Постанова

від 19.12.2012 по справі 11919/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2012 р. № 2-а- 11919/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Білоус В.В.,

відповідача - Дубрової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю НКП "УКРТРАНССИГНАЛ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю НКП «Укртранссигнал» з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просило суд: скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000960221 від 23.07.2012 року, яким ТОВ НКП «Укртранссигнал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1605684,75 грн. (Один мільйон шістсот п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 75 коп.), в т.ч.. за основним платежем 1365228,00 грн. і 240456,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001360221 від 09.10.2012 року, яким ТОВ НКП «Укртранссигнал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 1425120,00 грн. (Один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч сто двадцять гривень 00 коп.), в т.ч. 1091022,50 грн. за основним платежем і 334097,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними за результатами проведеної перевірки, оформленої актом №2073/22-104/30753379 від 10.07.2012 р., не погоджується, вважає їх незаконними і недійсними та такими, що підлягають скасуванню. Так, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення і акт перевірки, яким обґрунтовується правомірність нарахування грошових зобов'язань, за своїми формою і змістом не відповідають у повному обсязі вимогам нормативно-правових актів та дійсним обставинам справи і були складені у результаті порушення вимог чинного законодавства. При цьому позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Віва-авто», ПП «Укрбудпром-сервіс», ТОВ «Брокер Класік», ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ПП «Хармарт», ТОВ «КАМО», оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України, отриманий товар було використано у власній господарській діяльності підприємства. Окрім цього, позивач зазначив, що контрагенти позивача перебувають на обліку в податкових органах і на час здійснення спірних операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Позивач також зазначив, що податковим органом не надано жодних доказів наявності між ТОВ «Віва-авто», ПП «Укрбудпром-сервіс», ТОВ «Брокер Класік», ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ПП «Хармарт», ТОВ «КАМО» та позивачем при укладенні і виконанні правочинів взаємоузгоджених злочинних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Позивач зазначив, що правомірно включав суми податку на додану вартість до податкового кредиту та правомірно формував витрати за перевіряємий період, реальність правочинів між ним та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, у зв'язку з чим висновки акту перевірки не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі даного акту підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, проти позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки усі операції з поставки товару та надання послуг позивачу його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, та представника відповідача дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ НКП «Укртранссигнал» за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №2073/22-104/30753379 від 10.07.2012 р., яким встановлені наступні порушення ТОВ НКП «Укртранссигнал»:

1. п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 1365228,00 грн., у т.ч. за 2009 року на суму 102762,00 грн., за 2010 рік на суму 859065,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 820569,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 38496,00 грн., за рік 2011 на суму 403401,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 103498,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 299903,00 грн.

2. ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі на суму 1091022,50 грн., у т. ч. по періодах за липень 2010 року на суму 32734,00 грн., за вересень 2010 року на суму 812921,00 грн., за вересень 2011 року на суму 89998,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 155369,50 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000960221 від 23.07.2012 року, яким ТОВ НКП «Укртранссигнал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1605684,75 грн. (Один мільйон шістсот п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 75 коп.), в т.ч. 1365228,00 грн. за основним платежем і 240456,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000970221 від 23.07.2012 року, яким ТОВ НКП «Укртранссигнал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 1636533,75 грн. (Один мільйон шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять три гривні 75 коп.), в т.ч. 1091022,50 грн. за основним платежем і 545511,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ НКП «Укртранссигнал» оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Харківській області ДПС шляхом подання скарги від 25.07.2012 р. Рішенням від 20.09.2012 р. № 4748/10/10-2-17 «Про результати розгляду скарги» ДПС у Харківській області ДПС скасувала податкове повідомлення-рішення № 0000970221 від 23.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ (штрафні санкції) у розмірі 211413,75 грн., в іншій частині вказане рішення та рішення № 0000960221 від 23.07.2012 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідачем з урахуванням рішення Державної податкової служби у Харківській області від 20.09.2012 р. № 4748/10/10-2-17 прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0001360221 від 09.10.2012 року (замість скасованого повідомлення-рішення № 0000970221 від 23.07.2012 року). Не погодившись з рішенням про результати розгляду скарги ДПС у Харківській області від 20.09.2012 р. № 4748/10/10-2-17, позивач звернувся до ДПС України з повторною скаргою. Рішенням Державної податкової служби України від 16.10.2012 року № 3666/10/4-12/10-2115 скаргу позивача залишено без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки висновок про порушення позивачем п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби зробила за рахунок визнання правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Віва-авто», ПП «Укрбудпром-сервіс», ТОВ «Брокер Класік», ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ПП «Хармарт», ТОВ «КАМО», такими, що не носять характеру реально вчиненої господарської операції.

Щодо виявлених в ході проведення перевірки порушень вимог податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В свою чергу, у відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, вказаним пунктом також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, п. 2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п.2 даного Порядку (п. 5 Порядку).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Віва-Авто» було укладено договір від 01.09.2010 р. На виконання умов цього договору ТОВ «Віва-Авто» поставило товар на загальну суму 4877526,00 грн., в т.ч. ПДВ 812921,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-010941 від 01.09.2010 р. на суму 1653800,00 грн., № 010942 від 01.09.2010 року на суму 1147605,00 грн., № РН-210921 від 21.09.2010 року на суму 728300,00 грн., № 300942 від 30.09.2010 року на суму 526970,00 грн., № РН-300943 від 30.09.2010 року на суму 7930,00 грн. Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № РН-010941 від 01.09.2010 року, №РН-210921 від 21.09.2010 року, №РН-300942 від 30.09.2010 року. Товар оприбутковано на підставі видаткових накладних постачальника і передано на склад на підставі накладних на переміщення №УК-0000196 від 01.09.2010р., №УК-0000200 від 30.09.2010р., №УК-0000170 від 01.09.2010р., №УК-0000195 від 21.09.2010р., №УК-0000194 від 30.09.2010р.

Судом встановлено, що вказані первинні документи складені за типовими формами, містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Також судом встановлено, що за поставлений товар позивачем були перераховані грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями: № 5308 від 07.10.2010 року на суму 350000,00 грн., № 5318 від 08.10.2010 року на суму 160000,00 грн., № 5326 від 11.10.2010 року на суму 200000,00 грн., № 5332 від 12.10.2010 року на суму 200000,00 грн., № 5346 від 13.10.2010 року на суму 200000,00 грн., № 5356 від 15.10.2010 року на суму 200000,00 грн., № 5358 від 15.10.2010 року на суму 200000,00 грн., № 5364 від 19.10.2010 року на суму 300000,00 грн., № 5377 від 20.10.2010 року на суму 100000,00 грн., № 5380 від 21.10.2010 року на суму 400000,00 грн., № 5390 від 22.10.2010 року на суму 400000,00 грн., № 5394 від 25.10.2010 року на суму 400000,00 грн., № 5399 від 26.10.2010 року на суму 413043,58 грн., № 5400 від 27.10.2010 року на суму 251811,60 грн., № 5401 від 27.10.2010 року на суму 251811,60 грн., № 5402 від 27.10.2010 року на суму 251811,60 грн., № 5404 від 28.10.2010 року на суму 599047,62 грн.

Суд зазначає, що ТОВ «Віва-Авто» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 010942 від 01.09.2010 р. на суму ПДВ 330760,00 грн., № 010943 від 01.09.2010 р. на суму ПДВ 229521,00 грн., № 210914 від 21.09.2010 р. на суму ПДВ 145660,00 грн., № 300956 від 30.09.2010 р. на суму ПДВ 105394,00 грн., № 300957 від 30.09.2010 р. на суму ПДВ 1586,00 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Віва-Авто» містять всі обов'язкові реквізити та повністю відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства.

Крім того, суд відзначає, що придбаний позивачем товар був використаний у власній господарській діяльності. Частину товару було продано як товар, а частину товару було використано як комплектуючі для виробництва готової продукції, яка реалізована покупцям позивача: Комунальному підприємству Харківський метрополітен на підставі договору № 708-09/МТП від 02.09.2010 року, ТОВ «МЕГА-МАКС» на підставі договору № 21 від 01.09.2010 року, ТОВ «НВП КС-Місат» на підставі рахунку-фактури № УК-071 від 30.09.2010 року, ВАТ ЗМК "Запорожсталь" на підставі договору № 20/2010/1642 від 15.11.2010 року, ТОВ НВП ХАРТРОН-ІНКОР ЛТД на підставі договору № 25 від 06.09.2011 року, Державному територіально-галузевому об`єднанню "Південно-Західна залізниця" відокремлений підрозділ Житомирська дистанція сигналізації та зв`язку на підставі договору №ПЗ/Ш-112844/НЮ від 12.10.2011 року, Державному підприємству "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Лозівська дистанція сигналізації та зв`язку" на підставі договору № П/Ш-12618/НЮ від 03.05.2012 року, ТОВ "Торговий дім А.Т.І.С" на підставі договорів № 11 від 06 квітня 2012 року, № 15 від 19 квітня 2012 року, № 12 від 16 квітня 2012 року, № 20 від 07 травня 2012 року, № 27 від 01 липня 2012 року, ДП "Одеська залізниця" на підставі рахунку-фактури № УК-098 від 23 грудня 2010 року.

Судом також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами перед своїми покупцями, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема, накладними-вимогами на відпуск матеріалів у виробництво, калькуляціями, накладними на передачу готової продукції, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Віва-Авто», був використаний у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Укр.Будпром-сервіс» було укладено три договори на розробку проектної продукції № 34 від 01.10.2009 р., № 46 від 01.10.2009 р., № 53 від 09.12.2009 р.

Згідно з умовами цих Договорів ПП «Укр.Будпром-сервіс» виконало і передало, а ТОВ НКП «УКРТРАНССИГНАЛ» прийняло роботи з розробки проектної документації на загальну суму 493260,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % у сумі 82210,00 грн., що підтверджується актом здавання-прийняття робіт від 02.12.2009 р. до договору № 46 від 01.10.2009 р.,актом здавання-прийняття робіт від 28.12.2009 р. до договору № 34 від 01.10.2009 р., актом здавання-прийняття робіт від 28.12.2009 р. до договору № 53 від 09.12.2009 р., податковою накладною № 73802 від 02.12.2009 р., податковою накладною № 76402 від 28.12.2009 р., податковою накладною № 76403 від 28.12.2009 р.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Брокер-класік» було укладено договір від 02.07.2010 р. № 17. На виконання умов цього договору ТОВ «Брокер-класік» поставило товар на загальну суму 25668,00 грн., в т.ч. ПДВ 4278,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 020710 від 02.07.2010 р., № 020710 від 02.07.2010 р. на суму 25668,00 грн. Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №.020710 від 02.07.2010 року. Також між позивачем та ТОВ «Брокер-класік» було укладено договір від 05.07.2010 р. № 18. На виконання умов цього договору ТОВ «Брокер-класік» поставило товар на загальну суму 170736,00 грн., в т.ч. ПДВ 28456,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 050713 від 05.07.2010 р. на суму 170736,00 грн. Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №.050713 від 05.07.2010 року. Товар оприбутковано на підставі видаткових накладних постачальника і передано на склад на підставі накладних на переміщення №УК-0000115 від 02.07.2010р., №УК-0000110 від 05.07.2010р.

Судом встановлено, що вказані первинні документи складені за типовими формами, містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Суд зазначає, що ТОВ «Брокер-класік» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 020710 від 02.07.2010 р. на суму ПДВ 4278,00 грн., № 050713 від 05.07.2010 р. на суму ПДВ 28456,00 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Брокер-класік» містять всі обов'язкові реквізити та повністю відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства.

Крім того, суд відзначає, що придбаний позивачем товар був використаний у власній господарській діяльності. З придбаних комплектуючих було вироблено готову продукцію, яка реалізована покупцям позивача: ТОВ «МЕГА-МАКС» на підставі договору № 21 від 01.09.2010 року, ТОВ «СПНУ-357» на підставі договору № 1-ВЭД/11 від 12.01.2011 року, ТОВ «Трансмультиторг» на підставі договору № 16 від 12.04.2010 року, ВАТ КЕЗ «Транссигнал» на підставі рахунків-фактур № УК-053 від 29.07.2010 року та № УК-055 від 06.08.2010 року, Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-західна залізниця" Відокремлений підрозділ Конотопська дистанція сигналізації та зв'язку на підставі рахунків-фактур № УК-018 від 08.02.2011 року та № УК-063 від 04.10.2011 року, Відокремленому підрозділу Фастівська дистанція сигналізації та зв'язку Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на підставі рахунку фактури № УК-020 від 11.02.2011 року, Відокремленому підрозділу Фастівська дистанція сигналізації та зв'язку Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на підставі рахунків-фактур № УК-042 від 17.06.2011 року та № УК-043 від 17.06.2011 року, Державному підприємству "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Кременчуцька дистанція сигналізації та зв'язку" на підставі рахунку-фактури № УК-012 від 13.02.2012 року, Державному підприємству "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Сумська дистанція сигналізації та зв'язку" Державного підприємства "Південна залізниця" на підставі рахунку-фактури № УК-007 від 13.02.2012 року, Державному підприємству "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Лозівська дистанція сигналізації та зв'язку" на підставі рахунку-фактури № УК-009 від 13.02.2012 року, Державному підприємству "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Гребінківська дистанція сигналізації та зв'язку" на підставі рахунку-фактури № УК-010 від 13.02.2012 року, Комунальному підприємству "Київський метрополітен" на підставі договору №112-ДБМ від 16.09.2008 року, Шевченківській дистанції сигналізації та зв'язку Одеської залізниці на підставі рахунку-фактури № УК-049 від 26.07.2010 року, ТОВ "НАФТОКОМ-ОІЛ" на підставі рахунку-фактури № УК-045 від 07.07.2010 року.

Судом також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами перед своїми покупцями, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема, накладними-вимогами на відпуск матеріалів у виробництво, калькуляціями, накладними на передачу готової продукції, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Брокер-класік», був використаний у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» було укладено договір від 30 вересня 2011 р. № 30/1.

На виконання зобов'язань за договором ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» поставило позивачеві товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-031052 від 03 жовтня 2011 року на суму 417312,00 грн.; податковою накладною № 65 від 03 жовтня 2011 року на суму ПДВ 69552,00 грн.; товарно-транспортною накладною № Р3 від 03.10.2011 року; видатковою накладною № РН-071014 від 07 жовтня 2011 року на суму 215184,00 грн.; податковою накладною № 135 від 07 жовтня 2011 року на суму ПДВ 35864,00 грн.; товарно-транспортною накладною № Р3 від 07.10.2011 року. За поставлений товар позивач здійснив розрахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №6392 від 28.11.2011 року на суму 150000,00 грн.; №6408 від 01.12.2011 року на суму 65184,00 грн.; №6409 від 01.12.2011 року на суму 84000,00 грн.; №6410 від 01.12.2011 року на суму 84000,00 грн.; №6411 від 01.12.2011 року на суму 84000,00 грн. №6412 від 01.12.2011 року на суму 84000,00 грн.); №6413 від 01.12.2011 року на суму 81312,00 грн.

Придбаний товар використаний Позивачем у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Хармарт» було укладено договір від 26.08.2011 р. № 23/1. На виконання умов цього договору ПП «Хармарт» поставило товар на загальну суму 539988,00 грн., в т.ч. ПДВ 89998,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-100923 від 01.09.2011 р. на суму 160524,00 грн., № РН-200905 від 20.09.2011 року на суму 235095,00 грн., № РН-210904 від 21.09.2011 року на суму 144369,00 грн. Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №2109 від 21.09.2011 року, №2009 від 20.09.2011 року, №109 від 01.09.2011 року. Товар оприбутковано на підставі видаткових накладних постачальника і передано на склад на підставі накладних на переміщення №РН-010923 від 01.09.2011р., №РН-010924 від 20.09.2011р., №РН-010925 від 21.09.2011р.

Судом встановлено, що вказані первинні документи складені за типовими формами, містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Суд зазначає, що ПП «Хармарт» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 31 від 20.09.2011 р. на суму ПДВ 26754,00 грн., № 167 від 20.09.2011 р. на суму ПДВ 39182,50,00 грн., № 176 від 21.09.2011 р. на суму ПДВ 24061,50 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ПП «Хармарт» містять всі обов'язкові реквізити та повністю відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства.

Крім того, суд відзначає, що придбаний позивачем товар був використаний у власній господарській діяльності. Частину товару було продано як товар, а частину товару було використано як комплектуючі для виробництва готової продукції, яка реалізована покупцям позивача: Державному територіально-галузевому об`єднанню "Південно-Західна залізниця" відокремлений підрозділ Житомирська дистанція сигналізації та зв`язку на підставі договору №ПЗ/Ш-112844/НЮ від 12.10.2011 року, Державному підприємству "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Лозівська дистанція сигналізації та зв`язку" на підставі договору № П/Ш-12618/НЮ від 03.05.2012 року, ТОВ НВП ХАРТРОН-ІНКОР ЛТД на підставі договору № 25 від 06.09.2011 року, СП "Служба сигналізації" КП "Київський метрополітен" на підставі договору № 20-ш-11 від 30.09.2011 року, ТОВ "КРОК Г.Т" на підставі договору № УК-019 від 12.03.2012 року. Судом також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами перед своїми покупцями, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема, накладними-вимогами на відпуск матеріалів у виробництво, калькуляціями, накладними на передачу готової продукції, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що товар, придбаний позивачем у ПП «Хармарт», був використаний у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ТД «КАМО» було укладено договори від 27.10.2011 р. № 35/2, від 27.10.2011 року № 35/1, від 26.10.2011 року № 32/1, від 26.10.2011 року № 32/2. На виконання умов цих договорів ТОВ ТД «КАМО» поставило товар на загальну суму 932217,00 грн., в т.ч. ПДВ 155369,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-1110 від 31.10.2011 р. на суму 174048,00 грн., № РН-1107 від 31.10.2011 року на суму 258306,00 грн., № РН-1101 від 31.10.2011 року на суму 355455,00 грн., № РН-11021 від 31.10.2011 року на суму 144408,00 грн. Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №31102011 від 31.10.2011 року. Товар оприбутковано на підставі видаткових накладних постачальника і передано на склад на підставі накладних на переміщення №рн-1107 від 31.10.2011р., №рн-1101 від 31.10.2011р., №рн-1110 від 31.10.2011р., №рн-11021 від 31.10.2011р.

Судом встановлено, що вказані первинні документи складені за типовими формами, містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Також судом встановлено, що за поставлений товар позивачем були перераховані грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями: № 6450 від 13.12.2011 року на суму 50000,00 грн. № 6451 від 13.12.2011 року на суму 50000,00 грн. № 6452 від 13.12.2011 року на суму 44408,00 грн., № 6453 від 13.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6454 від 13.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6455 від 13.12.2011 року на суму 55592,00 грн., № 6462 від 14.12.2011 року на суму 51357,00 грн., № 6463 від 14.12.2011 року на суму 51357,00 грн., № 6464 від 14.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6465 від 14.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6466 від 14.12.2011 року на суму 24048,00 грн., № 6467 від 14.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6468 від 14.12.2011 року на суму 23238,00 грн. № 6472 від 19.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6473 від 19.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6474 від 19.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6475 від 19.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6476 від 19.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6477 від 19.12.2011 року на суму 50000,00 грн., № 6478 від 19.12.2011 року на суму 32217,00 грн.

Суд зазначає, що ТОВ ТД «КАМО» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 12 від 31.10.2011 р. на суму ПДВ 29008,00 грн., № 7 від 31.10.2011 р. на суму ПДВ 43051,00 грн., № 1 від 31.10.2011 р. на суму ПДВ 59242,50,00 грн., № 5 від 21.10.2011 р. на суму ПДВ 24068,00 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ ТД «КАМО» містять всі обов'язкові реквізити та повністю відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства.

Крім того, суд відзначає, що придбаний позивачем товар був використаний у власній господарській діяльності. Частину товару було продано як товар, а частину товару було використано як комплектуючі для виробництва готової продукції, яка реалізована покупцям позивача: Комунальному підприємству "Київський метрополітен" на підставі договорів № 50-ДБМ/2011 від 24 жовтня 2011 року та № 27-ш-11 від 17 листопада 2011 року, ТОВ "Торговий дім А.Т.І.С" на підставі договорів № 15 від 19 квітня 2012 року, № 11 від 06 квітня 2012 року, № 20 від 07 травня 2012 року.

Судом також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами перед своїми покупцями, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема, накладними-вимогами на відпуск матеріалів у виробництво, калькуляціями, накладними на передачу готової продукції, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що товар, придбаний позивачем у ТОВ ТД «КАМО», був використаний у власній господарській діяльності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки №2073/22-104/30753379 від 10.07.2012 р. відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Віва-авто», ПП «Укрбудпром-сервіс», ТОВ «Брокер Класік», ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ПП «Хармарт», ТОВ «КАМО» були зареєстрованими як платники податку в податковому органі та яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Віва-авто», ПП «Укрбудпром-сервіс», ТОВ «Брокер Класік», ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ПП «Хармарт», ТОВ «КАМО» були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами - ТОВ «Віва-авто», ПП «Укрбудпром-сервіс», ТОВ «Брокер Класік», ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ПП «Хармарт», ТОВ «КАМО», правомірно віднесено відповідні суми до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи наявність належним чином складених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, податкових накладних, які мають всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про те, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого нібито занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 1365228,00 грн., у т.ч. за 2009 року на суму 102762,00 грн., за 2010 рік на суму 859065,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 820569,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 38496,00 грн., за рік 2011 на суму 403401,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 103498,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 299903,00 грн.; ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого нібито зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі на суму 1091022,50 грн., у т. ч. по періодах за липень 2010 року на суму 32734,00 грн., за вересень 2010 року на суму 812921,00 грн., за вересень 2011 року на суму 89998,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 155369,50 грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Суд зазначає, що про реальність правочинів свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

Суд зазначає, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагент були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем також не надано.

Щодо висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення вищезазначених господарських операцій, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 ЦК України, відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим акт перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу сторін спірного правочину на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Віва-авто», ПП «Укрбудпром-сервіс», ТОВ «Брокер Класік», ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ПП «Хармарт», ТОВ «КАМО», було отримано товар (послуги) та використано його у господарській діяльності позивача. Відтак, це виключає визнання таких правочинів недійсними як таких, що не спрямовані на настання реальних юридичних наслідків, тобто фіктивними.

При цьому, в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання недійсними правочинів позивача з ТОВ «Віва-авто», ПП «Укрбудпром-сервіс», ТОВ «Брокер Класік», ПП «Інтер-Буд-Комфорт», ПП «Хармарт», ТОВ «КАМО», а висновки відповідача про нереальність вищезазначених господарських операцій ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях.

Окрім цього, в акті перевірки позивачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару у своїй господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки №2073/22-104/30753379 від 10.07.2012 р., правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000960221 від 23.07.2012 року, № 0000970221 від 23.07.2012 року, № 0001360221 від 09.10.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НКП "УКРТРАНССИГНАЛ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000960221 від 23.07.2012 року та № 0001360221 від 09.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НКП "УКРТРАНССИГНАЛ" (адреса: 61009, м. Харків, вул. Валдайська 26, код ЄДРПОУ 30753379) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .

Повний текст постанови складено 24 грудня 2012 року.

Суддя Панов М.М.