Рішення

від 24.12.2012 по справі 5/5014/2962/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.12 Справа № 5/5014/2962/2012

За позовом

Приватного підприємства «Едикт», м. Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРС»,

м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 29 092 грн. 06 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Хістєва С.А., директор, паспорт ЕН 724508, виданий Алчевським МВ УМВС України в Луганській області;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.01.2011 № т-878000 в сумі 28 523 грн. 65 коп., пені в сумі 458 грн. 76 коп. та 3% річних в сумі 109 грн. 65 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за поставлений товар у розмірі 28 523 грн. 65 коп. відповідно до договору від 01.01.2011 № т-878000. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в сумі

458 грн. 76 коп. та 3% річних у сумі 109 грн. 65 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між приватним підприємством «Едикт», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРС», як покупцем, 01.01.2011 було укладено договір поставки № т-878000 (далі за текстом -договір, а. с. 64-66).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити товар в супермаркети торгової мережі покупця відповідно до замовлень покупця и в строк, погоджений в додатку № 1 розділ «Графік поставки», а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього визначену грошову суму.

За умовами п. 6.1 договору оплата здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника в строки, зазначені у додатку № 1. Розрахунок строку оплати починається в момент передачі товару, та належним чином оформлених супровідних документів.

Відповідно до додатку № 1 до договору (а.с. 67 -зворотна сторона) відстрочення платежу складає 14 календарних днів.

З наданих позивачем видаткових накладних (а.с. 9-58, 146) вбачається, що позивач у повному обсязі виконав передбачені умовами договору зобов'язання, а відповідач прийняв товар без зауважень та претензій.

Отже, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у сумі 28 528 грн. 85 коп.

Позивачем заявлено до стягнення за даним позовом заборгованість в сумі 28 523 грн. 65 коп., яка є меншою, ніж фактично підтверджено матеріалами справи.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 28 523 грн. 65 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних статей позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 109 грн. 65 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних виходячи з приписів чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.

Заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних у сумі 109 грн. 65 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 91 грн. 63 коп. (при розрахунку позивачем не було враховано, що в 2012 році 366 календарних днів)

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 458 грн. 76 коп. не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі .

Договір не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання щодо несвоєчасної оплати поставлено товару у вигляді пені та відповідно її розміру, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договорами санкцію у вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.

Нарахування заявленої до стягнення пені позивач мотивує нормою

п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивач невірно тлумачить зміст норми п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим його доводи з обґрунтування стягнення штрафних санкцій відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно даної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, за змістом даної норми, сторони за господарськими договорами мають визначати штрафні санкції виходячи з облікової ставки Національного банку України, якщо законом або сторонами у договорі не передбачено інший розмір відсотків. Тому, тлумачення норми п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, як визначення на законодавчому рівні нарахування штрафних санкцій у розмірі однієї облікової ставки є неправильним.

Тому, вимоги по стягненню пені є необґрунтованими.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРС» , м. Красний Луч Луганської області, Мікрорайон 3, б. 16, ідентифікаційний код 30092111, на користь Приватного підприємства «Едикт» , м. Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, б. 37, ідентифікаційний код 24854480, борг в сумі

28 523 грн. 65 коп., 3% річних в сумі 91 грн. 63 коп., судовий збір у сумі

1 583 грн. 10 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 24.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 26.12.2012.

Суддя С.В. Вінніков