Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-5878/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2012 року 2а-5878/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -Рубан Л.П.,

від відповідача -Харченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»(далі -позивач) з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалами суду від 3 грудня 2012 року було відкрито провадження у справі а вищезазначеним позовом, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001292301 від 21 листопада 2012 року (далі -оскаржуване рішення) та стягнути з державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору за розгляд адміністративного позову у даній справі.

Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення представник позивача обґрунтовує тим, що відповідачем по справі було неправомірно донараховано оскаржуваним рішенням податок на додану вартість (далі -ПДВ), а висновки відповідача про нікчемність господарського договору, та безтоварність господарських операцій за ним є необґрунтованими, недоведеними та незаконними.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача подав до суду в письмовому вигляді, які і підтримав в судовому засіданні. В свою чергу, в письмові заперечення представника відповідача є за змістом витягом з акта відповідача від 9 листопада 2012 року №198/22-011/00951770 і не містять нових відомостей чи пояснень у порівнянні з зазначеним актом та у зв'язку з заявленим позовом безпосередньо. У зв'язку з зазначеним, суд звертає увагу на недобросовісність відповідача у виконанні свого процесуального обов'язку надавати пояснення безпосередньо щодо заявленого позову, який слідує з норми частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, вказуючи при цьому на докази, які підтверджують такі пояснення відповідача в судовому засіданні.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Предмет позову в даній справі складають правовідносини з приводу правомірності винесення оскаржуваного рішення.

9 листопада 2012 року відповідач за наслідками проведеної ним перевірки позивача склав акт №198/22-011/00951770 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»код ЄДРПОУ 00951770, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Ареал»код ЄДРПОУ 25518117 за період з 1.04.2012 по 30.06.2012 р.»(далі -Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що відповідач не встановив без ліцензійної діяльності зі сторони позивача. Також, не встановлено відповідачем і інших порушень, які вчинив позивач при здійсненні своєї господарської діяльності у підзвітному періоді. В Акті перевірки від подач зазначив, що посадовими особами позивача було подано всі відповідні документи, пов'язані із фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «Ареал», а також -що, відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України, станом на дату завершення перевірки по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Ареал»розбіжностей не встановлено.

Разом з тим, в Акті перевірки зазначено, що на адресу відповідача надійшла довідка від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №83/224/25518117 від 20 липня 2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ареал» (ЄДРПОУ 25518117) з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ НВО «Стальтех»(ЄДРПОУ 33248746) за квітень 2012 року, висновком якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгах постачання за перевіряємий період»(далі -довідка ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська). Акт перевірки містить дослівний витяг з довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (с.10-33 Акта перевірки).

У довідці ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська містяться висновки про безтоварність господарських операцій у зв'язку з господарськими угодами, укладеними між ТОВ «Ареал»та ТОВ НВО «Стальтех». При цьому, висновок про безтоварність цих операцій зроблений на підставі оцінки як господарюючого суб'єкта та його здатності виконувати господарські зобов'язання виключно ТОВ НВО «Стальтех»(було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВО «Стальтех»для перевірки правильності нарахування ТОВ«Ареал»податкового кредиту з ПДВ), а не ТОВ «Ареал».

Так, у зв'язку з висновками про відсутність виробничих можливостей та трудових ресурсів ТОВ НВО «Стальтех»ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська дійшло висновку, що всі угоди, укладені цим товариством з ТОВ «Ареал», є безтоварними та нікчемними. Як наслідок застосування принципу «по ланцюгу постачальників»у довідці ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська міститься висновок про те, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Ареал»за квітень місяць 2012 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому -є нікчемними.

В довідці ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ніяким чином не аналізуються будь-які господарські операції між позивачем та ТОВ «Ареал».

Однак на підставі лише висновків, викладених в довідці ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідач зробив висновки про порушення позивачем статей 203, 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України під час вчинення правочинів між позивачем та ТОВ «Ареал», що в свою чергу і самодостатньо призвело до порушення позивачем статей 201, 185, 186, 187, 188 та 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем, на думку відповідача, було завищено суму бюджетного відшкодування за травень місяць 2012 року на суму 301 488 грн.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідач 21 листопада 2012 року виніс оскаржуване рішення, яким позивачу було нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 150 744 грн.

Підставу та порядок нарахування саме штрафних санкцій і зміст таких санкцій, а не донарахування сум завищеного ПДВ (яка згідно Акта перевірки складає 301 488 грн.) відповідач не називає ні в Акті перевірки, ні в запереченнях на позовну заяву. Також представник відповідача не назвав в судовому засіданні жодного джерела, яке могло бути оцінене судом як доказ правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій як таких, рівно, як і нарахування штрафних санкцій у розмірі 150 744 грн.

Разом з тим, суд дослідивши господарські операції між позивачем та ТОВ «Ареал», які стали предметом перевірки відповідача та висновки щодо яких були викладені у Акті перевірки, встановив наступне.

27 квітня 2012 року між позивачем та ТОВ «Ареал»було укладено договір поставки №270412 (далі -Договір поставки). За умовами цього договору постачальник (ТОВ «Ареал») продав, а покупець (позивач) купив добавки для комбікормів в кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях, видаткових та податкових накладних.

