Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а/2570/3835/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Справа № 2а/2570/3835/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Крук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий комплекс Ташута» до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

10.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий комплекс Ташута» (далі - ТОВ «РВК Ташута») звернулось до суду з адміністративним позовом до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Козелецька МДПІ) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козелецької МДПІ від 28.11.2012 року № 0000282330, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 86052,60 грн. за основним платежем та 21513,15 грн. за штрафними санкціями; від 28.11.2012 року № 0000312330, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 98960,46 грн. за основним платежем та 24740,10 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «РВК Ташута» в період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року мало господарські операції із закупівлі товаро-матеріальних цінностей та послуг у контрагента ПП «Еліс Транс Сервіс». Сума коштів, сплачених позивачем за отримані послуги та товар, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки по рахунку. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний позивачем товар та послуги були використані в господарській діяльності підприємства та реалізовані в подальшому покупцям, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість отриманих послуг та придбаного товару до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в бухгалтерському обліку товариства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 22.11.2012 року № 531/22-011/36291117, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Козелецької МДПІ проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «РВК Ташута» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Еліс Транс Сервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2012 року № 531/22-011/36291117. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати за рахунок включення до їх складу витрат, які не підтверджені первинними документами, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 98960,46 грн.; абз.а) п.198.6 ст. 198, п. 198.4. ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 86052,57 грн., а саме: у травні 2011 року в сумі 19166,67 грн., у червні 2011року в сумі 10110,07 грн., у липні 2011року в сумі 20720,27 грн., у серпні 2011 року в сумі 8333,43грн., у вересні 2011року в сумі 8333,33 грн., у жовтні 2011року в сумі 8422,00 грн., у грудні 2011 року в сумі 10966,80 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 28.11.2012 року № 0000282330, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 86052,60 грн. за основним платежем та 21513,15 грн. за штрафними санкціями; від 28.11.2012 року № 0000312330, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 98960,46 грн. за основним платежем та 24740,10 грн. за штрафними санкціями. Також податковий орган посилається на акт перевірки ПП «Еліс Транс Сервіс» від 12.09.2012 року № 3688/22-9/34691070, яким встановлено відсутність у ПП «Еліс Транс Сервіс» майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення економічної діяльності. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ «РВК Ташута» (ідентифікаційний код-36291117) зареєстровано в якості юридичної особи Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 28.11.2008 року та зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 155244 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100222764 НБ № 023375 (а.с. 10,11 т. 1).

Працівниками Козелецької МДПІ на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «РВК Ташута» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Еліс Транс Сервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2012 року № 531/22-011/36291117 (а.с. 31-40 т. 1).

В акті перевірки від 22.11.2012 року № 531/22-011/36291117 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- пп.138.1.1 п.138.1 ст.1 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати за рахунок включення до їх складу витрат, які не підтверджені первинними документами, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 98960,46 грн.;

- абз.а) п.198.6 ст. 198, п. 198.4. ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 86052,57 грн., а саме: у травні 2011 року в сумі 19166,67 грн., у червні 2011року в сумі 10110,07 грн., у липні 2011року в сумі 20720,27 грн., у серпні 2011 року в сумі 8333,43грн., у вересні 2011року в сумі 8333,33 грн., у жовтні 2011року в сумі 8422,00 грн., у грудні 2011 року в сумі 10966,80 грн.

За висновками акта перевірки Козелецькою МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 28.11.2012 року № 0000282330, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 86052,60 грн. за основним платежем та 21513,15 грн. за штрафними санкціями (а.с. 41 т. 1);

- від 28.11.2012 року № 0000312330, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 98960,46 грн. за основним платежем та 24740,10 грн. за штрафними санкціями (а.с. 42 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «РВК Ташута» є рекламні агентства, виробництво виробів з пластмаси, виробництво готових металовиробів, що підтверджується статутом ТОВ «РВК Ташута» (а.с. 15-26 т. 1).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що ТОВ «РВК Ташута» в період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року мало господарські операції із закупівлі товаро-матеріальних цінностей та послуг у контрагента ПП «Еліс Транс Сервіс» (код ЄДРПОУ-34691070).

Так, до декларації з податку на додану вартість за період, що перевіряється, ТОВ «РВК Ташута» задекларовано податковий кредит за господарськими операціями з ПП «Еліс Транс Сервіс» в сумі 86052,57 грн., а саме:

- травень2011 року на суму 19166,67 грн.;

- червень 2011 року на суму 10110,07 грн.;

- липень 2011 року на суму 20720,27 грн.;

- серпень 2011 року на суму 8333,43 грн.;

- вересень 2011 року на суму 8333,33 грн.;

- жовтень 2011 року на суму 8422,00 грн.;

- грудень 2011 року на суму 10966,80 грн.

До складу витрат ТОВ «РВК Ташута» при складанні декларацій з податку на прибуток підприємства за період, що перевірявся, включено 430262,86 грн.:

- травень2011 року на суму 95833,33 грн.;

- червень 2011 року на суму 50550,36грн.;

- липень 2011 року на суму 103601,33 грн.;

- серпень 2011 року на суму 41667,17 грн.;

- вересень 2011 року на суму 41666,57 грн.;

- жовтень 2011 року на суму 42110,00 грн.;

- грудень 2011 року на суму 548340,00 грн.

Так, між ТОВ «РВК Ташута» та ПП «Еліс Транс Сервіс» укладено договір поставки від 02.05.2011 року № 514 (а.с. 53 т. 1).

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме (а.с. 53-74,79-82,93-100,110-112,134-136,143-145 т. 1):

- договір від 02.05.2011 року № 514;

- видаткові накладні від 18.05.2011 року № РН-0000004, від 23.05.2011 року № РН-0000005, від 26.05.2011 року № РН-0000006, від 16.06.2011 року № РН-0000002; від 26.10.2011 року № РН-0000002, від 26.07.2011 року № РН-0000012, від 06.07.2011 року № РН-0000003 від 18.08.2011 року № РН-0000010;

- рахунки-фактури від 17.05.2011 року № СФ-0000514, від 23.05.2011 року № СФ-0000546, від 26.05.2011 року № 0000567, від 05.12.2011 року № СФ-0003362, від 26.07.2011 року № СФ-0001434, від 05.07.2011 року № СФ-0001305, від 18.08.2011 року № СФ-0001790, від 25.10.2011 року № СФ-0002699;

- податкові накладні від 18.05.2011 року № 63, від 23.05.2011 року № 95, від 26.05.2011 року № 115, від 16.06.2011 року, № 115, від 25.10.2011 року № 215, від 05.12.2011 року № 42, від 06.07.2011 року № 26, від 26.07.2011 року № 157 від 18.08.2011 року № 129;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 631;

- довіреності;

- виписка по рахунку за травень 2011 року.

Також між ТОВ «РВК Ташута» та ПП «Еліс Транс Сервіс» укладено договір про надання послуг від 20.06.2011 року № 976 (а.с. 75 т. 1).

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме (а.с. 75-78,83-88 т. 1):

- договір від 20.06.2011 року № 976;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000976;

- рахунки-фактури від 23.06.2011 року № СФ-0000976, від 15.06.2011 року № СФ-0000900;

- податкові накладні від 23.06.2011 року № 175;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631;

- довіреність;

- виписка по рахунку за червень 2011 року.

Між ТОВ «РВК Ташута» та ПП «Еліс Транс Сервіс» укладено договір про надання послуг від 01.07.2011 року № 1428 (а.с. 89 т. 1).

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме (а.с. 89-92 т. 1):

- договір від 01.07.2011 року № 1428;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001428;

- рахунки-фактури від 25.07.2011 року № СФ-0001428, від 05.07.2011 року № СФ-0001305;

- податкові накладні від 25.07.2011 року № 150;

- довіреності;

- виписка по рахунку за липень 2011 року.

Між ТОВ «РВК Ташута» та ПП «Еліс Транс Сервіс» укладено договір про надання послуг від 01.08.2011 року № 1791 (а.с. 106 т. 1).

Реальність виконання господарських операцій по вказаному договору підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме (а.с. 106-109,124-133,138-142,146-148 т. 1):

- договір від 01.08.2011 року № 1791;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-001791, ОУ-0002127, ОУ-0002700, ОУ-0003363;

- рахунки-фактури від 18.08.2011 року № СФ-0001791, від 08.09.2011 року № СФ-0002127, від 25.10.2011 року № СФ-0002700, від 05.12.2011 року № СФ-0003363;

- податкові накладні від 18.08.2011 року № 130, від 08.09.2011 року № 65, від 25.10.2011 року № 216, від 05.12.2011 року № 41;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 631;

- виписка по рахунку за серпень 2011 року, за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року, грудень 2011 року.

Податкові накладні включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2011 року (а.с. 150-182 т. 1).

Договори сторонами виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Всі закуплені товаро-матеріальні цінності та послуги за результатами операцій з контрагентом ПП «Еліс Транс Сервіс» були використані в господарській діяльності підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, видатковими накладними, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 183-250 т. 1, а.с. 1-170 т. 2).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентом правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

В силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ПП «Еліс Транс Сервіс», представник відповідача посилається на акт перевірки ПП «Еліс Транс Сервіс» від 12.09.2012 року № 3688/22-9/34691070, яким встановлено відсутність у ПП «Еліс Транс Сервіс» майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності (а.с. 179-184 т. 2).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки відсутність майна та інших матеріальних ресурсів у ПП «Еліс Транс Сервіс» не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулися, та не спростовує реальності виконання господарських операцій. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП «Еліс Транс Сервіс».

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентом ПП «Еліс Транс Сервіс».

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Козелецька МДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України (http://sts.gov.ua/): ПП «Еліс Транс Сервіс», код ЄДРПОУ- 34691070, індивідуальний податковий номер - 346910726554, номер свідоцтва - 100011921, дата анулювання свідоцтва - 26.10.2012 року.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платників ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ТОВ «РВК Ташута» з ПП «Еліс Транс Сервіс» були укладені позивачем з метою отримання товару та послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, висновки Козелецької МДПІ про заниження податку на прибуток на суму 98960,46 грн. є безпідставними, а тому в діях позивача відсутнє порушення пп.138.1.1 п.138.1 ст.1 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримані податкові накладні.

Судом встановлено, що ТОВ «РВК Ташута» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 57,61,65,69,78,81,92,96,100,109,112,125,132,135,145,147 т. 1).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам (К/9991/50772/12).

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту на суму 86052,57 грн. є безпідставними, а тому в діях позивача відсутнє порушення абз.а) п.198.6 ст. 198, п. 198.4. ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Козелецькою МДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2146,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.12.2012 року № 602 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2146,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000282330 та № 0000312330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробничий комплекс Ташута" судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова