Постанова

від 07.12.2012 по справі 2786/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. 09 год.19 хв.Справа № 2-а-2786/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Кермач А.І., представника відповідача Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Мастер-С" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне виробничо-торгівельне підприємство "Мастер-С" (далі - позивач, ПВТП "Мастер-С") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) про визнання неправомірними та незаконними дій ДПІ при складанні акту від 14.02.12 № 520/23-5/24109533 "Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного виробничо-торгівельного підприємства "Мастер-С" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Зернова компанія "Агромир" за травень, червень, липень 2011 року в частині визнання нікчемним договору про постачання нафтопродуктів, укладеного 10.05.11. Також позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0001762301 від 07.03.12 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 173008 грн. 93 коп. Позивач вважає, що податкова інспекція при проведенні перевірки не з'ясувала усі фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі дослідила первинні документи, які підтверджують придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, невірно застосувала до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків про нікчемність правочинів та визначення грошових зобов'язань, застосування санкцій. Господарські операції з придбання паливно-мастильних матеріалів підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими та податковими документами, платіжними дорученнями. Отримання палива від ТОВ "ЗК "Агромир" підтверджено бухгалтерським обліком, фактом віднесення ТМЦ до запасів та оприбуткування. При проведені перевірки податкова інспекція використала пояснення директора, його матері, сусіда, керівників інших господарюючих суб'єктів, які є неповними або суперечними або такими, що даними особами, що не мають відношення до господарських стосунків між позивачем та ТОВ "ЗК "Агромир". Не визначено процесуальний статус вказаних пояснень, підстави їх відбирання. Відсутність у ТОВ "ЗК "Агромир" земельних ділянок, власних або орендованих приміщень не є обов'язковими умовами для зайняття господарською діяльністю. Відсутні будь-які судові рішення про скасування державної реєстрації ТОВ "ЗК "Агромир", до ЄДР не внесено відомостей про відсутність даної юридичної особи за місцезнаходженням. Позивач вважає, що висновки про нікчемність правочинів, викладені в акті перевірки, порушують його права та інтереси. Угода позивача з ТОВ "ЗК "Агромир" не визнана судом недійсною, підтверджується належним чином складеними видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

ДПІ заперечує проти позову, мотивуючи тим, що платником податків - ПВТП "Мастер-С" включено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних ТОВ "ЗК "Агромир", які оформлені неналежним чином, оскільки податкові накладні містять недостовірну інформацію про господарські операції. Також відповідач посилається на те, що згідно отриманих актів зустрічних звірок ТОВ "ЗК "Агромир" від 19.12.11 № 86/15-2/36505175, від 20.09.11 №31/15-2/36505175 неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських відносин з позивачем, у контрагента позивача відсутні умови для здійснення господарської діяльності, керівник підприємства заперечує таку діяльність. Податкова інспекція на підставі пояснень директора ТОВ ОСОБА_3, пояснень його матері та сусіда, аналізу податкової звітності, наявності основних засобів, транспорту, дійшла висновку, що невстановлені особи за допомогою документів даного підприємства здійснювали фіктивну діяльність, направлену на надання послуг по заниженню податкових зобов'язань по ПДВ третім особам. Фактично ТОВ "ЗК "Агромир" фінансово-господарську діяльність не здійснювало, не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "ЗК "Агромир" до позивача у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, документів про якість. Таким чином, між ТОВ "ЗК "Агромир" та позивачем здійснені правочини без мети настання реальних наслідків, що в силу ч. 1, 2 ст. 215 та ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними та відповідно до ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування вимог та заперечень сторін, суд встановив наступні обставини.

Приватне виробничо-торгівельне підприємство "Мастер-С" зареєстроване юридичною особою Херсонським міськвиконкомом 09.04.1996. Як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у м. Херсоні.

В лютому 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведено позапланову невиїзну перевірку приватного виробничо-торгівельного підприємства "Мастер-С" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Зернова компанія "Агромир" за травень, червень, липень 2011 року", за наслідками якої складено акт за № 520/23-5/24109533 від 14.02.12. У висновку вищенаведеного акту перевірки відповідачем зазначено про порушення ПВТП "Мастер-С" норм податкового законодавства:

- ч. 1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПВТП "Мастер-С" при придбанні послуг у ТОВ "Зернова компанія "Агромир" у травні, червні, липні 2011 року;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ за травень, червень, липень 2011 року на суму 164558 грн. 25 коп. внаслідок завищення податкового кредиту.

Перевіркою було виявлено, що одним із постачальників паливно-мастильних матеріалів було ТОВ "Зернова компанія "Агромир", за договором № 1006 від 10.05.11 в травні 2011 року оприбутковано ПММ на суму 208539 грн. 58 коп. (в т.ч. ПДВ 41707 грн. 92 коп.), в червні 2011 року на суму 445267 грн. 98 коп. (в т.ч. ПДВ 89053 грн. 58 коп.), в липні 2011 року на суму 168983 грн. 75 коп. (в т.ч. ПДВ 33796 грн. 75 коп.), усього сума ПДВ склала 164558 грн. 25 коп. Придбання товарів задокументовано податковими накладними, накладними, розрахунки проведені в безготівковій формі.

При проведені перевірки відповідач використав відомості актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ЗК "Агромир" від 19.12.11 № 86/15-2/36505175, від 20.09.11 №31/15-2/36505175, з яких вбачається, що при обстеженні ГВПМ ДПІ у м. Херсоні податкової адреси ТОВ "ЗК "Агромир": м. Херсон, пров. Шкільний, буд. 35, оф. 18-А, встановлено, що вказане приміщення не функціонує як офісне приміщення ТОВ "ЗК "Агромир", службових осіб та представників зазначеного підприємства за вказаною адресою встановлено не було. Декларації з ПДВ за травень, червень, липень 2011 року ТОВ "ЗК "Агромир'' мають статус "не визнано як податкова звітність", ТОВ не має основних фондів, земельних ділянок, транспорту. Податкова звітність ТОВ по податку на доходи фізичних осіб за березень 2011 року свідчить про наявність однієї особи працюючої, за 3-й квартал 2011 року працюючих осіб не зареєстровано. До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а 30.09.2011 анульовано свідоцтво ПДВ. Державну реєстрацію, постановку на облік, отримування свідоцтва платника ПДВ ТОВ "ЗК "Агромир" здійснював колишній засновник/директор вказаного підприємства. При перереєстрації підприємства на ім'я гр. ОСОБА_3 податкова адреса не змінювалася.

Податковою міліцією було здійснено виїзд за місцем реєстрації гр. ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), який відповідно до реєстраційних/статутних документів є директором/головним бухгалтером та засновником підприємства ТОВ "ЗК "Агромир", проте на момент виїзду останнього встановлено не було. Його мати гр-ка ОСОБА_4 повідомила, що за місцем реєстрації гр. ОСОБА_3 не проживає протягом тривалого часу, інформацією щодо його фактичного місцезнаходження вона не володіє, зв'язок підтримує з ним за допомогою мобільного зв'язку. В телефонній розмові гр-ка ОСОБА_3 категорично відмовляється від зустрічі та надання податковій службі будь-яких пояснень з приводу здійснення ним фінансово-господарської діяльності як керівника ТОВ "ЗК "Агромир".

В актах перевірок ДПІ посилається на письмове пояснення, відібране 20.09.2011 від директора ТОВ "ЗК "Агромир" ОСОБА_3, в яких він повідомив, що в період червня-липня 2011р. не здійснював поставок ТМЦ на адресу підприємств-контрагентів, а також фактично не здійснював операції по придбанню ТМЦ у підприємств зазначених у податкових співставленнях податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. ОСОБА_3 має середню спеціальну освіту, в минулому працював монтажником та різноробочим на будівництві, досвіду роботи на посаді директора підприємства не має, вимоги господарського, цивільного та податкового законодавства гр.-ну ОСОБА_3 не відомі.

09.09.2011 отримано пояснення від громадянина ОСОБА_5, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, який повідомив, що за податковою адресою товариство не знаходиться. 13.09.2011 відібрано пояснення від директора ТОВ "Техінжинірінг" ОСОБА_6, який в письмових поясненнях повідомив, що з директором ТОВ "ЗК "Агромир" гр. ОСОБА_3 з приводу обговорення обставин укладення угод не зустрічався. 07.11.11 відібрані пояснення від першого заступника директора ПВТВ "Мастер-С" ОСОБА_7, який в письмових поясненнях повідомив, що безпосередньо з директором ТОВ "ЗК "Агромир" гр. ОСОБА_3 з приводу обговорення обставин укладення угод не зустрічався, оригінали підтверджуючих документів пересилалися поштою.

В ході проведеного аналізу показників фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЗК "Агромир" за період травня 2011 року податковою службою встановлено, що основними постачальниками товарно-матеріальних цінностей є ряд підприємств зосереджених по всій території України, при цьому зазначеними підприємствами-контрагентами ТОВ "ЗК "Агромир" суми не включені до податкових зобов'язань з ПДВ у відповідний період.

ДПІ у м. Херсоні прийшла до висновку про формальне виконання гр.-ном ОСОБА_3 функцій директора, від імені ТОВ "ЗК "Агромир" виписувались первинні бухгалтерські документи по безтоварним операціям з метою формування схемного податкового кредит з ПДВ підприємствам-контрагентам замовникам схем мінімізації. Угоди, укладені ТОВ "ЗК "Агромир" з позивачем мають ознаки нікчемності.

За висновками акту перевірки, ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001762301 від 07.03.2012 про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 173008 грн. 93 коп., у тому числі основний платіж - 164558 грн. 25 коп., штрафні (фінансові) санкції - 8450 грн. 68 коп.

Оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не змінило суми збільшення грошового зобов'язання.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачем оскаржуються дії ДПІ у м. Херсоні, як суб'єкта владних повноважень, ці дії пов'язані із здійсненням останнім владних управлінських функцій. Таким чином, зазначений спір пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача від порушень з боку органу державної влади у сфері публічно-правових відносин, а він тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до п. 86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Отже, складання посадовими особами податкового органу акта є свідченням встановлення державним органом порушення суб'єктом господарювання приписів податкового законодавства.

В акті перевірки не зазначено, що під час проведення перевірки податковим органом використовувались первинні документи платника податків, є посилання тільки на податкову звітність, інформаційні бази ДПІС, акти перевірок ТОВ "ЗК "Агромир". В акті перевірки не зазначено підстав для її проведення. Відповідач не пояснив суду причини проведення перевірки тільки за наявними у податкової інспекції документами без відповідного запиту до платника про надання бухгалтерських та податкових документів. Позивач є працюючим підприємством, знаходиться за юридичною адресою. Доказів вручення наказу на проведення перевірки або направлення про перевірку також суду не надано, в акті відсутні відомості про вручення керівнику підприємства наказу на перевірку та направлення, або надіслання запиту про надання документів..

Висновки про нікчемність проведених позивачем господарських операцій, про неспрямованість їх на реальне настання правових наслідків, про відсутність фактичної передачі за такими операціями товарів (послуг), зроблені ДПІ без належних для цього правових підстав, тільки на підставі податкової звітності платника та за відсутності для цього відповідних повноважень. Компетенція, завдання, порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України, які не містять норм, що наділяли б відповідача повноваженнями на визнання правочинів такими, що не відповідають вимогам цивільного законодавства. шляхом вказівки на це в акті перевірки.

Так, зокрема, ст. 215 ЦК України, на порушення якої посилається ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Згідно цієї статті Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто, в даному разі мова йде вже про оспорюваний правочин, відмінність якого від нікчемного полягає в тому, що оспорюваний правочин припускається дійсним, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом акту перевірки відповідач робить висновок про те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентом, є такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних. Надаючи правову оцінку правочинам, укладеним позивачем, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів є протиправними.

Для вирішення питання про наявність чи відсутність факту реальності здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЗК "Агромир" у період травень-липень 2011 року, суду слід дослідити факт наявності чи відсутності документів на їх підтвердження у відповідності до вимог чинного Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 14.1.181 ст. 181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. У відповідності до вимог ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1). Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Пункт 201.6 та 201.10 ст. 201 ПК України передбачає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В даному випадку ДПІ не наведено аргументів, які б спростовували доводи позивача про реальність господарських операцій. Податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в первинних бухгалтерських та податкових документах позивача, є неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. ДПІ не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій. Оскільки первинні документи податкового та бухгалтерського обліку відповідачем не досліджувались, відповідно зауважень до їх складання та оформлення в акті перевірки немає.

ПВТП "Мастер-С" є працюючим підприємством, платником ПДВ, має автозаправки, трудові ресурси, придбаває ПММ для подальшої реалізації. Суд приймає до уваги, що розрахунки за поставлені товари та послуги з продавцем здійснені у безготівковому порядку, господарські операції підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами, та за своєю приналежністю мали безпосередній зв'язок з оподатковуваною господарською діяльністю сторін договору. Реалізовані нафтопродукти через реєстратори розрахункових операцій АЗС, розрахункові операції зафіксовані в книгах обліку розрахункових операцій.

Пояснення громадян (матері та сусіда), на які податкова інспекція посилається в акті перевірки, суд не може вважати належним доказом, оскільки ці пояснення не є показами свідка, даними суду або слідчому з дотриманням вимог процесуального закону з попередженням свідка про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Крім того, невідомо, у зв'язку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною були відібрані пояснення та були вони одержані з додержанням вимог діючого законодавства чи ні. Згідно з п. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Крім того, відповідач не надав суду ніяких пояснень гр-н, які зазначались в акті перевірки - ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, крім пояснення гр-на ОСОБА_3, в яких він не заперечує тієї обставини, що є керівником ТОВ "ЗК "Агромир", підприємство здійснювало господарську діяльність, мав менеджерів та бухгалтера, назвав прізвища цих осіб, також повідомив, що право підписувати первинні документи мав, крім керівника, менеджер ОСОБА_9.

Позивач надав суду докази того, що наймав транспорт для доставки палива у приватного підприємця ОСОБА_10 за договором найма в тимчасове користування спецавтомобіля "Рено" з причепом від 01.04.11, копію документа про реєстрацію у власність ОСОБА_10 даного автомобіля. Відсутність ТТН представник позивача пояснив тим, що товарно-транспортні накладні були вкрадені разом з іншими документами з його автомобіля, що підтверджується постановою Дніпровського РВ ХМУ від 24.10.12 про відмову в порушенні кримінальної справи.

Суд звертає увагу на те, що відсутність чи наявність товарно-транспортних накладних на підтвердження факту поставки товару до покупця чи документів на підтвердження характеру товару, порядок відвантаження та його зберігання не є основною умовою для того, щоб визначати законність віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сплаченого ПДВ. При цьому необхідно враховувати умови договору поставки товару, який не є договором про перевезення вантажу, у зв'язку з чим його виконання не обов'язково має бути підтверджене товарно-транспортними накладними. Товарно-транспортні накладні є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що зокрема регламентує взаємовідносини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Позивач та ТОВ "ЗК "Агромир" мають правовідносини іншого характеру.

Протиправною на думку суду є підстава для зменшення податкового кредиту позивача по відносинам з ТОВ "ЗК "Агромир" через неналежну господарську діяльність постачальника даного підприємства. Відповідач не довів суду, що даний постачальник є фіктивним підприємством або вчиняв незаконні дії в сфері оподаткування, доказів притягнення до відповідальності його керівника та власника суду не надано. Немає доказів порушення кримінальної справи по факту діяльності ТОВ "ЗК "Агромир". Витяг з ЄДРПОУ свідчить про те, що запис про відсутність ТОВ "ЗК "Агромир" за юридичною адресою внесений тільки 29.09.11, тоді як господарські стосунки з позивачем мали місце в травні-липні 2011 року. Податковий орган при визначені права платника податку на формування податкового кредиту зобов'язаний керуватись лише тими обставинами, які мали місце та мали бути відомими платникові під час здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Діючим законодавством України не передбачена можливість отримання покупцем товарів (робіт, послуг) про стан оподаткування постачальника та його контрагентів, його виробничі потужності, та наявність ресурсів для здійснення господарських операцій, стан сплати податків. Така інформація може мати сугубо конфіденційний характер, тобто має обмежений доступ до неї інших осіб. За діючим законодавством України обов'язок стосовно контролю за оподаткуванням суб'єктів господарювання покладений на податкові органи, а не на покупця товарів (робіт послуг). Придбавач товарів (робіт, послуг), провадячи господарську діяльність, вправі сподіватись на легітимність господарської діяльності продавця товарів та належне виконання податкових обов'язків цим суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з належною організацією роботи з боку податкового органу.

Податкова інспекція не заперечувала того факту, що контрагент позивача ТОВ "ЗК "Агромир" на час укладання договорів було платником ПДВ, здійснювало зареєстровану діяльність у сфері посередництва в торгівлі.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинена позивачем господарська операція придбання ПММ є сумнівною, не відповідає дійсному економічному змісту, і вчинена з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нереальність правочинів, міг керуватися лише припущеннями, його позиція не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Наведені в акті перевірки позивача обставини діяльності його постачальника не можуть бути причинами для зменшення податкового кредиту позивачу.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Відповідач привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди, замість того, щоб зробити перевірку документів за взаємовідносинами позивача з ТОВ "ЗК "Агромир".

На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення та правомірності висновків про нікчемність угод. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню з Державного бюджету в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив :

Позов приватного виробничо-торгівельного підприємства "Мастер-С" задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби по визнанню нікчемними правочинів приватного виробничо-торгівельного підприємства "Мастер-С" з ТОВ "Зернова Компанія "Агромир" з постачання нафтопродуктів у травні-липні 2011 року в акті від 14.02.2012 № 520/23-5/24109533 позапланової невиїзної перевірки приватного виробничо-торгівельного підприємства "Мастер-С".

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 0001762301 від 07.03.2012.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ПВТП "Мастер-С" (м. Херсон, вул. Сикалко, 10, код ЄДРПОУ 24109533) витрати по сплаті судового збору в сумі 1766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 грудня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1