір субпідряду на виконання окремих видів робіт № б/н від 10.01.2010р., відповідно до якого КП «Альянс» (субпідрядник) бере на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей з устаткування та матеріалів закуплених ТОВ "Укрпроектмонтаж" за адресою: Героїв Бреста в м. Севастополь, квартал житлових будинків з підземним паркінгом, а ТОВ "Укрпроектмонтаж" (генпідрядник) зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх поетапно.

- договір субпідряду на виконання окремих видів робіт № б/н від 15.09.2010р., відповідно до якого КП «Альянс» (субпідрядник) бере на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей з устаткування та матеріалів закуплених ТОВ "Укрпроектмонтаж" у Рекреаційно-оздоровчий комплекс клімато-павільйон №4 , а ТОВ "Укрпроектмонтаж" (генпідрядник) зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх поетапно.

- договір субпідряду на виконання окремих видів робіт № б/н від 16.09.2010р., відповідно до якого КП «Альянс» (субпідрядник) бере на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей з устаткування та матеріалів закуплених ТОВ "Укрпроектмонтаж" у м.Сімферополь, вул. Треньова 19, житлова будівля перша черга будівництва, а ТОВ "Укрпроектмонтаж" (генпідрядник) зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх поетапно.

На виконання умов вказаних договорів КП «Альянс» виконало монтажні роботи установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей на користь ТОВ "Укрпроектмонтаж", які були передані позивачу за актами прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. (форма КБ-2в) на загальну суму 120000 грн. у тому числі ПДВ 20000,00 грн. (вартість без ПДВ 100000,00 грн.) та за лютий 2011р. (форма КБ-2в) на суму 65000,00 грн. у тому числі ПДВ 10833,33 грн. (вартість без ПДВ 54166,67 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Укрпроектмонтаж" перерахувало КП «Альянс» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 185000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30833,33 грн., з призначенням платежу «за монтаж АПС», що підтверджується платіжними дорученнями № 560 від 26.11.2010р. на суму 34000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5666,67 грн. (вартість без ПДВ 28333,33 грн.), № 561 від 06.12.2010р. на суму 30000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 574 від 14.12.2010р. на суму 26000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4333,33 грн. (вартість без ПДВ 21666,67 грн.), № 578 від 21.12.2010р. на суму 30000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 579 від 20.01.2011р. на суму 29000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4833,33 грн. (вартість без ПДВ 24166,67 грн.), № 5 від 09.02.2011р. на суму 36000,00 грн. у т.ч. ПДВ 6000,00 грн. (вартість без ПДВ 30000,00 грн.), на загальну суму 185000,00 грн. у тому числі ПДВ 30833,33 грн. (вартість без ПДВ 154166,67 грн.)

А відтак, за датою отримання/оплати вказаних товарів, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 р. суму у розмірі 100000,00 грн. та у 1 кварталі 2011р. - 54166,67 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Укрпроектмонтаж" по взаємовідносинах з ПП «Ньютехнолоджи», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Укрпроектмонтаж" та ПП «Ньютехнолоджи» було укладено договір поставки товару № 7 від 21.07.2010р., відповідно до якого ПП «Ньютехнолоджи» (Постачальник) зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність ТОВ "Укрпроектмонтаж" (Замовника) товар відповідно до еталонів - зразків, а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умов визначених цим договором. Поставка здійснюється автотранспортом Постачальника за його рахунок.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Ньютехнолоджи» було поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН - 00121/1 від 02.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № РН - 00123/1 від 08.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № РН - 00141/1 від 21.07.2010р. на загальну суму 53000,00 грн. у тому числі ПДВ 8833,33 грн. (вартість без ПДВ 44166,67 грн.) та № РН - 00167/1 від 28.07.2010р. на загальну суму 47000,00 грн. у тому числі ПДВ 7833,33 грн. (вартість без ПДВ 39166,67 грн.), на загальну суму 160000,00 грн. у тому числі ПДВ 26666,66 грн. (вартість без ПДВ 133333,34 грн.).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до умов договору позивача з ПП «Ньютехнолоджи» поставка здійснюється автотранспортом Постачальника за його рахунок. Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей підтверджується товарно-транспортними накладними №22 від 02.07.2010р., № 36 від 08.07.2010р., № 51 від 21.07.2010р. та № 84 від 28.07.2010р., відповідно до яких дата перевезення та загальна сума перевезеного товару ПП «Ньютехнолоджи» позивачу співпадає з датами видаткових накладних та загальною вартістю товару поставленого ПП «Ньютехнолоджи», яка складає 160000,00 грн. у тому числі ПДВ 26666,66 грн. (вартість без ПДВ 133333,34 грн.).

