Рішення

від 24.12.2012 по справі 5004/1352/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5004/1352/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергопроект", м.Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой", м.Нововолинськ

про стягнення 29 616,66 грн.

Суддя Вороняк А.С.

При секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лихва Н.Д. -представник, доручення №1812-12/1 від 18.12.2012р.;

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Монтаженергопроект" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой", у зв'язку з договором про відступленням права вимоги №ПВ2012/0521-03 від 21.05.2012р. укладеного між ПП «Західна енергетична спілка»та ТзОВ «Монтаженергопроект», 29 707,07грн. заборгованості з них: 21 528 грн. - основного боргу, що виник за неналежне виконання відповідачем умов договору №03/11/10-02 від 03.11.2010р.; 5799,79 грн. -штрафу за невиконання умов договору №03/11/10-02; 1130,66грн. -3% річних за період з 03.11.2010р. по 02.08.2012р.; 1248,62 грн. -інфляційних за період з 03.11.2010р. по 02.08.2012р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.10.2012р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 13.11.2012р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

Ухвалою від 13.11.2012р. розгляд справи відкладено на 05.12.2012р. у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, явка якого ухвалою суду від 29.10.2012р. була визнана обов'язковою, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів.

Ухвалою від 05.12.2012р. розгляд справи відкладено на 19.12.2012р. у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування від позивача доказів.

В судовому засіданні 19.12.2012р. представником позивача подано та підтримано пояснення на заперечення відповідача згідно якого, вбачається наступне.

Сума інфляції з 03.11.2010 р. по серпень 2012р. становить 1158,21 грн., а не 1248,62 грн., як зазначено в позовній заяві, у зв'язку з тим, що в листопаді 2010 року - базовим місяцем вважається не 100,3%, - а береться 100%.

Також позивач в даному поясненні зазначає, як проводився розрахунок штрафу передбаченого у п.п. 6.6 та 6.7 договору №03/11/10-02.

Зокрема за пропущення строку оплати на 639 календарних днів у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день такого прострочення. З 03.11.2010 р. по 22.03.2012 - облікова ставка НБУ становила 7,75% (подвійна - 15,5%) - 506 дні прострочення; з 23.03.2012 р. по 02.08.2012 р. - 2012 р. - становила 7,5% (подвійна - 15%) - 133 дні прострочення.

Тобто - за 1 день подвійної облікової ставки НБУ 15,5% :365= 0,0425%, пропущено оплату на 506 днів. Штрафна санкція за цей період становить 4625,87 грн. (21528 грн. х 0,0424% х 506 дн. = 4625,87 грн.)

У період, коли облікова ставка становила 7,5% (подвійна (15%) і пропущено платіж на 133 дні, то штраф за цей період становить 1173,92 грн. (21528 грн. х 0,0411% х 133 дн.=1173,92 грн.)

Разом штрафна санкція за період з 03.11.2010 р. по 02.08.2012 р. - становить 5799,79 грн. (4625,87+1173,92).

Три проценти річних, передбачених ст. 625 ЦК України - становить 1130,66 грн. Відсоток за 1 день становить 0,00822%, пропущено оплату на 639 днів із суми 21528 грн. (21528 грн. х 0,00822% х 639 дн. = 1130,66 грн.).

В судовому засіданні позивачем не подано заяви про зменшення суми інфляційних втрат, які відповідно до даного пояснення уточнюють з 1248,62грн. до 1158,21 грн.

У пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином суд встановив, що має місце зменшення розміру позовних вимог з боку позивача в частині стягнення інфляційних втрат, які становлять не 1248,62грн., як зазначено в позовній заяві, а 1158,21 грн. згідно пояснення за №12-0803/2.

Враховуючи вищевикладене відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом в частині зменшення розміру інфляційних втрат, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно з п.6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008р. (в редакції від 29.06.2010р.) факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Враховуючи вищевикладене в судовому засіданні представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 21528 грн., 1158,21 грн . -інфляційних втрат; 5799,79 грн . -штрафної санкції, 1130,66грн. -3% річних.

Відповідач відповідно до поданого суду відзиву від 12.11.2012р. вх..№01-29/14695/12д визнає лише суму основного боргу за договором №03/11/10-02 в розмірі 21528 грн., а в решті позовних вимог просить суд відмовити обґрунтовуючи це наступним, що розрахунок за «штрафами», відсотками, індексу інфляції наданий позивачем є необґрунтованим, оскільки його розраховано з дня виставлення ПП «Західна енергетична спілка»рахунку на оплату, а не з дня виникнення заборгованості за отриманий і неоплачений відповідачем товар. Період за який Позивач нараховував «штраф»складає 639 днів, проте його нарахування не припинилось через шість місяців з моменту виникнення заборгованості, що суперечить вимозі ч.6 ст. 232 ГК України. Із системного аналізу ст.549 ЦК України, випливає, що сума, яку позивач в прохальній частині позову вказує як «розмір штрафу», за своєю правовою природою не є штрафом. За прострочення виконання грошового зобов'язання законодавцем передбачена інша форма неустойки - пеня, яка не була заявлена позивачем та позовна давність для її стягнення відповідно до положенням ч.2 ст.258 ЦК України в один рік минула.

Таким чином відповідач вважає, що розрахунок сум наданий позивачем є необґрунтований і обрахований невірно та недоведений позивачем, як на підставу своїх вимог відповідно ст. 33 ГПК України.

19.12.2012р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява б/н (вх..№01-29/16532/12д), згідно якої останній просить суд застосувати позовну давність згідно ч.3 ст.267 ЦК України та на підставі цього відмовити позивачу в задоволені штрафу в розмірі 5799,79грн.

19.12.2012р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява б/н (вх..№01-29/16533/12д), згідно якої останній вимоги позивача щодо наявності основного боргу визнає та вказує на те, що 3% річних і суму інфляційних визнає при нарахуванні їх з 28.01.2011р.

Відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой" компетентного представника в судове засідання не направило, ухвала суду від 05.12.2012р. направлена відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві, яка співпадає з адресою зазначеною в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №924672 (а.с.29-34): 45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул..Автобусна, буд.3, повернута органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (вх..№01-29/16458/12д).

Згідно з п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від 5.03.2007р. до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01/8-482 від 13.08.2008р. якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.

Відповідач належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.12.2012р.(а.с.65), з якого вбачається про присутність представника відповідача в судовому засіданні 05.12.2012р. в якому було оголошено про відкладення розгляду справи на 19.12.2012р. на 10год.30хв.

Відповідно до пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року зазначено, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечувала, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримала та просить суд задовольнити останні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

03.11.2010р між ПП «Західна енергетична спілка»(первісний кредитор (Виконавець)) і ТзОВ "Луганскшахтострой" (відповідач (Замовник)) укладено Договір №03/11/10-02 про поставку товару (далі Договір(а.с.10-11)).

Відповідно до п.1.1. даного договору Виконавець зобов'язується поставити Замовнику матеріально-технічні ресурси зазначені в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною договору. Згідно додатку №1 сторони погодили поставку наступного товару:

корпус приводу ПЧКМ, в кількості 4 шт. на суму -34 400грн.;

тяги приводу ПЧКМ, в кількості 4 к-кт на суму -41 866,67грн.;

кріплення приводу ПЧКМ, в кількості 4 к-кт на суму -30 968грн.;,

електродвигун приводу ПЧКМ, в кількості 4 шт. на суму 40 832грн.;

привід ПВМ.1М 200х350-1 в кількості 4 шт, на суму 71 760 грн.;

привід ПВМ 600х250-1 в кількості 4 шт. на суму 154 266,67грн.

Відповідно до умов даного Договору:

П.3.1 поставка товару здійснюється Виконавцем на склад (об'єкт) Замовника.

П.3.2 виконавець зобов'язаний поставити товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання Виконавцем замовлення.

П.3.3 прийом товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, встановленому чинним законодавством України, на підставі довіреності покупця на отримання товару.

П.3.4 право власності на товар та ризик його пошкодження або втрати переходять до Замовника з моменту одержання товару від Виконавці за накладною.

П.4.1 якість товару має відповідати діючим на Україні ДСТ і ТУ.

П.4.2 Комплектність товару має відповідати комплектності заводу виробника.

П.4.3 гарантія на поставлений товар становить 12 місяців.

На виконання умов даного Договору Виконавцем -ПП «Західна Енергетична Спілка»поставлено Замовнику -ТзОВ «Луганскшахтострой»товару згідно видаткової накладної №11-18-00013 від 18.11.2010р. на суму 427 384 грн. в т.ч. і ПДВ 71230,67 грн., який був оплачений відповідачем, що не заперечується позивачем (а.с.12).

Також первісний кредитор згідно видаткової накладної №12-29-00002 від 29.12.2010р. поставив відповідачу привід ПВМ 1М 200х350-1 в кількості 1 шт., на суму 17940 грн, та ПДВ на суму 3588 грн., а всього 21 528 грн.(а.с.15).

Даний товар отриманий відповідачем, що стверджується підписом Левковим С.В., на підставі довіреності №71 від 03.12.2010р. (а.с. 16).

Відповідно до п.2.1 та 2.2 відповідач (Замовник) на протязі 21 банківського дня перераховує Виконавцю 100% вартості поставленого обладнання, згідно підписаних видаткових накладних та оплата здійснюється згідно виставлених Виконавцем рахунків-фактур та підписаних видаткових накладних.

Відповідно до п.1.2 замовник зобов'язується оплатити поставлений товар на умовах, передбачених даним Договором.

03.11.2010р. первісним кредитором було виставлено відповідачу рахунок на оплату №1346 від 03.11.2010р., зокрема в п'ятому рядку даного рахунку виставлено відповідачу суму 17 940 грн. (без ПДВ) до оплати за поставлений привід ПВМ 1М 200х350-1 (а.с.14).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в супереч договору за поставлений товар по видатковій накладні №12-29-00002 від 29.12.2010р. на суму 21528 грн. первісному кредитору -ПП «Західна Енергетична Спілка»не оплатив.

ПП «Західна Енергетична Спілка»29.12.2011р. направлено відповідачу претензію від 28.12.2011р. щодо оплати заборгованості на суму 27284,23 грн. в т.ч. 21528 грн. -основного боргу; 3848,79 грн. -штрафу; 744,93грн.-3% річних та 1162,51грн. -інфляційних втрат (а.с.17-19).

Відповідач вимог претензії не виконав, борг не погасив.

21 травня 2012 року між ПП «Західна енергетична спілка»(первісний кредитор) та ТзОВ «Монтаженергопроект»(новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № ПВ2012/0521-03, згідно якого ПП «Західна енергетична спілка»відступило ТзОВ «Монтаженергопроект»право вимоги заборгованості ТзОВ «Луганськшахтострой»перед ПП «Західна енергетична спілка»в сумі 21528,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання ТзОВ «Луганськшахтстрой»в повному обсязі умов Договору № 03/11/10-02 від 03.11.2010 р. (а.с.21). Про відступлення вимоги було повідомлено відповідача згідно листа-повідомлення № 2012/0522-03 від 22.05.2012 р.(а.с.22).

03.08.2012р. ТзОВ «Монтаженергопроект»як новий кредитор - пред'явив свою претензію відповідачу за № 12-08/03/1 від 03.08.2012 р. про сплату 29 850,09 грн. в т.ч. 21528 грн. -основного боргу; 5749,05 грн. -штрафу; 1130,66 грн.-3% річних та 1442,38грн. -інфляційних втрат (а.с.17-19).

Відповідач вимог претензії не виконав, борг не погасив.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач в свою чергу за поставлений товар не розрахувався, враховуючи договір про відступлення права вимоги № ПВ2012/0521-03, який був укладений між ПП «Західна енергетична спілка»(первісний кредитор) та ТзОВ «Монтаженергопроект»(новий кредитор), який недійсним не визнавався та не був розірваним, тому основна заборгованість відповідача перед новим кредитором -ТзОВ «Монтаженергопроект»становить 21528 грн., що також визнається відповідачем.

З приводу стягнення з відповідача 5799,79 грн. -штрафу відповідно до п.6.6 договору №03/11/10-02 від 03.11.2010р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, який сплачується у випадку виставлення офіційних претензій (п.6.7 даного договору ) суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня як різновид неустойки характеризується ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Отже нарахування неустойки згідно з п.6.6. договору узгоджується з положенням ч.3 ст.549 ЦК України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, та при цьому не має вирішального значення, як саме названий вид неустойки в договорі, тому суд приходить до висновку, що правова природа обумовленої в п.6.6. договору штрафу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати у відповідності з положеннями ст.549 ЦК України є пенею.

Під час розгляду справи, відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача в частині стягнення штрафу, як встановлено судом пені, в сумі 5799,79грн.

З приводу вищевказаної заяви, щодо пропущення позивачем строків позовної давності по нарахуванню штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що п.6.7 Договору №03/11/10-02 від 03.11.2010р. штраф, що обговорений в п.6.4 та 6.6 Договору виплачується тільки у випадку виставлення офіційних претензій.

ПП «Західна енергетична спілка»(первісний кредитор) виставила претензію відповідачу про погашення боргу 28.12.2011р., яка направлена відповідачу 29.12.2011р. (а.с.19).

З огляду на вказане, відлік строку для виконання вимоги 7 днів щодо сплати штрафу (пені) розраховується з 03.01.2012р.(29.12.2011 р. + 5 днів на перебіг пошти = 02.01.2012 р.), грошове зобов'язання мало бути виконано протягом 7 днів (ч.2 ст. 530 ЦК України) = 09.01.2012 р. до 24.00 год., тобто останній день виконання грошового зобов'язання.

Отже, право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України), тобто днем з якого виникає право для нарахування є 10.01.2012 р.

Оскільки позивач звернувся з позовом до відповідача 26.10.2012р. вх..№01-32/1352/12 тому суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності в один рік, щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до ст.258 ЦК України за період з 10.01.2012р. по 02.08.2012р., як кінцеву дату нарахування згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.8).

Судом встановлено, що нарахування суми штрафу (пені) позивачем було здійснено виходячи із загальної суми боргу 21528 грн. за весь період прострочення платежу, а саме за період з 03.11.2010р. по 02.08.2012р. (639 календарних днів).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5799,79 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, момент звернення останнього до суду з відповідним позовом (26.10.2012р.) суд вважає, що ці вимоги підставні частково та підлягають до задоволення на загальну суму 1371,38 грн., що становить суму пені, нараховану за період з 10.01.2012р. по 10.06.2012р.(6 місяців з моменту виникнення зобов'язання) в межах року, а в частині стягнення 4428,41 грн. пені слід відмовити, зокрема нарахованої за період з 03.11.2010р. по 09.01.2012р. з підстав пропуску скорочених строків позовної давності, а з 11.06.2012р. по 02.08.2012р. за обставин безпідставності нарахування за період понад шість місяців, як це визначено положеннями ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому суд виходив з того, що у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Поруч з цим судом було взято до уваги й те, що положеннями пункту п. 6.6. укладеного між сторонами у справі договору №03/11/10-02 від 03.11.2010р. було визначено можливість нарахування відповідачеві штрафу (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, але в будь-якому випадку не за весь час прострочення розрахунків.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленого суду розрахунку, що зазначений в поясненні №12-0803/2 від 19.12.2012р., позивачем відповідно до ст.625 ЦК України було нараховано відповідачу 1158,21грн. -інфляційних втрат за період з 03.11.2010р. по 02.08.2012р. та 1130,66 грн. 3% річних за період прострочки платежів з 03.11.2010р. по 02.08.2012р.

Відповідно до п.2.1 договору №03/11/10-02 від 03.11.2010р. замовник (відповідач) на протязі 21 банківського дня перераховує Виконавцю 100% вартості поставленого обладнання, згідно підписаних видаткових накладних. Оскільки товар (обладнання) було поставлено відповідачу 29.12.2010р. то прострочення оплати відбудеться 28.01.2011р. (29.12.2010р.+21 банківський день).

Тому суд приходить до висновку, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід проводити з 28.01.2011р., що також вказано і відповідачем у своїй заяві вх..№01.-29/16533/12д від 19.12.2012р.

Суд провів за допомогою програми «Ліга Закон»власний розрахунок інфляційних втрат за період з 28.01.2011р. по 02.08.2012р., який становить 731,95грн. (сукупний індекс інфляції за даний період становить 1.034) та 3% річних за період з 28.01.2011р. по 02.08.2012р., який становить 978,49грн.( кількість днів прострочення 553).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 21528 грн. -основної заборгованості, 1371,38грн. -пені, 731,95грн. -інфляційних втрат та 978,49грн. -3% річних.

Відповідності до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідності до положень ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1 609, 50 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Автобусна, буд.3, код ЄДРПОУ 37057801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергопроект" (79479, Львівська обл., м.Львів, смт.Брюховичі, вул..Смолиста, буд.11-А, код ЄДРПОУ 37656463) 24 609,82 (двадцять чотири тисячі шістсот дев'ять гривень вісімдесят дві копійки) грн. з них : 21 528 (двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять вісім гривень) грн. - основної заборгованості, 1371,38 (тисячу триста сімдесят одна гривня тридцять вісім копійок) грн. - пені, 731,95 (сімсот тридцять одна гривня дев'яносто п'ять копійок) грн. - інфляційних втрат та 978,49 (дев'ятсот сімдесят вісім гривень сорок дев'ять копійок) грн. - 3% річних та 1 609,50 (одну тисячу шістсот дев»ять гривень п'ятдесят копійок) грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 4 428,41грн., інфляційних втрат в сумі 426,26 грн. та 3% річних в сумі 152,17грн. відмовити.

Повний текст рішення

складено

24.12.12

Суддя А. С. Вороняк