Вирок

від 03.05.2012 по справі 1716/1260/2012

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1716/1260/2012

Номер провадження 1/1716/145/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2012 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Коробова С.О.

при секретарі судового засідання Іллюк С.Р.

з участю прокурора Панчук А.А.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Оженин Острозького району Рівненської області, який має базову загальну середню освіту, є не судимим, пенсіонером, інвалідом 3 групи, вдівцем, проживає в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 19 жовтня 2011 року приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні будинку АДРЕСА_1 за місцем свого проживання під час побутового конфлікту умисно заподіяв ОСОБА_4 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, шляхом нанесення удару кухонним ножем у ділянку черевної порожнини. При цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Підсудний ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в умисному заподіянні потерпілій тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння. Суду показав, що 19 жовтня 2011 року приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні будинку АДРЕСА_1 за місцем свого проживання під час побутового конфлікту внаслідок вжитого алкоголю умисно заподіяв ОСОБА_4 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, шляхом нанесення удару кухонним ножем у ділянку черевної порожнини.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав аналогічні пояснення.

У відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України, враховуючи думку прокурора, потерпілого та підсудного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, викладених підсудним, які повністю не оспорюються сторонами, обмеживши судове слідство дослідженням обставин, які характеризують особу підсудного. При цьому суд переконався в тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню, тобто обставини щодо часу, місця, способу, мотиву вчинення злочину. Ці обставини, так як вони викладені в обвинуваченні, підсудним не заперечуються. Не оспорюють сторони і тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої, встановлену висновком судово-медичної експертизи. Сумнівів в добровільності і істинності позиції підсудного немає. Підсудному роз'яснено, що він у випадку прийняття судом рішення про недоцільність дослідження доказів, які не оспорюються сторонами, буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції і згоді на визнання судом недоцільним дослідження вказаних доказів щодо обставин справи. Підсудний заявив, що йому зрозумілі наслідки визнання судом недоцільності дослідження обставин справи, а саме неможливість оспорювання цих обставин в апеляційному порядку. Про ці наслідки роз'яснено і потерпілому.

Дії підсудного вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 121 КК України, як тяжке тілесне ушкодження, тому що заподіяне тілесне ушкодження було умисним, та небезпечним для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний негативно не характеризується, сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи. Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину. Як обставина, яка обтяжує покарання, судом враховується і вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи щире каяття та повне визнання підсудним своєї вини, сприяння досудовому та судовому слідству, відсутність судимості, наявність інвалідності у підсудного, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах місцевого бюджету підлягає задоволенню. На підставі ст. 1206 ЦК України з засудженого стягуються витрати за стаціонарне лікування потерпілого на користь відповідного бюджету, з якого фінансувався заклад охорони здоров'я. Розмір понесених лікарнею витрат вірно визначений в позовній заяві у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року в розмірі 3261 гривні 05 коп. Підсудним цей розмір витрат не оспорюється.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк у п'ять років .

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній -підписку про невиїзд.

Речові докази -ніж та халат -знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відділу охорони здоров'я Рівненської районної державної адміністрації (на розрахунковий рахунок 35417006000968, отримувач місцевий бюджет Рівненського району банк ГУДКСУ в Рівненському районі Рівненській області, МФО 833017, код 26452490) 3261 гривню 05 коп .

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення. Апеляція, з додержанням вимог ст. 350 КПК щодо її змісту, подається через Рівненський районний суд Рівненської області.

Суддя Коробов С.О.