Згідно матеріалів справи позивачем здійснена оплата вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується платіжними дорученнями позивача, а саме: № 510 від 02.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 511 від 08.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 520 від 21.07.2010р. на загальну суму 53000,00 грн. у тому числі ПДВ 8833,33 грн. (вартість без ПДВ 44166,67 грн.) та 527 від 28.07.2010р. на загальну суму 47000,00 грн. у тому числі ПДВ 7833,33 грн. (вартість без ПДВ 39166,67 грн.), на загальну суму 160000,00 грн. у тому числі ПДВ 26666,66 грн. (вартість без ПДВ 133333,34 грн.) з призначенням платежу «за устаткування та матеріали».

А відтак, за датою отримання/оплати вказаних товарів, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат за 3 квартал 2010 року вартість отриманих від ПП «Ньютехнолоджи» товарів у сумі 133333,34 грн.

Суд зауважує, що у висновках акту перевірки, розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями та по тексту акту перевірки податковим органом допущена помилка при визначенні податкового періоду формування валових витрат, понесених позивачам за результатом вчинення господарських операцій з придбання товару у ПП «Ньютехнолоджи».

Так, згідно висновків акту перевірки та розрахунку, податковим органом зазначено, що витрати з придбання товарів у ПП «Ньютехнолоджи» у сумі 133333,34 грн. задекларовані платником податків за підсумками 3 кварталу 2009 р. Водночас, судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем в межах господарських операцій на підставі договору поставки товару № 7 від 21.07.2010р. та віднесені до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 р.

Таким чином, до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» КП «Альянс» та позивачем у 3, 4 кварталі 2010 р. та 1 кварталі 2011 р. останнім було віднесено суму у розмірі 287500,01 грн.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Відповідно до довідки серії АБ №436170 від 29.03.2012 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, інші будівельно-монтажні роботи (КВЕД 43.29), інші спеціалізовані будівельні роботи (КВЕД 43.99), діяльність у сфері архітектури (КВЕД 71.11).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрпроектмонтаж» уклало ряд договорів з ТОВ «Професіонал»:

- договір № 57 від 03.08.2009р., відповідно до якого Замовник доручає а Виконавець зобов'язується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи автоматичної пожарної сигналізації і системи димовидалення, оповіщення про пожежу і пожежогасіння з обладнання та матеріалів закуплених Виконавцем по дорученню Замовника. Місце проведення робіт - м.Сімферополь, вул. Треньова 19, житлова будівля перша черга будівництва;

- договір № 117 від 10.12.2009р., відповідно до якого Замовник доручає а Виконавець зобов'язується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи автоматичної пожарної сигналізації і системи димовидалення, оповіщення про пожежу і пожежогасіння з обладнання та матеріалів закуплених Виконавцем по дорученню Замовника. Місце проведення робіт - вул. Героїв Бреста в м. Севастополь, квартал житлових будинків з підземним паркінгом;

- договір № 28 від 09.06.2010р., відповідно до якого Замовник доручає а Виконавець зобов'язується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи автоматичної пожарної сигналізації і системи димовидалення, оповіщення про пожежу і пожежогасіння з обладнання та матеріалів закуплених Виконавцем по дорученню Замовника. Місце проведення робіт - Рекреаційно-оздоровчий комплекс клімато-павільйон №4 в с. Малий Маяк;

Судом встановлено, що роботи, отримані від КП «Альянс», були передані замовнику (ТОВ «Професіонал»), що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт № б/н від 30.09.2010р. (форма КБ-2в) на суму 104131,20 грн. у тому числі ПДВ 17355,20 грн. (вартість без ПДВ 86776,00 грн.), № б/н від 30.09.2010р. (форма КБ-2в) на суму 94662,00 грн. у тому числі ПДВ 15777,00 грн. (вартість без ПДВ 78885,00 грн.) та № б/н від 28.02.2011р. (форма КБ-2в) на суму 163238,40 грн. у тому числі ПДВ 27206,40 грн. (вартість без ПДВ 136032,00 грн.). Загальна вартість робіт виконаних позивачем для ТОВ «Професіонал» складає 362031,60 грн., у тому числі ПДВ 60338,60 грн. (вартість без ПДВ 301693,00 грн.).

