Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а-14654/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 грудня 2012 року 11 год. 45 хв. № 2а-14654/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунхендс" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 24 жовтня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунхендс" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2012 року № 000292260, складеного на підставі акту від 16 липня 2012 року № 1761/22-621-34291670 (також далі за текстом - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) по вітчизняних товарах (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 170001,00 грн.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених, зокрема, у письмових поясненнях по суті позову, які надійшли до суду 12 листопада 2012 року.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 12 листопада 2012 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

У судові засідання 19, 27 листопада та 11 грудня 2012 року представники позивача не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи позивач, з урахуванням ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) , повідомлений належним чином.

При цьому, 10 грудня 2012 року до суду надійшла письмова заява представника позивача про розгляд справи без його участі на підставі наявних у матеріалах справи доказів, у зв'язку з чим на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 11 грудня 2012 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державною податковою службою.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 10 по 15 липня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 16 липня 2012 року № 1761/22-621-34291670 про результати документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - приватним підприємством "Ново-Ком" (також далі за текстом - ПП "Ново-Ком") , за березень 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ за березень 2011 року у загальному розмірі 170000,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) .

10 липня 2012 року відповідачем також складено акт № 17/22-625 про відсутність позивача за його місцезнаходженням.

На підставі акту перевірки, 31 липня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 170000,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом).

Суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності визнання нечинним оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У ході перевірки виявлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ПП "Ново-Ком", однак відповідачем не встановлено факт їх реальності, оскільки відсутня можливість ознайомлення з первинною документацією позивача у зв'язку з незнаходженням його за юридичною та фактичною адресами.

Зважаючи на викладені положення і обставини, перевірку проведено на підставі інформації, яка міститься у податкових базах, зокрема, у базі "Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України", згідно з якою, по взаємовідносинах позивача з ПП "Ново-Ком" існує розбіжність у загальному розмірі 170000,00 грн.

При цьому, відповідачем враховано висновки акту від 10 лютого 2012 року № 315/231-36917481 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ново-Ком" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період із 01 лютого по 30 вересня 2011 року. У ході вказаної перевірки виявлено факт відсутності за місцезнаходженням підприємства документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, а також необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи здійснення робіт у зв'язку з відсутністю відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП "Ново-Ком" адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань та фактичних дій, спрямованих на виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Як зазначено у постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що викладені обставини стали підставою для висновку відповідача про заниження позивачем суми ПДВ за березень 2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Стосовно фактичного виконання господарських операцій по взаємовідносинах позивача із ПП "Ново-Ком" суд зазначає наступне.

Так, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень вбачається, що платник податків має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, фактичного здійснення господарських операцій не відбулось. Документів, які б підтверджували фактичне здійснення таких операцій між позивачем та ПП "Ново-Ком", представниками позивача не надано, хоча про доцільність їх надання судом зазначалось у кожному судовому засіданні.

При цьому, на підставі тих документів, які надані суду як доказ здійснення таких операцій, а саме копій договору про постачання робіт, товарів та послуг від 27 грудня 2010 року № НС-2712 (також далі за текстом - договір № НС-2712) , акту прийому-передачі наданих послуг від 31 березня 2011 року б/н, податкової накладної від 31 березня 2011 року № 868, банківської виписки з особистого рахунку позивача та платіжного доручення від 21 квітня 2011 року № 224 неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій, оскільки представниками позивача не надано, зокрема, копії видаткових накладних, обов'язок складання яких встановлено п. 5.3 розділу 5 договору № НС-2712, та які є підставою для розрахунку за надані послуги в частині поставки товару, а також документів, які б свідчили про таку поставку та про проведення робіт по взаємодії з комунальними установами та організаціями, пов'язаних з функціонуванням і експлуатацією об'єктів нерухомості.

Стосовно вимоги позивача про визнання оскаржуваного рішення нечинним суд зазначає наступне.

Так, нечинними (недійсними), за переконанням суду, можуть бути визнані нормативно-правові акти, перелік яких, зокрема, міститься у ст. 171 КАС України.

Характерною ознакою таких актів є те, що на підставі них виникають певні правовідносини, наприклад, укладаються договори.

Тобто, нормативно-правові акти є підставою для виникнення, зміни та припинення відносин між невизначеним колом фізичних та юридичних осіб.

Разом з тим, правові акти індивідуальної дії, до яких належить оскаржуване рішення, є актами, які спричиняють наслідки для конкретних осіб (у зв'язку з якими вони прийняті), можуть бути визнані протиправними та, як наслідок, скасовані.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунхендс" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунхендс" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 липня 2012 року № 000292260, яким позивачу (ідентифікаційний код 34291670) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (код платежу 3014010100) (з урахуванням штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у загальному розмірі 170001,00 грн. (Сто сімдесят тисяч одна гривня 00 копійок).

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин