Рішення

від 18.12.2012 по справі 5006/47/116/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.12 р. Справа № 5006/47/116/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВМЕЛ» (юридична адреса: 83000, місто Донецьк, площа Конституції, 4, поштова адреса: 83014, місто Донецьк, проспект Панфілова, 9/6; код ЄДРПОУ - 34533923)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІУМ-КОМПАНІ» (83004, місто Донецьк, вулиця Совєтьска, буд?инок № 27; код ЄДРПОУ - 37670404)

про стягнення 17 438,00 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Сердюк Є.І., який діє на підставі довіреності б/н від 10.05.2012

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВМЕЛ» зверну?лося до го?сподарського суду Донецької? області з позовом, в якому просить стягнути з товариства? з обмеженою відповідальніст?ю «ОПТІУМ-КОМПАНІ» понесені збитки у розмірі 17 438,00 гривень.

На підтвердження позовних вимог позивач надав наступні копії документів: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 317417; статут ТОВ «СЛАВМЕЛ»; договір № 28/11 від 28.11.2011; специфікацію № 1 до Договору № 15/11 від 21.11.2011; рахунок-фактуру № СФ-0000115 від 30.11.2011; платіжне доручення № 1324 від 01.12.2011; вимогу від 29.02.2012 року з доказами про її відправлення на адресу відповідача; договір № 05/10-1 про представлення інтересів та надання правової допомоги від 10.05.2012; додатком № 1 до Договору № 05/10-1 від 10.05.2012; рахунок № 15 від 10.05.2012; платіжне доручення № 90 від 10.05.2012.

Позивач нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 525, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, статями 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 жовтня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 листопада 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19 листопада 2012 року розгляд справи відкладено до 03 грудня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням останнім вимог ухвали суду від 26 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 грудня 2012 року розгляд справи відкладено до 18 грудня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням останнім вимог ухвали суду від 26 жовтня 2012 року.

Представник позивача Сердюк Є.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у його відсутність не надходила.

Згідно приписів абзацу третього пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідно інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання потового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

З матеріалів справи та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що зареєстрованим місцезнаходження відповідача є: 83004, місто Донецьк, вулиця Совєтьска, будинок № 27.

Судом кореспонденція (ухвала суду про порушення провадження від 26.10.2012) направлялась рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в пункту 3.9.1 Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року, таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплати гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Господарсько-торгівельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 28 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІУМ-КОМПАНІ» (далі - відповідач або продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВМЕЛ» (далі - позивач або покупець) було укладено договір № 28/11 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати товар (вугілля) у власність покупця, а покупець - сплатити та прийняти товар в кількості і асортименті відповідно до специфікації, в строки та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 9.4 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах та договір був чинним.

Строки та порядок відвантаження товару узгоджений сторонами у розділі 3 Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна товару, який продається по Договору, встановлюється угодою сторін та зазначається у специфікаціях.

Якість товару узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Відповідно до специфікації № 1 до Договору (підписної уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками), продавець повинен був поставити покупцю вугілля певної марки та характеристики на загальну суму 154 284,00 гривень. Строк поставки: листопад 2011 року (+/- 10 діб наступного місця), поставка товару (вугілля) на станцію Олександрівка Одеська з/д. Порядок та строк розрахунків: покупець робить 100 % оплату вартості кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (а.с. 27).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що розрахунки за поставлений продавцем товар здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Вартість залізничного тарифу не включено в загальну суму вартості товару, та сплачується покупцем.

30 листопада 2011 року продавець виставив покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000115 на оплату вартості залізничного тарифу до станції Олександрівка Одеська з/д на суму 13 938,00 гривень (а.с. 28).

01 грудня 2011 року позивач здійснив оплату відповідачу вартості залізничного тарифу у розмірі 13 938,00 гривень, про що свідчить платіжне доручення № 1324 від 01 грудня 2011 року (а.с. 29).

Сторони в пункті 3.2 Договору встановили, що умови поставки за Договором, узгоджуються угодою сторін та зазначаються у специфікаціях.

Наведене свідчить про те, що після сплати залізничного тарифу відповідач повинен був поставити позивачу товар на станцію Олександрівка Одеська ж/д у листопаді 2011 року (+/- 10 днів наступного місця) на загальну суму 154 284,00 гривень, а лише після отримання товару, позивач зобов'язався протягом 30 календарних днів здійснити 100 % оплату вартості партії товару.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 13 938,00 гривень.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7 специфікації № 1 до Договору визначено строк поставки: листопад 2011 року (+/- 10 діб наступного місяця), тобто граничним строком (терміном) поставки товару є 10 грудня 2011 року.

29 лютого 2012 року позивач намагаючись вирішити спір в досудовому порядку, звернувся до відповідача з вимогою про перерахування сплаченого залізничного тарифу у розмірі 13 938,00 гривень (а.с. 30). Факт відправлення вимоги та акту звірки розрахунків на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист, датованим органом поштового зв'язку 29 лютого 2012 року (а.с. 32).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді і виконання, та іншого відповідачем не доведено.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем спричинених позивачу збитків.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем та викладені у позові, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення позовних вимог не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування збитків у розмірі 13 938,00 гривень нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині заявлених позивачем до відшкодування збитків у розмірі 3 500,00 гривень, господарський суд виходить з наступного.

За змістом статті 44 ГПК України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат. А тому, заявлені до стягнення 3 500,00 гривень (визначені позивачем як збитки), є складовими судових витрат.

Господарським судом встановлено, що 10 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Іванова і партнери» в особі директора Іванової Тетяни Борисівни, яка діє на підставі Статуту (надалі - юридична фірма) та товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВМЕЛ» в особі директора Фариги В.А., що діє на підставі Статуту (надалі - клієнт) уклали договір про представлення інтересів та надання правової допомоги № 05/10-1.

Представлений позивачем договір за своєю природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до статті 901 ЦК України, з договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою статті 902 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Пунктами 1, 2, 4 і 5 договору про представлення інтересів та надання правової допомоги № 05/10-1 визначено, що юридична фірма представляє інтереси клієнта і надає правову допомогу на підставі вимог статті 59 Конституції України, статті 237 ЦК України, статей 38, 56 ЦПК України, статті 28 ГПК України, статті 56 КАС України, Закону України «Про адвокатуру» та згідно з умовами цього договору. Юридична фірма приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнт з наступних правових питань у таких обсягах, зокрема: написання позовів, відгуків на позови, скарг, заяв, клопотань, листів та інших документів правового характеру; представництво інтересів, захист клієнта, а також надання правової допомоги клієнту в усіх судах, передбачених Законами України «Про судоустрій України», «Про доступ до судових рішень», з усіма процесуальними правами та обов'язками на здійснення процесуальних дій. Юридична фірма здійснює представництво клієнтів і надає правову допомогу клієнту через своїх представників, визначених, пунктом 5 цього договору. Представляти інтереси і надання правової допомоги клієнт довіряє представникам ТОВ «Юридична фірма Іванова і партнери», зокрема, Сердюку Євгену Ігоровичу, яким клієнтом додатково видається довіреність та кожний з яких має право діяти самостійно, незалежно один від одного.

Відповідно до пункту 7 наведеного договору, вартість правової допомоги та представлення інтересів та порядок оплати визначається протоколом про узгодження ціни, який є невід'ємною частиною цього договору.

Додатком № 1 «Протокол про договірну ціну» до Договору № 05/10-1 від 10 травня 2012 року узгоджено, що вартість послуг юридичної фірми за надання правової допомоги та переставлення інтересів, а саме:

- усні та письмові консультації з юридичних питань, що стосується договору № 28/11 від 28 листопада 20011 року, укладеного між клієнтом та ТОВ «ОПТІУМ-КОМПАНІ»;

- написання позову, скарг, заяв, клопотань, листів та інших документів правового характеру, що стосується договору № 28/11 від 28 листопада 2011 року, укладеного між клієнтом та ТОВ «ОПТІУМ-КОМПАНІ»;

- представництво інтересів, захист клієнта, а також надання правової допомоги клієнту в усіх судах, передбачених Законами «Про судоустрій України», «Про доступ до судових рішень», з усіма процесуальними правами та обов'язками на здійснення процесуальних дій, що стосується договору № 28/11 від 28 листопада 2011 року, укладеного між клієнтом та ТОВ «ОПТІУМ-КОМПАНІ» складає 3 500,00 (три тисячі п'ятсот) гривень без ПДВ (а.с. 37).

Юридичною фірмою клієнту (позивачу) було виставлено для оплати юридичних послуг рахунок № 15 від 10 травня 2012 року на суму 3 500,00 гривень (а.с. 38).

Оплата позивачем юридичних послуг підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 90 від 10 травня 2012 року про сплату 3 500,00 гривень (а.с. 39).

Як вбачається з платіжного доручення № 90 від 10 травня 2012 року, зокрема з графи «платник», «отримувач», «призначення платежу» та «сума», товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВМЕЛ» було сплачено товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Іванова і партнери» вартість юридичних послуг відповідно до рахунку № 15 від 10 травня 2012 року в сумі 3 500,00 гривень.

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 702732 вбачається, що видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Іванова і партнери», зокрема, є діяльність у сфері права.

Статтею 2.2 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Іванова і партнери» передбачено, що предметом діяльності товариства в рамках чинного законодавства, зокрема, є діяльність у сфері права, в тому рахунку: консультації та представництво з цивільних, господарських та карних справ, консультації та юридична допомога з загальних питань, складання юридичних документів.

Згідно з пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.1998 № 02-5/78, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За наведених обставин, витрати позивача за надані юридичні послуги у розмірі 3 500,00 гривень підлягають відшкодуванню та, у зв'язку з задоволенням судом позовних вимог, у відповідності до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 901, 902 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 173, 175, 179, 193, 224 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВМЕЛ» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІУМ-КОМПАНІ» (83004, місто Донецьк, вулиця Совєтьска, будинок № 27; код ЄДРПОУ - 37670404, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВМЕЛ» (83000, місто Донецьк, площа Конституції, будинок № 4; код ЄДРПОУ - 34533923, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму збитків у розмірі 13 938,00 гривень, витрати за юридичні послуги у розмірі 3 500,00 гривень та судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 19 047 (дев'ятнадцять тисяч сорок сім) гривень 50 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 18.12.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2012.

Суддя Фурсова С.М.