Як вбачається з актів прийому виконаних підрядних робіт позивачем для ТОВ «Професіонал», об'єкти на яких виконувалась монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи автоматичної пожарної сигналізації і системи димовидалення, оповіщення про пожежу і пожежогасіння, а саме: м.Сімферополь, вул. Треньова 19, житлова будівля перша черга будівництва; вул. Героїв Бреста в м. Севастополь, квартал житлових будинків з підземним паркінгом; Рекреаційно-оздоровчий комплекс клімато-павільйон №4 в с. Малий Маяк співпадають з об'єктами, на яких виконувались роботи КП «Альянс» для позивача, що було встановлено судом під час дослідження та аналізу актів прийому виконаних підрядних робіт позивача у розрізі замовника - ТОВ «Професіонал» з субпідрядником - КП «Альянс».

Крім того, суд зазначає, що при виконанні робіт були використані матеріали, а саме модуль порошкового пожежогасіння, отримані від ПП «Ньютехнолоджи».

Таким чином, по даті передачі робіт замовнику у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкту оподаткування податку на прибуток.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт, були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями та податковими накладними, які виписав позивач по факту виконання робіт для ТОВ «Професіонал».

Таким чином, при передачі робіт, отриманих від КП «Альянс», з матеріалів, які отримані від ПП «Ньютехнолоджи», позивачем було отримано економічну вигоду, що призвело до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 287500 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарської операції за договорами № 57 від 03.08.2009р., № 117 від 10.12.2009р. та № 28 від 09.06.2010р. з ТОВ «Професіонал» (Замовник)), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 287500,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у 3, 4 кварталі 2010 р. та 1 кварталі 2011р.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «Укрпроектмонтаж» виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товарів та робіт у ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» на суму 287500,00 грн., оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

У зв'язку з чим, суд вказує, що отримання товарів та робіт пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 287500,00 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 86459,25 грн., у тому числі за основним платежем 71875 грн. (287500 х 25%) та за штрафними (фінансовими) санкціями 14584,25 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0000732304 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69167,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11667,75 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з КП «Альянс», ПП «Ньютехнолоджи» та БВП «Строитель Плюс» був сформований позивачем у періоді 2009, 2010, 2011 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Євпаторії в АР Крим ДПС від 26.10.2012р. №1639/22-03/33520845 ТОВ «Укрпроектмонтаж» безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів, робіт у КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» у розмірі 59258,00 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ «Укрпроектмонтаж» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «Ньютехнолоджи» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 59258,00 грн., у т.ч. за січень 2009р. у сумі 1758,00 грн., за липень 2009р. у сумі 26666,67 грн., за листопад 2010р. у сумі 5666,67 грн., за грудень 2010р. у сумі 14333,33 грн., за січень 2011р. у сумі 4833,33 грн. та за лютий 2011р. у сумі 6000,00 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Укрпроектмонтаж" з БВП «Строитель-Плюс» суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що формування податкового кредиту позивачем на загальну суму ПДВ 1758,00 грн. по операціям з БВП «Строитель-Плюс» відбулось у січні 2009р.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Згідно до підпункту 1.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання (п. 15.1.2 . п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Аналогічна норма знайшла відображення і у Податковому кодексі України.

Відповідно до п.102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що формування податкового кредиту позивачем по операціям з БВП «Строитель-Плюс» у січні 2009р. на загальну суму ПДВ 1758,00 грн. не повинно досліджуватись у межах названої адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів.

Крім того, суд зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення податковий орган (при розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість) також не приймав до уваги формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з БВП «Строитель-Плюс» у розмірі 1758,00 грн. у січні 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за січень 2009р. після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України).

А відтак, враховуючи вище зазначене, суд вважає за необхідне дослідити документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів КП «Альянс» та ПП «Ньютехнолоджи», на підставі яких був сформований кредит у розмірі 57500,00 грн. (59258,00 - 1758,00).

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Укрпроектмонтаж" з КП «Альянс» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ "Укрпроектмонтаж" було укладено ряд договорів з КП «Альянс, а саме:

- договір субпідряду на виконання окремих видів робіт № б/н від 10.01.2010р., відповідно до якого КП «Альянс» (субпідрядник) бере на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей з устаткування та матеріалів закуплених ТОВ "Укрпроектмонтаж" за адресою: Героїв Бреста в м. Севастополь, квартал житлових будинків з підземним паркінгом, а ТОВ "Укрпроектмонтаж" (генпідрядник) зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх поетапно.

- договір субпідряду на виконання окремих видів робіт № б/н від 15.09.2010р., відповідно до якого КП «Альянс» (субпідрядник) бере на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей з устаткування та матеріалів закуплених ТОВ "Укрпроектмонтаж" у Рекреаційно-оздоровчий комплекс клімато-павільйон №4 , а ТОВ "Укрпроектмонтаж" (генпідрядник) зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх поетапно.

