Рішення

від 24.12.2012 по справі 8/5014/3035/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.12 Справа № 8/5014/3035/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА АНІС", м. Луганськ,

до Комунального підприємства "Комбінат з озеленення та благоустрою Краснолуцької міської ради", м. Красний Луч Луганської області, -

про стягнення 15 356 грн. 64 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Жигалова Т.А. -юрисконсульт, - довіреність №93/12 від 22.11.12 року ;

від відповідача -представник не з'явився , -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 15356,64 грн. за товар, отриманий ним на підставі видаткової накладної №А_РН-00497 від 22.06.12 року.

Позов мотивовано посиланням на недотримання відповідачем умов усної домовленості, досягнутої між сторонами у справі, підтвердженої гарантійним листом відповідача від 27.04.12 року за вих. №77.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 10.12.12 року до 24.12.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, до судового засідання не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;27;39 та ін.).

10.12.12 року, через канцелярію суду, він, посилаючись на номер даної справи (тобто №8/5014/3035/2012) , подав акт взаємозвірки стану розрахунків з позивачем, яким підтвердив наявність боргу у розмірі 15356,64 грн. (вих.№б/н від 10.12.12 року) (а.с.28).

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Договір у письмовій формі між сторонами у справі не укладався.

На підставі усної домовленості, досягнутої між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець), підтвердженої з боку останнього гарантійним листом від 27.04.12 року за вих. №77, у якому встановлено кінцевий термін вартості оплати товару -31.05.12 року (а.с.6), позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аніс"" (далі -ТОВ "АФ "Аніс"") виставило відповідачеві наступні рахунки-фактури:

№А_СФ-00329 від 27.04.12 року - на оплату вартості товару (мотоінструмент та витратні матеріали до нього) в асортименті - на загальну суму 21856,64 грн. (а.с.9), з терміном оплати до 31.05.12 року (а.с.6);

№А_СФ-00342 від 04.05.12 року на оплату вартості 1 шт. мотокоси FS-450, полотно 225-24 долото 41282000011 -за ціною 6554,05 грн. (а.с.26), - а разом на суму 28410,69 грн.

Факт відпуску позивачем на користь відповідача вищезгаданих товарів підтверджено наступними видатковими накладними:

№А_РН-00381 від 31.05.12 року - 1 шт. вищезгаданої мотокоси вартістю 6554,05 грн. (а.с.24), факт отримання відповідачем якої документально підтверджено (а.с.24-25);

№А_РН-00497 від 22.06.12 року - мотоінструменту та витратних матеріалів до нього в асортименті вартістю 21856,64 грн. (а.с.7).

Докази отримання зазначених товарів позивач надав до справи (а.с.6-7; 24-25); відповідач їх не спростував.

Позивач стверджує, що відповідач, порушуючи умови вищезгаданої досягнутої домовленості, лише частково сплатив вартість отриманого товару (а.с.20-23), у зв'язку з чим виник борг у сумі 15356,61 грн.

З метою спонукання відповідача до його сплати позивач 31.08.12 року за вих. №83/12 спрямував на його адресу претензію на вказану суму (а.с.12-13), але, як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач не вжив заходів до погашення боргу, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Однією з засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)).

Статтею 6 ЦКУ встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1-2 ст. 202 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинним ЦКУ (ст.205) встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно частинам 1-2 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Укладення у спрощений спосіб договору за обставин (шляхом спрямування листа однією стороною та документального підтвердження видачі товару з боку іншої сторони), які мають місце по цій справі, не суперечить правилу пункту 1 ст. 208 Цивільного кодексу, згідно якому у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Таким чином, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що сторони за цим спором не порушили жодної з вищеперелічених вимог чинного законодавства та уклали договір у спрощений спосіб, - тобто у спосіб, ними обраний, встановили між собою правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), - а уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наявним доказам, сторони не встановлювали термін сплати відповідачем вартості отриманого товару, а тому позивач правомірно скористався правилом частини 2 ст. 530 ЦКУ, якою встановлено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого від позивача товару не пізніше 31.05.12 року, але зробив це лише частково, - тобто він достеменно обізнаний з приводу того, що термін сплати вартості товару є таким, що настав.

Ця обставина також підтверджується фактом спрямування позивачем на адресу відповідача вищезгаданої претензії.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Відповідач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що спірний товар йому передано безоплатно, а тому повинен дотримуватися вимог ст.655 ЦКУ, в силу якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу вказану у видатковому документі кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства, не сплативши вартість отриманого товару.

Статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

З обставин справи відомо, що відповідач, отримавши товар, не сплатив його вартість , тобто з його боку має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо сплати вартості отриманого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач не висунув вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, що є його правом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду, припустився зайвої сплати судового збору.

Так, відповідно до підпункту 1 пункті 2 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до зазначеної категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2012 рік" (1073,00 грн.).

Позивач на підставі платіжного доручення №487 від 22.11.12 року сплатив судовий збір у сумі 1677,00 грн. (а.с.5).

Оскільки ціна позову становить 15356,64 грн., сума судового збору повинна складати 1609,50 грн.

Таким чином, сума зайвої сплати судового збору становить 67,50 грн. (1677,00 грн. -1609,50 грн.) та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

З цього приводу судом винесена спеціальна ухвала.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691, 692 та 693 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4 3 ,22,32-34,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Комбінат з озеленення та благоустрою Краснолуцької міської ради", ідентифікаційний код 05522170, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Миру, 31 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аніс"", ідентифікаційний код 13385579, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, Красная площадь, 1, - основний борг у сумі 15356 (п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 64 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.12.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -26 грудня 2012 року.

Суддя А.П.Середа