Рішення

від 12.12.2012 по справі 5009/3901/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/89/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5009/3901/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестзем" (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 147)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портер" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 4/22)

про стягнення 122 778 грн. 62 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Лазаренко Е.О., дов. б/н від 12.11.2012р.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестзем" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портер" 122 778 грн. 62 коп. основного боргу.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 18.10.2012р., справу № 5009/3901/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.10.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/3901/12, присвоєно справі номер провадження 27/89/12 та призначено судове засідання на 14.11.2012р.

Ухвалами суду від 14.11.2012р. та 03.12.2012р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача.

12.12.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/3901/12.

12.12.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 12.12.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 122 778 грн. 62 коп. основного боргу.

Відповідач у судові засідання, відкриті 14.11.2012р. та 03.12.2012 р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Господарським судом встановлено, що 14.12.2010р. між ТОВ "Інвестзем" (орендар) та ТОВ "Портер" (суборендар) укладено договір суборенди нежилого приміщення № 1-18.

Відповідно до п. 1.1 договору суборенди орендатор передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування, на умовах викладених в даному договорі та невід'ємних додатках до нього, торгове приміщення 1 поверху, у будівлі Торгового Центру «Україна», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 147, загальною площею 305 м. кв., відповідно до доданої схеми, для здійснення суборендарем діяльності, передбаченої договором.

Згідно п. 2.1 договору передача об'єкта суборенди в користування здійснюється по акту приймання-передачі не пізніше 01.01.2011р.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.01.2011р. суборендар прийняв від орендаря в користування об'єкт суборенди.

Згідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом суборенди суборендар щомісячно, починаючи з дати передачі об'єкта суборенди за актом прийому-передачі самостійно сплачує орендарю орендну плату за поточний місяць, не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.4 договору сторони щомісячно, з 20 по 25 число поточного місяця, погоджують розмір орендної плати на наступний місяць шляхом підписання додаткової угоди.

Всі додаткові угоди підписувались суборендарем і суперечностей стосовно розміру орендної плати не виникало, про що свідчить той факт, що жодних скарг та заперечень з боку суборендаря не надходило.

Відповідно до додаткової угоди до договору від 20.07.2011 року сторони погодили розмір орендної плати за серпень 2011 року у сумі 41 029,2 грн. (в т.ч. ПДВ); додаткової угоди до договору від 22.08.2011 року сторони погодили розмір орендної плати за вересень 2011 року у сумі 42 491,91 грн. (в т.ч. ПДВ); додаткової угоди до договору від 20.09.2011 року сторони погодили розмір орендної плати за жовтень 2011 року у сумі 39257,51 грн. (в т.ч. ПДВ).

Таким чином, відповідачем не сплачено орендну плата на загальну суму 122 788 грн. 62 коп.

Факт надання послуг орендарем за серпень 2011 року, вересень 2011 року та жовтень 2011 року підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000001751 від 31.08.2011р., № 0000001997 від 30.09.2011р. № 0000002236 від 31.10.2011р.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання в частині проведення розрахунків за оренду не виконав, в результаті чого заборгованість по орендній платі склала 122 778 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найма.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором суборенди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 122 778 грн. 62 коп., заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

На підставі статті 85 ГПК України -12.12.2012року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестзем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портер" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портер" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 4/22, код ЄДРПОУ 36140982, р/р 26008060234059 в ЗРУ КБ «Приватбанк»м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестзем" (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 147, код ЄДРПОУ 35802493, р/р 26001010084435 в Відділенні «Запорізька регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 122 778 (сто двадцять дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 62 коп. основного боргу, 2 455 (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 17.12.2012р.