Для підтвердження дійсності проведення господарських операцій, і, зокрема, в квітні 2012 року, представник позивача подав до суду:

- товарно-транспортні накладні, з яких слідує, що товар за Договором поставки був переміщений від ТОВ «Ареал»до позивача транспортом підприємств автоперевізників (Trasland Ltd, DMG, Фрамтекс), зазначені накладні містять достатні відомості для ідентифікації змісту товару, місць його відправлення і отримання, а також сторін відносин транспортування;

- видаткові накладні, з яких слідує зміст, кількість та ціна товару, який був поставлений від ТОВ «Ареал»позивачу;

- податкові накладні №249 від 27 квітня 2012 року; № 184 від 21 травня 2012 року та №188 від 20 червня 2012 року, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Ареал»для позивача. Суми загальної вартості товару та суми ПДВ, визначені в податкових накладних відповідають сумам та датам, зазначеним у відповідних видаткових накладних.

Окрім того, на підтвердження оплати вартості товару відповідно до сум, визначених у видаткових а податкових накладних, представник позивача подав банківські виписки за 5 травня 2012 року, 28 травня 2012 та 26 червня 2012 року.

На підтвердження використання товару, придбаного у ТОВ «Ареал»за Договором поставки, представник позивача подав до суду акти списання сировини у виробництво:

-

- №5 від 31 травня 2012 року;

- №6 від 30 червня 2012 року;

- №7 від 31 липня 2012 року;

- №8 від 31 серпня 2012 року;

- №9 від 30 вересня 2012 року.

В податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року, подану до суду представником позивача, відображено господарську операцію між позивачем та ТОВ «Ареал»в порядку виконання Договору поставки в розділі «Операції з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту», з зазначенням суми ПДВ за такою операцією -301 488 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

З Акта перевірки та пояснень представника відповідача в суді слідує, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем винятково на підставі висновків, викладених в довідці ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, щодо недійсності будь-яких договорів укладених невизначеним колом контрагентів з ТОВ «Ареал», у зв'язку зі співпрацею останнього з ТОВ НВО «Стальтех».

Ніяких доказів чи пояснень безтоварності господарської операції, вчиненої позивачем в порядку виконання Договору поставки відповідач чи його представник суду не надали.

Окрім того, суд вважає недопустимими висновки щодо порушень позивача у зв'язку з діяльністю інших осіб та за принципом «ланцюгу постачання», оскільки прийняття таких висновків відповідача судом означало б порушення принципів, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, зокрема,

- принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -оскільки відповідач притягує до податкової відповідальності особу, не називаючи при цьому ніяких порушень вчинених безпосередньо цією особою та винятково у зв'язку з діяльністю іншої особи;

- презумпції правомірності рішень платника податку -оскільки відповідач притягнув позивача до податкової відповідальності лише на підставі непідтверджених суджень, а не на підставі прямих доказів та фактів.

Окрім того, в судовому засіданні представник відповідача, відповідаючи на запитання суду пояснив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, рівно як і при складенні Акта перевірки, не проводилось співставлення змісту товару у господарських відносинах ТОВ НВО «Стальтех», ТОВ «Ареал»та позивача. Відповідач вказав, що він не досліджував, чи позивач придбав у ТОВ «Ареал»той самий товар (чи хоча б з подібними родовими ознаками), який був останнім придбаний в свою чергу у ТОВ НВО «Стальтех». Таким чином, відповідач в суді взагалі не підтвердив навіть під ставність свого висновку про застування до позивача податкової відповідальності як учасника господарських операцій «по ланцюгу постачальника».

Щодо висновку відповідача про застосування до Договору поставки статей 203, 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України у зв'язку з його нікчемністю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищезазначені норми статті 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку що порушення національного законодавства щодо укладення господарських договорів не може вважатись порушенням публічного порядку в розумінні частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, суд звертає увагу, що частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину

інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Із пояснень представника відповідача слідує, що позивач вчиняючи діяльність по укладенню та виконанню Договору поставки діяв всупереч інтересам держави. Таким чином, у разі встановлення відповідачем обставин вчинення при укладенні та виконанні правочину (договору) платником податку дій всупереч інтересам держави, - позивач не може вважати цей договір нікчемним, а лише може звернутись до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

В судовому засіданні не було встановлено, що судами було визнано Договір поставки недійсним, або що в провадженні судів перебуває справа щодо визнання зазначеного договору недійсним.

У зв'язку з зазначеним, суд не може вважати Договір поставки недійсним у зв'язку з відсутністю відповідного судового рішення щодо визнання цього договору недійсним та беручи до увагу ту обставину, що обставини, на які вказує відповідач в Акті перевірки у разі їх доведеності в суді можуть бути підставою для визнання договору недійним, але не можуть зумовлювати наслідків нікчемного правочину (договору).

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, застосував санкції податкового права без врахування правових підстав для такого застосування. Так обставини у зв'язку з якими відповідач виніс оскаржувані рішення є цивільними правовідносинами, тому і санкція за умов настання таких обставин передбачена цивільним законодавством.

Так статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним оскільки, воно мало місце за наслідками не податкових правовідносин, а цивільних (господарських), в яких відповідач не брав участі і мав законодавчо визначеного права брати таку участь.

Як було зазначено вище, відповідач не вказав суду на будь-які ознаки безтоварності господарських операцій, проведених в порядку виконання Договору поставки, що унеможливлює обґрунтування оскаржуваного рішення у зв'язку з виявленням судом таких обставин.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність та скасування оскаржуваного рішень відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, судовий збір у розмірі 2 146, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.11.2012 № 0001292301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови складено та підписано - 22 грудня 2012 р.