Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а/0470/14543/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/14543/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Василенко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Альянс-Д»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідачем на підставі акту перевірки №623/150/30425613 від 16.11.2012 р. про результати проведення документальної перевірки ТОВ НВП «Альянс-Д» (код ЄДРПОУ 30425613,) документального підтвердження господарських відносин із платником податків ОСОБА_1 та їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень, липень 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 р. за номерами 0001931542 та №0002011541. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на недоведеність Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області порушень підприємством чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що надані до перевірки документи, а також ті матеріали, що були додані позивачем до заперечень на акт перевірки, свідчать про безтоварність господарських операцій та дефектність документів, що їх нібито підтверджують. Крім того, на необґрунтованість позовних вимог вказує і матеріали перевірок податкового законодавства, складених фахівцями Основ'янської МДПІ м.Харкова, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «Альянс-Д» (код ЄДРПОУ 30425613), документального підтвердження господарських відносин із платником податків ОСОБА_1 та їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень, липень 2012 року. За результатами якої складено акт від 16.11.2012 р. №623/150/30425613. Перевіркою були встановлені наступні порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.662, 655, 656 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах; ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст.44 Господарського Кодексу України; п.198.1., 198.3., 198.6. ст.198 розділу 5 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ НВП «Альянс-Д» завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 6 249, 12 грн., у т.ч. за квітень 2012 р. на суму 4 374, 72 грн. та за липень 2012 р. на суму 1 874, 40 грн. по контрагенту-постачальнику ОСОБА_1;

- п.п.135.5.11., п.п.135.5.14., п.135.5. ст.135, п.137.4. ст.137 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ НВП «Альянс-Д» занижено податок на прибуток на ІІ кв. 2012 р. на суму 10 106 грн. та ІІІ кв. 2012 р. на суму 4 331 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 р.: №0002011541, відповідно до якого встановлено порушення позивачем пп.135.5.11., 135.5.14. п.135.5. ст.135, п.137.4. ст.137 ПК України, у зв'язку з чим визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 18 043 грн., у тому числі за основним платежем - 14 435 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 608 грн. та №0001931542, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України, у зв'язку з чим визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 809 грн., у тому числі за основним платежем - 6 248 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 561 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до п.75.1. ст.75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 р. позивач (покупець) придбав у ФОП ОСОБА_1 (постачальник) перемикачі кнопкові КН-ПВ «3», а саме:

- 25.04.2012 р. ФОП ОСОБА_1 виставив позивачу рахунок №250410 на суму 26 248, 32 грн. (у тому числі ПДВ 4 374, 72 грн.). Здійснення господарської операції підтверджується: видатковою накладною №150501 від 15.05.2012 р., податковою накладною №107 від 25.04.2012 р., платіжним дорученням №137 від 25.04.2012 р., витягом з журналу реєстрації довіреностей;

- 27.07.2012 р. ФОП ОСОБА_1 виставив позивачу рахунок №2707 на суму 11 249,28 грн. (у тому числі ПДВ 1 874, 88 грн.). Здійснення господарської операції підтверджується: видатковою накладною №060805 від 06.08.2012 р., податковою накладною №128 від 27.07.2012 р., платіжним дорученням №378 від 27.07.2012 р., витягом з журналу реєстрації довіреностей.

Зазначені обставини не були спростовані відповідачем. Водночас, в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем не надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості товару та сертифікати якості. З огляду на вказане, відповідач дійшов до висновку про безтоварність господарської операції.

Суд не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Письмовий запит відповідача від 02.11.2012 р. про надання документів не свідчить про необхідність надання по податкового органу журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та посвідчень якості товару. Отже у відповідача відсутні підстави стверджувати, що позивачем була проігнорована вимога щодо надання вказаних документів до перевірки.

Як свідчать матеріали справи, у якості додатків до заперечень на акт перевірки позивачем було надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, з якого вбачається видання довіреностей №55 від 14.05.2012 р. та №157 від 01.08.2012 р. на отримання у постачальника ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, з листів ФОП ОСОБА_1 (постачальник товару) від 14.04.2012 р. та ПВП «Сейм» (виробник товару) від 20.11.2012 р. вбачається, що вказана продукція виробництва ПВП «Сейм» - кнопкові перемикачі, - не підлягає сертифікації. Вказані обставини не були враховані відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо ненадання відповідачем товарно-транспортних накладних, суд виходить з наступного. Визначення товарно-транспортної накладної як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, наведене в п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України (наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363).

Відповідно до преамбули вказаних Правил вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідачем не доведено, що позивач є учасником транспортного процесу, у зв'язку з чим на нього має розповсюджуватися дія Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України.

З акту перевірки вбачається, що висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства був здійснений на підставі акту про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства №662/172/2676301074 від 29.08.2012 р. та акту про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Праксет-Харків», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012 р. №852/172/2676301074 від 05.10.2012 р., які були складені фахівцями Основ'янської МДПІ м.Харкова.

