Ухвала

від 13.12.2012 по справі к/9991/30373/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/30373/11

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Васильченко Н.В., Черпіцької Л.Т., Розваляєвої Т.С.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі №2-а-452/08 за позовом ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації, за участю Васильківського міжрайонного прокурора Київської області, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Васильківської районної державної адміністрації Київської області у задоволенні його заяви щодо зміни використання земельних ділянок та зобов'язати останню розглянути його заяву по суті, за наслідком чого прийняти рішення про зміну цільового призначення (функціонального використання) земельних ділянок, належних йому на праві власності і розташованих на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області поза межами населеного пункту з цільовим призначенням для ведення товарного сільського виробництва на ведення особистого селянського господарства.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Васильківської районної державної адміністрації Київської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо зміни використання земельних ділянок. Зобов'язано Васильківську районну державну адміністрацію Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 по суті та прийняти рішення про зміну цільового призначення (функціонального використання) земельних ділянок площею 1,5804 га (кадастровий номер 3221481500:03:002:0034) та площею 1,1323 га (кадастровий номер 3221481500:03:002:0035), які належать йому на праві власності (Державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯЖ № 406895-78198, серія ЯЖ № 406893-78195, видані 03 березня 2008 року) і які розташовані на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області поза межами населеного пункту, цільове призначення яких визначено «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «ведення особистого селянського господарства».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Васильківської районної державної адміністрації Київської області змінити функціональне використання земельних ділянок, які належать позивачу на праві власності суперечить вимогам земельного законодавства, зокрема приписам ст.20 ЗК України та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04.2002р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з правомірності відмови відповідача та її відповідності вимогам п.п. "б"п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якими до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скарга обґрунтована невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником земельних ділянок, що розташовані на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту, площею 1,5804 га та 1,1323 га, цільове призначення яких визначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05 березня 2008 року позивач звернувся до Васильківської районної державної адміністрації Київської області з заявою про зміну функціонального використання зазначених земельних ділянок на «ведення особистого селянського господарства».

Листом № Д 646.17 від 21 березня 2008 року позивачу відмовлено в задоволенні його заяви, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до ЗК України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення та зміни цільового призначення»заборонена зміна цільового призначення земельних ділянок.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд правильно послався на приписи Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів» від 19 грудня 2006 року N 490-V та п. "б" п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якими до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Отже, з дати набрання чинності вищевказаних змін, тобто з 13.01.2007 року, встановлена заборона щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок сільськогосподарського призначення до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель.

З огляду на те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин вищевказані закони не набрали чинності, правильним є висновок апеляційного суду, що відмова відповідача щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок позивача з посиланням на п. "б"п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України є правомірною та обґрунтованою.

Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника щодо правомірності його позовних вимог щодо зміни лише функціонального використання земельних ділянок, які належать йому на праві власності, а не зміни їх цільового використання, виходячи з наступного.

Конституцією України, Земельним кодексом України, Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502 та іншими нормами земельного законодавства України не передбачено можливості зміни відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування функціонального використання земельної ділянки. В законодавстві також відсутні правові норми, які б визначали до чиєї компетенції належить здійснення такої зміни, у який спосіб та в якому порядку.

У зв'язку з цим, зобов'язання районної державної адміністрації прийняти рішення про зміну функціонального використання земельних ділянок, за відсутності в останньої повноважень щодо такої зміни є неправомірним та не входить до компетенції суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин і обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону при цьому не допущено.

Як вбачається із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі №2-а-452/08 залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, встановлені КАС України.

Судді: