Рішення

від 18.12.2012 по справі 5006/43/143/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.12 р. Справа № 5006/43/143/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Архипенко Р.І. за посвідченням

Від позивача: Шкляр М.В. за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

за позовом: Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 16 940,94грн., з яких 16 601,94грн. - сума основного боргу; 282,37грн. - пеня; 56,63грн. - 3% річних від суми боргу,-

Прокурор м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ (далі-Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 8 533,83грн., з яких 8 301,02грн. - сума основного боргу; 193,92грн. - пеня; 38,89грн. - 3% річних від суми боргу.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193 Господарського кодексу, ст.ст. 530, 550, 624, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

18 грудня 2012р. Прокурор надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій, посилаючись на несплату у визначені договором строки чергового лізингового платежу в сумі 8 300,92грн. просив стягнути з Відповідача заборгованість 16 940,94грн., з яких 16 601,94грн. - сума основного боргу; 282,37грн. - пеня; 56,63грн. - 3% річних від суми боргу.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відтак, суд приймає заяву Позивача про збільшення позовних вимог.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням їх збільшення.

Представник Позивача у судовому засіданні 18.12.2012р. підтримав позовні вимоги, заявлені в його інтересах прокурором з урахуванням їх збільшення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.29-30).

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01944138 та №01946866 з відміткою про отримання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2007р. Позивачем (Лізингодавцем) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №5-07-671фл, згідно п.1 якого лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Договір набуває чинності в день наступний за днем укладання, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років (п.8.1)

Пунктом 3.5.3. договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Згідно п.4.1. договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу Лізингодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмета лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежам вартості Перемету лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Розмір лізингових платежів, їх склад та строки оплати встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів"(п.4.2. договору).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами підписано Додаток №1 -"Кількість, ціна і вартість предмета лізингу" відповідно до якого предметом лізингу є екскаватор-навантажувач Борекс-2201 у кількості 1 одиниці на суму 195 318,00грн.

У Додатку №2 -"Графік сплати лізингових платежів" сторони визначили дату та суму сплати лізингових платежів та щорічної винагороди.

13 жовтня 2004р. між сторонами складено та підписано акт №13 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого ВАТ "Борекс" (постачальник-продавець) на підставі договору купівлі-продажу укладеного із НАК "Украгролізинг "передав, а ТОВ "Інфініті "прийняв предмет лізингу - екскаватор-навантажувач Борекс-2201, у кількості 1 одиниці, на загальну суму 195318,00грн.

Претензією №20/2842 від 29.11.2012р. Позивач просив Відповідача в термін 7 банківських днів з дня отримання претензії та рахунку фактури погасити заборгованість в сумі 16 601,94грн. Зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на несплату Відповідачем лізингових платежів за договором фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р. в повному обсязі, Прокурор просить стягнути на користь Позивача суму заборгованості в сумі 16 940,94грн., з яких 16 601,94грн. - сума основного боргу; 282,37грн. - пеня; 56,63грн. - 3% річних від суми боргу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені та 3% річних.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від сплати лізингового платежу відповідно до п.4.1 Договору 1 числа кожного третього місяця після підписання акту приймання передачі (01.11.2007р.).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р. належним чином не виконав, а саме 19 платіж в сумі 8 301,02грн. та 20 платіж в сумі 8300,92грн. у встановлений строк не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких доказів у підтвердження відсутності заборгованості Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу до матеріалів справи не надано.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 16 601,94грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог Прокурора про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 56,63грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи висновок суду про задоволення вимог Прокурора про стягнення боргу зі сплати лізингових платежів в повному обсязі, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних від суми 8 301,02грн. (за період з 02.08.2012р. - 27.09.2012р.) та від суми 8 300,92 (за період з 02.11.2012р. - 27.11.2012р.) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним.

За таких підстав, вимоги Прокурора щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі - 56,63грн.

Щодо вимог Прокурора про стягнення з відповідача пені в розмірі 282,37грн. на підставі умов п.7.1 договору, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 7.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Враховуючи висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача в сумі 282,37грн., суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку, що він є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Прокурор звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 16 940,94грн., з яких 16 601,94грн. - сума основного боргу; 282,37грн. - пеня; 56,63грн. - 3% річних від суми боргу задовольнити повістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 33135702) на користь Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ЄДРПОУ 30401456) заборгованість в сумі 16 940,94грн., з яких 16 601,94грн. - сума основного боргу; 282,37грн. - пеня; 56,63грн. - 3% річних від суми боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 33135702) в доход державного бюджету витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2012р.

Суддя Чернова О.В.