З акту перевірки від 29.08.2012 р. вбачається, що фахівці Основ'янської МДПІ м.Харкова не мали змоги підтвердити реальність здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 у квітні-травні 2012 р., з огляду на що дійшли до висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами норм податкового законодавства.

З акту перевірки від 05.10.2012 р. вбачається, що фахівці Основ'янської МДПІ м.Харкова також не мали змоги підтвердити реальність здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 у липні 2012 р., з огляду на що дійшли до висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами норм податкового законодавства.

Такі висновки, на думку суду, є передчасними, оскільки з вищевказаних актів перевірки Основ'янської МДПІ м.Харкова вбачається ненадання ФОП ОСОБА_1 до перевірки первинних документів, але ця обставина не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки порушення останнім норм податкового законодавства не доведено у встановленому законом порядку.

Натомість, позивачем надано у матеріали справи копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції, з посиланням на норми чинного податкового законодавства доведено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання у ФОП ОСОБА_1 кнопкових перемикачів. Дослідження наданих первинних бухгалтерських документів дозволяє дійти до висновку про їх відповідність ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, з самої назви акту перевірки від 05.10.2012 р. вбачається, що предметом перевірки було підтвердження здійснення господарських відносин між ФОП ОСОБА_1 та платником податків ТОВ «Праксет-Харків», тобто акт від 05.10.2012 р. не має ніякого відношення до взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 і позивачем.

З акту перевірки від 05.10.2012 р. вбачається, що ФОП ОСОБА_1 не надав органу податкової служби підтверджуючих документів та письмових пояснень щодо взаємовідносин з підприємствами-постачальниками ТОВ «Праксет-Харків», ПВП «Сейм», ПП «НВФ «Восток-Пром-Снаб», ТОВ «А 4» за липень 2012 р. Тобто в акті перевірки від 05.10.2012 р. досліджувались виключно взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 і його постачальниками (в той час як позивач є покупцем) і за конкретний період - липень 2012 р. (в той час як видаткова накладна №060805 була оформлена 06.08.2012 р., тобто товар був поставлений на користь позивача у серпні 2012 р.).

Слід зазначити, що відповідачем не було враховано, що кнопкові перемикачі, придбані позивачем, вироблялись не ФОП ОСОБА_1, а ПВП «Сейм». Отже, для підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_1 виробничі можливості останнього не мають ніякого значення.

В акті також зазначено, що вказані правочини є фіктивними і такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також що вказані правочини порушують публічний порядок, а отже є недійсними.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.п.2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктами 1, 2 ст.234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, правочин, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, є оспорюваним і його недійсність має бути встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Пунктом 3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Частиною 1 ст.207 ГК України передбачено господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, правочин у випадку його невідповідності інтересам держави і суспільства, є також оспорюваним і його недійсність має бути встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Тобто, недійсність правочинів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1, не встановлена законом, тому презюмується правомірність останнього.

Вказані обставини не спростовані відповідачем, також відповідачем у порушення ст.ст.71, 72 КАС України не надано доказів визнання вказаних правочинів недійсними у судовому порядку.

З наведеного вбачається неправомірність висновку відповідача про відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість у квітні та липні 2012 р. у розумінні п.185.1 ст.185 ПК України, а також про відсутність права на формування валових витрат у розумінні ст.139 ПК України.

Також, крім висновку про завищення податкового кредиту та валових витрат у зв'язку з непідтвердженням господарських відносин з ФОП ОСОБА_1, відповідач в акті перевірки дійшов до висновку про порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України. Такий висновок ґрунтується на твердженні, що позивач безоплатно отримав від невстановленої особи у квітні 2012 р. товари на суму 26 248, 32 грн. (разом з ПДВ) та у липні 2012 р. - товари на суму 11 249, 28 грн. (разом з ПДВ).

З таким висновком неможливо погодитись з огляду на таке.

Відповідно до пп.135.5.4. п.135.4. ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності включає інші доходи, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Водночас, в акті перевірки, листі від 27.11.2012 р. відповідач неодноразово стверджував про безтоварність операції, неможливість підтвердження фактичного надходження товарів від ФОП ОСОБА_1, тому твердження про безоплатне отримання товарів від невстановленої особи суперечить попереднім висновкам і твердженням відповідача. Тим більше неможливо говорити про безоплатність отриманих товарів, оскільки, як це підтверджує сам відповідач в акті перевірки, позивач здійснив на користь ФОП ОСОБА_1 оплату за придбаний товар у повному обсязі, що доводиться платіжними дорученнями.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення ПК України у частині правильності визначення суми податкового кредиту (ст.198 ПК України) та у частині визначення розміру валових доходів і витрат (ст.ст.135, 137, 139 ПК України) є безпідставними, не підтвердженими законодавством та фактичними обставинами справи.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача, суд приходить до висновку, що слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 27.11.2012 р. за номерами 0001931542 та 0002011541.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001931542 та №0002011541 від 27 листопада 2012 року Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Альянс-Д» судовий збір у розмірі 258 грн. 52 коп. /двісті п'ятдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки/.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2012 року.

Суддя К.С. Кучма