Рішення

від 12.12.2012 по справі 5006/29/99/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.12 р. Справа № 5006/29/99/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Донецькриба», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія», м.Димитров, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 11 700,27грн.

за участю:

від позивача: Баленко В.М. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Донецькриба», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія», м.Димитров, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11 700,27грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором постачання товару №2465 від 01.10.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору постачання товару №2465 від 01.10.2009р., протоколу розбіжностей, узгодження на пролонгацію договору поставки від 01.10.2009р., товарно-транспортних накладних, накладної на повернення товару постачальнику, податкових накладних, претензії від 03.09.2012р. №345, листа №169 від 05.10.2012р., виписки з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькриба».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 2, 54, 61 Господарського процесуального кодексу України.

13.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: статуту Приватного акціонерного товариства «Донецькриба», акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість складає 11 700,27грн.

12.12.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: товарно-транспортних накладних, листа від 06.10.2009р. №2288.

Представник Позивача у судове засідання 12.12.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 85327, м.Димитров, м-н Світлий, б.2, магазин «Імперія».

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія» (Покупець) та Закритим акціонерним товариством «Донецькриба» (Постачальник) було укладено договір постачання товару №2465, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.1 статуту Приватного акціонерного товариства «Донецькриба» - Приватне акціонерне товариство «Донецькриба» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Донецькриба» яке створене як юридична особа до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства».

Згідно п.1.2 договору право власності на товар переходить з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

У пункті 4.1 договору Сторони встановили, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем у місті, в яке здійснюється постачання, на підставі всіх документів, зазначених у пунктах 2.8 даного Договору відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. (П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. (П-7).

За приписами п.5.2 договору Покупець має право повернути Постачальнику товари, що були поставлені останнім Покупцю, а Постачальник зобов'язаний прийняти такі товари у наступних випадках:

- якщо даний товар був повернений Покупцю споживачем як неякісний протягом строку придатності/зберігання або некомплектний;

- виявленні неналежної якості поставлених товарів при одержанні, підготовці до реалізації чи в період реалізації, та/або систематичне (два та більше разів) звернення споживачів до Покупця, щодо якості товарів, які постачаються Постачальником;

- якщо товар не користується попитом у споживачів та не реалізуються більш ніж 30 календарних днів;

У розділі 6 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни товару та порядку розрахунків:

- загальну суму складає сума товару, отриманого по всім товарним накладним (п.6.1 Договору);

- Покупець перераховує кожні 20 (двадцять) банківських днів на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар (п.6.4 Договору);

Згідно п.8.1 договору договір діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2009 року.

Відповідно до протоколу розбіжностей пункт 6.4 договору у редакції Постачальника викладено у наступній редакції: «строк оплати 12 календарних днів».

01.10.2009 року між Сторонами підписано узгодження на пролонгацію Договору поставки, відповідно до якого дію Договору продовжено до 31.12.2013р.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 18 884,48грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №Д-00004673 від 22.06.2012р. на суму 3 810,00грн., №Д-00005006 від 06.07.2012р. на суму 4 601,28грн., №Д-00005015 від 06.07.2012р. на суму 2 381,40грн., №Д-00005776 від 03.08.2012р. на суму 2 153,24грн., №Д-00005219 від 13.07.2012р. на суму 1 281,30грн., №Д-00004477 від 15.06.2012р. на суму 3 813,66грн., №Д-00004470 від 15.06.2012р. на суму 843,60грн., вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем здійснено повернення товару на суму 453,00грн., що підтверджується накладною на повернення товару Постачальнику.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 6 472,11грн. , внаслідок чого виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 03.09.12р. №345 з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 11 700,27грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору постачання товару №2465 від 01.10.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 1 884,48грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторони у пункті 6.4 договору дійшли згоди, що Покупець перераховує кожні 20 (двадцять) банківських днів на рахунок Постачальника на рахунок Постачальника грошові за реалізований товар.

Таким чином, момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті отриманого на підставі договору товару, був визначений вказівкою на подію - реалізацію останнім товару кінцевому споживачу.

В матеріалах справи відсутні будь-які листи, докази звернення Відповідача до Позивача з повідомленнями про нереалізований товар, неможливість оплати товар або затримку платежу, Відповідач не звертався з проханням відстрочити виконання зобов'язання по оплаті товару через його не реалізацію.

Належні та допустимі докази наявності у Відповідача нереалізованого товару, отриманого за спірними накладними, суду не надані. Разом з цим, суд дійшов до висновку, що саме на Відповідача покладений обов'язок доказування, чи був ним реалізований товар.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи ті обставини, що з часу здійснення поставки Позивачем товару пройшов тривалий термін, суд вважає правомірною вимогу Позивача, наведену в претензії № 345, яка направлена Відповідачу, про повну оплату поставленого товару. Отримання Відповідачем вказаної претензії підтверджується у листі відповіді Відповідача №169 від 05.10.2012р. на претензію №345 від 03.09.2012р.

Отримання товару Відповідачем, що підтверджується підписанням видаткових накладних, за якими здійснювалось постачання товару, свідчить про те, що товар перебуває у власності Відповідача, а отже останній зобов'язаний сплатити його вартість.

Як стверджує Позивач, перераховані відповідачем кошти лише частково погасили заборгованість за товар, внаслідок чого за бухгалтерським обліком Приватного акціонерного товариства «Донецькриба» за Відповідачем значиться заборгованість у розмірі 11 700,00грн.

При цьому, оскільки відсутні докази, за допомогою яких можливо встановити конкретні дати реалізації товару, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на суму 11 700,00грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 11 700,00грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині належними доказами не спростував, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецькриба» суд вважає таким, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецькриба», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія», м.Димитров, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 11 700,27грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія» (85327, м.Димитров, м-н Світлий, б. 2, ЄДРПОУ 30952756, р/р 26007301809430 у філії «Гл. Управління ПАТ ПІБ у Донецькій області» МФО 334635) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецькриба» (83059, м.Донецьк, вул.Сеченова,3, ЄДРПОУ 21957848, р/р 2600402250445 в АКБ «Правекс Банк», МФО 321983) заборгованість у розмірі 11 700,00грн., судовий збір у сумі 1 609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.12.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.12р.