- договір субпідряду на виконання окремих видів робіт № б/н від 16.09.2010р., відповідно до якого КП «Альянс» (субпідрядник) бере на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей з устаткування та матеріалів закуплених ТОВ "Укрпроектмонтаж" у м.Сімферополь, вул. Треньова 19, житлова будівля перша черга будівництва, а ТОВ "Укрпроектмонтаж" (генпідрядник) зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх поетапно.

На виконання умов вказаних договорів КП «Альянс» виконало монтажні роботи установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей на користь ТОВ "Укрпроектмонтаж", які були передані позивачу за актами прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. (форма КБ-2в) на загальну суму 120000 грн. у тому числі ПДВ 20000,00 грн. (вартість без ПДВ 100000,00 грн.) та за лютий 2011р. (форма КБ-2в) на суму 65000,00 грн. у тому числі ПДВ 10833,33 грн. (вартість без ПДВ 54166,67 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Укрпроектмонтаж" перерахувало КП «Альянс» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 185000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30833,33 грн., з призначенням платежу «за монтаж АПС», що підтверджується платіжними дорученнями № 560 від 26.11.2010р. на суму 34000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5666,67 грн. (вартість без ПДВ 28333,33 грн.), № 561 від 06.12.2010р. на суму 30000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 574 від 14.12.2010р. на суму 26000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4333,33 грн. (вартість без ПДВ 21666,67 грн.), № 578 від 21.12.2010р. на суму 30000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 579 від 20.01.2011р. на суму 29000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4833,33 грн. (вартість без ПДВ 24166,67 грн.), № 5 від 09.02.2011р. на суму 36000,00 грн. у т.ч. ПДВ 6000,00 грн. (вартість без ПДВ 30000,00 грн.), на загальну суму 185000,00 грн. у тому числі ПДВ 30833,33 грн. (вартість без ПДВ 154166,67 грн.)

По факту виконання вказаних робіт/оплати отриманих робіт КП «Альянс» виписало ТОВ "Укрпроектмонтаж" податкові накладні: № 4428 від 26.11.2010р. на суму 34000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5666,67 грн. (вартість без ПДВ 28333,33 грн.), № 4541 від 06.12.2010р. на суму 30000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 4601 від 14.12.2010р. на суму 26000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4333,33 грн. (вартість без ПДВ 21666,67 грн.), № 4951 від 21.12.2010р. на суму 30000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 150 від 20.01.2011р. на суму 29000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4833,33 грн. (вартість без ПДВ 24166,67 грн.), № 340 від 09.02.2011р. на суму 36000,00 грн. у т.ч. ПДВ 6000,00 грн. (вартість без ПДВ 30000,00 грн.), на загальну суму 185000,00 грн. у тому числі ПДВ 30833,33 грн. (вартість без ПДВ 154166,67 грн.).

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт(по даті отримання робіт, що підтверджено податковими накладними)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ТОВ «Укрпроектмонтаж» виникло право на формування податкового кредиту у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинах з КП «Альянс» в сумі 30833,33 грн., а саме: у листопаді 2010р. у розмірі ПДВ 5666,67 грн., у грудні 2010р. у розмірі ПДВ 14333,33 грн., у січні 2011р. у розмірі 4833,33 грн. та у лютому 2011р. у розмірі ПДВ 6000,00 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2010 - 2011 року., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - КП «Альянс» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинам з КП «Альянс» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Укрпроектмонтаж" з ПП «Ньютехнолоджи» суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, між ТОВ "Укрпроектмонтаж" та ПП «Ньютехнолоджи» було укладено договір поставки товару № 7 від 21.07.2010р., відповідно до якого ПП «Ньютехнолоджи» (Постачальник) зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність ТОВ "Укрпроектмонтаж" (Замовника) товар відповідно до еталонів - зразків, а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умов визначених цим договором. Поставка здійснюється автотранспортом Постачальника за його рахунок.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Ньютехнолоджи» було поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН - 00121/1 від 02.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № РН - 00123/1 від 08.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № РН - 00141/1 від 21.07.2010р. на загальну суму 53000,00 грн. у тому числі ПДВ 8833,33 грн. (вартість без ПДВ 44166,67 грн.) та № РН - 00167/1 від 28.07.2010р. на загальну суму 47000,00 грн. у тому числі ПДВ 7833,33 грн. (вартість без ПДВ 39166,67 грн.), на загальну суму 160000,00 грн. у тому числі ПДВ 26666,66 грн. (вартість без ПДВ 133333,34 грн.).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до умов договору позивача з ПП «Ньютехнолоджи» поставка здійснюється автотранспортом Постачальника за його рахунок. Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей підтверджується товарно-транспортними накладними №22 від 02.07.2010р., № 36 від 08.07.2010р., № 51 від 21.07.2010р. та № 84 від 28.07.2010р. відповідно до яких, дата перевезення та загальна сума перевезеного товару ПП «Ньютехнолоджи» позивачу співпадає з датами видаткових накладних та загальною вартістю товару поставленого ПП «Ньютехнолоджи», яка складає 160000,00 грн. у тому числі ПДВ 26666,67 грн. (вартість без ПДВ 133333,34 грн.).

Згідно матеріалів справи позивачем здійснена оплата вартості отриманих товарів шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується платіжними дорученнями позивача, а саме: № 510 від 02.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 511 від 08.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № 520 від 21.07.2010р. на загальну суму 53000,00 грн. у тому числі ПДВ 8833,33 грн. (вартість без ПДВ 44166,67 грн.) та 527 від 28.07.2010р. на загальну суму 47000,00 грн. у тому числі ПДВ 7833,33 грн. (вартість без ПДВ 39166,67 грн.), на загальну суму 160000,00 грн. у тому числі ПДВ 26666,67 грн. (вартість без ПДВ 133333,34 грн.) з призначенням платежу «за устаткування та матеріали».

По факту отримання податкових накладних, що засвідчує факт отримання товару/оплати отриманого товару ПП «Ньютехнолоджи» виписало ТОВ "Укрпроектмонтаж" податкові накладні: № НН - 0122/1 від 02.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № НН - 00126/1 від 08.07.2010р. на загальну суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (вартість без ПДВ 25000,00 грн.), № НН - 00151/1 від 21.07.2010р. на загальну суму 53000,00 грн. у тому числі ПДВ 8833,33 грн. (вартість без ПДВ 44166,67 грн.) та № НН - 00167/1 від 28.07.2010р. на загальну суму 47000,00 грн. у тому числі ПДВ 7833,33 грн. (вартість без ПДВ 39166,67 грн.), на загальну суму 160000,00 грн. у тому числі ПДВ 26666,67 грн. (вартість без ПДВ 133333,34 грн.).

Вказані податкові накладні отримані позивачем у липні 2010 року та включені до реєстру податкових накладних за липень 2010 року.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податку товарів, що підтверджено податковими накладними та по даті списання коштів з банківського рахунку, у ТОВ "Укрпроектмонтаж" виникло право на податковий кредит у липні 2010 року у сумі 26666,66 грн.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Ньютехнолоджи» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у липні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Суд зауважує, що у висновках акту перевірки, розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями та по тексту акту перевірки податковим органом допущена помилка при визначені періоду формування податкового кредиту позивачем за результатом вчинення господарських операцій з придбання товару у ПП «Ньютехнолоджи».

Так, згідно висновків акту перевірки та розрахунку, податковим органом зазначено, що формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ПП «Ньютехнолоджи» у сумі ПДВ 26666,66 грн. задекларовано платником податків за підсумками липня 2009 р.

Водночас, судом встановлено, що формування податкового кредиту мало місце в межах господарських операцій на підставі договору поставки товару № 7 від 21.07.2010р. та віднесено до складу податкового кредиту у липні 2010 р.

Таким чином, ТОВ "Укрпроектмонтаж" по взаємовідносинах з ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» був сформований податковий кредит у розмірі 57500,00 грн. (26666,67+ 30833,33)

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "Укрпроектмонтаж" по взаємовідносинах з ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» судом встановлено, що господарські операції з переліченими контрагентами здійснені у зв'язку з укладенням договору позивача з ТОВ «Професіонал» на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт системи автоматичної пожарної сигналізації і системи димовидалення, оповіщення про пожежу і пожежогасіння, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт у ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів, робіт від ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» булі вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів, робіт від ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 57500,00 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару, робіт від ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» (зокрема доказів отримання вказаного товару, робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару, робіт саме від ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69167,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11667,75 грн. по операціям з ПП «Ньютехнолоджи» та КП «Альянс», збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 86759,25 грн., у тому числі за основним платежем - 71875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14584,25 грн., знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутком підприємств» та Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби № 0000732304 від 08.11.2012р. щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69167,75 грн., у тому числі за основним платежем - 57500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11667,75 грн. та № 0000742304 від 08.11.2012р. щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 86759,25 грн., у тому числі за основним платежем - 71875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14584,25 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень рішень, замість визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби № 0000732304 від 08.11.2012р. , № 0000742304 від 08.11.2012р.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.12.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 24.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби № 0000732304 від 08.11.2012р. , № 0000742304 від 08.11.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектмонтаж" (ЄДРПОУ 33520845) 1556,27 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.