Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а/1770/3437/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3437/2012

22 листопада 2012 року 16год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гарбар О.М.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівненська кондитерська фабрика» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001472342 від 03.04.2012р., № 0001482342 від 03.04.2012р.

Позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0001472342 від 03.04.2012р., № 0001482342 від 03.04.2012р. позивач обґрунтовує наступним. Позивач в листопаді, грудні 2010 р. мав взаєморозрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перун», надалі - ТОВ «Перун»(код 21090355). Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Перун»(Продавець) було укладено договір № 01/01 від 01.01.2010 р. Термін дії Договору до 31.12.2010 р. На виконання вищевказаного договору, ТОВ «Перун», за період листопад, грудень 2010 р. поставило цукор позивачу, що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними.

Вказує на неправомірність зменшення податковим органом витрат позивача та податкового кредиту, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ТОВ «Перун». Зазначає, що господарські операції з вказаним контрагентом оформлені належними первинними документами бухгалтерського обліку, які були пред'явлені до перевірки, а правочин між сторонами не є нікчемним в розумінні закону та не визнавався недійсним в установленому порядку.

Згідно висновку Акту від 20.03.2012р. № 253/22-100/00382214 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» код 00382214 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Перун» код 21090355 за період листопад, грудень 2010р,.- надалі Акт від 20.03.2012р. № 253/22-100/00382214, перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 316767 грн., за грудень 2010 року на суму 67635 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень місяць на суму 95323 грн., п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.9.3., п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок завищення валових витрат у розмірі 2398625,00 грн. в. т.ч.: у IV кварталі 2010 р. у розмірі 2398625,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 599656,00 грн., в.т.ч.: за IV квартал 2010 р. на суму 599656,00 грн. На підставі висновку Акту від 20.03.2012 р. № 253/22-100/00382214, ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби направила позивачу податкове повідомлення рішення № 0001472342 від 03.04.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на прибуток приватних підприємств у сумі - 749 570,00 грн., в.т.ч. за основним платежем - 599 656,00 грн., за штрафними санкціями - 149 914,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001482342 від 03.04.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на додану вартість у сумі - 599 656,25 грн., в.т.ч. за основним платежем - 479 725,00 грн., за штрафними санкціями - 119 931,25 грн., надалі - ППР.

Позивач не погоджується з таким висновком Акту від 20.03.2012 р. № 253/22-100/00382214 та прийнятими ППР, і вважає що вони підлягають скасуванню судом з наступних підстав.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуги з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно підпункту 5.3.9, п. 5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Платник податків стверджує, що податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період були сформовані на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог податкового законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин. Порушення в оформленні податкових та видаткових накладних, внаслідок яких вони могли бути визнані недійсними, перевіркою не виявлені, в Акті перевірки не зазначені. Показники податкових накладних відповідають показникам видаткових накладних виписаних ТОВ «Перун», які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені відповідними нормативно-правовими актами. Видаткові накладні відображають фактично здійсненні господарські операції, а саме отримання платником податків цукру.

Отриманий згідно зазначених накладних цукор був використаний платником податків у виробництві кондитерських виробів, яке є його основним видом діяльності, що відображено в п.2.8 Акту від 20.03.2012р. № 253/22-100/00382214. Використання цукру підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, актами списання, складськими та виробничими звітами, яким не було надано належного значення при перевірці. Таким чином висновок ревізора про те, що «господарські операції платника податків з ТОВ «Перун» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських ресурсів та іншого майна… здійсненні без мети настання правових наслідків… та те, що правочин є нікчемним» - є безпідставним та необґрунтованим.

Виходячи з викладеного вище, висновок перевірки про порушення платником п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.9.3., п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями є таким, що суперечить чинному законодавству і тому не може бути підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та, зокрема, пояснив, що ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» в порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість за листопад 2010 р. на суму - 316767 грн., за грудень 2010 р. на суму - 67635 грн. та завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду за грудень місяць на суму - 95323 грн., а також в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.9.3., п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями завищено валові витрати у сумі - 2398625,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму - 599656,00 грн., в.т.ч.: за IV квартал 2010р. на суму - 599656,00 грн. сформованих по господарських операціях з ТОВ «Перун».

Актом Дубенської ОДПІ № 07/23/21090355 від 05.01.2012 р. з питань неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Перун» код 21090355 з платниками податків за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2011 р. встановлено порушення п. 1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст.228,ст.626, ст.629, ст.650, ст. 655, ст.658, ст.662 ЦК України щодо недодержання вимог зазначених статей, в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Перун» із постачальниками та покупцями, в т.ч. із покупцем ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика». З матеріалів Дубенської ОДПІ встановлено, що ТОВ «Перун» протягом 2011 р. залучало до ланцюгів постачання сумнівних суб'єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «Спецавіакомплект» (код 33237827), ТОВ «Оріал» (код 36917523), ПП «Промспецтех», які були задіяні у схемах ухилення від сплати податків та конвертації грошових коштів у готівку чи по фактах порушення податкового законодавства. Операції з продажу та придбання товарів (послуг) з ТОВ «Перун» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання. Враховуючи те, що у ТОВ «Перун», відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно частини 1,5 ст. 203, п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин укладений між ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» та ТОВ «Перун» має ознаки нікчемності. Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» порушено ст. 228 Цивільного кодексу України, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

А тому, у податкового органу на час перевірки були вci підстави трактувати відповідну суму валових витрат та податкового кредиту як непідтверджену. За таких обставин просив в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус юридичної особи, перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість. Фактичний вид діяльності - виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів.

ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика», код 00382214 з питань дотримання вимог податкового законодавства про проведенні взаємовідносин з ТОВ «Перун» код 21090355 за період листопад, грудень 2010р.

За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби складено Акт від 20.03.2012р. № 253/22-100/00382214.

Перевіркою встановлено порушення:

п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, а також п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.9.3., п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями.

На підставі висновку Акту від 20.03.2012 р. № 253/22-100/00382214, ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001472342 від 03.04.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на прибуток приватних підприємств у сумі - 749 570,00 грн., в.т.ч. за основним платежем - 599 656,00 грн., за штрафними санкціями - 149 914,0 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001482342 від 03.04.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на додану вартість у сумі - 599 656,25 грн., в.т.ч. за основним платежем - 479 725,00 грн., за штрафними санкціями - 119 931,25 грн., що оспорюються позивачем.

На вказані податкові повідомлення-рішення 13 квітня 2012 р. була подана первинна скарга до Державної податкової служби в Рівненській області. Рішенням Державної податкової служби в Рівненській області від 25.04.2012 № 0277/10-210/130 про продовження строку розгляду скарги, розгляд скарги позивача було продовжено до 10 червня 2012 р. Рішенням Державної податкової служби в Рівненській області від 11.06.2012 р. № 10205/10-2012/130 про результати розгляду скарги, скаргу позивача від 13.04.2012 р. залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. Позивачем 19.06.2012 р. було направлено повторну скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 20.08.2012 р. № 582/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарги, повторну скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень лягли висновки відповідача, зазначені в Акті від 20.03.2012 р. № 253/22-100/00382214, про нікчемність операцій з поставки цукру здійснених між позивачем та ТОВ «Перун», що суперечить ч.1 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, а також п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.9.3., п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями.

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в Акті від 20.03.2012р. № 253/22-100/00382214 щодо наявності підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств по господарській операції з ТОВ «Перун», суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах справи, а на припущеннях відповідача. Судом встановлено, що ТОВ «Перун» на момент здійснення господарської операції було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, знаходилось на податковому обліку та мало статус платника податку на додану вартість. ТОВ «Перун» мало повну податкову правосуб'єктність.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після їх закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуги з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно підпункту 5.3.9, п. 5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.01.2010 р. між позивачем та ТОВ «Перун» укладено Договір № 01/01, предметом якого стала поставка ТОВ «Перун» для ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» цукру. Загальна кількість товару, одиниця виміру та розгорнутий асортимент товару вказується в Додатку № 1 до даного Договору. Термін дії Договору до 31.12.2010 р.

На виконання умов Договору поставки № 01/01 від 01.01.2010 р. ТОВ «Перун» у власність позивача передано цукор, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними. Вартість поставленого цукру оплачена, що підтверджується виписками по рахунку про перерахування коштів та платіжними дорученнями відповідно до умов укладеного договору.

Разом з тим судом встановлено, правомірність формування сум податкового кредиту та валових витрат (по операції з придбання цукру у ТОВ «Перун») за листопад, грудень 2010 р. які позивач в ході його перевірки та в ході судового розгляду справи підтвердив податковими накладними та видатковими накладними складеними ТОВ «Перун». Названі документи містять всі необхідні реквізити, складені особою, що на момент їх складення була в установленому порядку зареєстрована, як суб'єкт господарювання та платник податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Обставини, щодо товарності названої операції та наявності у ТОВ «Перун» трудових ресурсів, виробничих потужностей для виконання названої господарської операції з поставки позивачу цукру, використання поставленого цукру у власній господарській діяльності підтверджено журналом проводок, оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунку, товарно-транспортними накладними, посвідченням про якість білого цукру.

Окрім того судом встановлено, що правовідносини позивача та ТОВ «Перун» за перевіряємий період, а саме за грудень 2010 р. вже перевірялись відповідачем. Внаслідок чого було відповідачем було складено Акт перевірки від 08.04.2011 р. № 405/23-100/00382234 Про результати позапланової документальної перевірки АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» код 00382234, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.12.2010 р. - 31.12.2010 р. На підставі даного Акту платнику податків було направлено податкове повідомлення рішення від 27.04.2011 р. № 0001512342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в суді, внаслідок чого Рівненський окружний адміністративний суд своєю постановою від 11.01.2012 р. по справі 2а/1770/4318/2011 задовольнив позов позивача повністю та скасував вищевказане податкове повідомлення-рішення. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012р. вищевказана постанова залишена без змін.

Крім того, слід зазначити що ТОВ «Перун» є посередником, який здійснює поставку цукру, а виробником згідно посвідчення про якість білого цукру від 16.11.2010 р. є ПП «Європацукор». Тобто наявних трудових ресурсів ТОВ «Перун» а саме 6 чол., що підтверджено Актом від 20.03.2012р. № 253/22-100/00382214, достатньо для здійснення посередницьких послуг поставки цукру.

Матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Перун» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законній підставі видало податкові накладні.

Згідно з п. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних ociб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними i можуть бути використані в cпоpi з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч. 2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними i були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у cпopi як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у cпopi лише у paзi, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ТОВ «Перун»набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації i відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про необхідність підтвердження валових витрат та податкового кредиту обов'язковим документом, а саме: товарно-транспортною накладною, оскільки відсутність ТТН, належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення, свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Окрім того, ТТН не є первинним документом в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за № 996-XIV від 16.07.1999 року (із наступними змінами та доповненнями) оскільки не містить всіх необхідних обов'язкових реквізитів, які має містити первинний документ.

Слід зазначити, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що ТОВ «Перун»не було спроможним здійснити господарські операції з поставки товарів.

До того ж чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, нi ycтановчi, нi статутні документи контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними i доказів про зворотне в матеріалах справи не має.

Та обставина, що постачальник не знаходився за податковою адресою, мав господарські взаємовідносини з підприємствами, які були задіяні у схемах ухилення від сплати податків, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до валових витрат та складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість такому постачальнику товару.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності та обережності i йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Позивачем первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо безтоварності та нікчемності господарської операції за наслідками якої було сформовано позивачем оспорювані валові витрати та податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за листопад, грудень 2010 р.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Перун» правочину з огляду на наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як установлено частиною 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного правочину не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання такого договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом (як-то відсутність за місцезнаходженням, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку) суд вважає неправомірним.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини» (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі «БУЛВЕС» проти Болгарії»(№3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин, наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001472342 від 03.04.2012р., № 0001482342 від 03.04.2012р. є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 03.04.2012 року №0001472342 та №0001482342.

Присудити на користь позивача Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.