5015/5420/12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 УХВАЛА 25.12.12 Справа№ 5015/5420/12 Суддя господарського суду Львівської області Цікало А. І., розглянувши заяву Комунального культурно-освітнього закладу палацу культури «Юність»Новороздільської міської ради (м. Новий Розділ) про порушення справи про банкрутство Комунального культурно-освітнього закладу палацу культури «Юність»Новороздільської міської ради (проспект Шевченка, 13, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652; код ЄДРПОУ 02597479) в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ВСТАНОВИВ: 24.12.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вхідним № 5901 від Комунального культурно-освітнього закладу палацу культури «Юність»Новороздільської міської ради (м. Новий Розділ) поступила заява про порушення справи про банкрутство Комунального культурно-освітнього закладу палацу культури «Юність»Новороздільської міської ради (проспект Шевченка, 13, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652; код ЄДРПОУ 02597479), в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заяву Комунального культурно-освітнього закладу палацу культури «Юність»Новороздільської міської ради слід повернути без розгляду з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи. Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. У зв'язку з чим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи. Згідно із ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Друкованим органом, в якому публікуються відомості про державну реєстрацію юридичних осіб, що припиняється є бюлетень державної реєстрації. До заяви про порушення справи про банкрутство не долучено доказів публікації в бюлетені державної реєстрації повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. До заяви долучено копію оголошення про ліквідацію юридичної особи, з якого не вбачається дати опублікування такого, а також друкованого органу в якому воно опубліковано. Відповідно до ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання. До заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу органом державної податкової служби, як цього вимагає ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України. Зазначене свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір. До заяви про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 28 квітня 2010 року (справа № 33/125). Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст. 63 ГПК України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Згідно ч. 1 ст. 5 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно з пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затверджено наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50) - при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету __ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. Відповідно до роз'яснень Державної судової адміністрації України щодо процедури сплати судового збору, у разі коли сплата судового збору здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. При заповнені платіжного документа у графі «призначення платежу»вказується: «Судовий збір за позовом
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 25.12.2012 |
Оприлюднено | 27.12.2012 |
Номер документу | 28255595 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Цікало А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні