Ухвала

від 17.12.2012 по справі 2а/1270/7775/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тріфанова С.С.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року справа №2а/1270/7775/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Казначеєв Е.Г. , Яманко В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Теплогорський завод гідроустаткування" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7775/2012 (головуючий І інстанції Тріфанова С.С.) за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до Публічного акціонерного товариства "Теплогорський завод гідроустаткування" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області (надалі позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Теплогорський завод гідроустаткування" про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що громадяни (згідно із списком № 1,2), працюючи на підприємстві відповідача, були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та відповідно до вказаного Закону таким особам призначена та виплачена пенсія, також зазначив, що між управлінням Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області та ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» було укладено договір розстрочки № 14 від 03.02.2011 р. на суму 49326,09 грн., за яким боржник сплатив лише 12000,00 грн. Договір №14 від 03.02.2011 р. про розстрочку заборгованості розірвано Рішенням №9 від 12.09.2012 р., за яким несплачена сума розстроченої заборгованості 37326,09 грн. перенесена із картки розстрочених сум до карток особового рахунку: відшкодування пільгових пенсій за списком №1 - 31449,09 грн.; список №2 -5877,00 грн., загальна заборгованість ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» перед Управлінням ПФУ в м. Стаханові Луганської області становить 134 398,15 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позовні вимоги були задоволені, а саме було стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Теплогорський завод гідроустаткування» (код ЄДРПОУ 00165638) заборгованість у сумі 134 398,15 грн. (сто тридцять чотири тисячі триста дев'яносто вісім грн. 15 коп.) по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.09.2011 по 30.09.2012, на користь управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області.

Не погодившись з винесеною постановою, Публічне акціонерне товариство "Теплогорський завод гідроустаткування" подало апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду та просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 01 листопада 2011 року загальними зборами акціонерів ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» прийняте рішення про його ліквідацію, про що повідомлено державного реєстратора та опубліковано повідомлення про ліквідацію ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування». Вказав на те, що позивач протягом двох місяців з моменту публікації повідомлення про ліквідацію ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» не звернувся зі своїми вимогами, а тому строк вимоги управління ПФУ в м. Стаханові Луганської області сплатити заборгованість по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виплачена працівникам підприємства у сумі 134 398,15 грн., вже сплинув. Також апелянт зазначив що договір розстрочки № 14 від 03.02.2011 року на який посилається позивач та суд першої інстанції, немає підпису директора Товариства. Відповідач в апеляційній скарзі зауважив на те, що пільгові пенсії були призначені працівникам державного підприємства «Теплогірський завод гідроустаткування» на підставі результатів його атестації. ПАТ «Теплогірський завод гідроустаткування» не є правонаступником державного підприємства «Теплогірський завод гідроустаткування», та за весь час господарської діяльності жодного разу не проводило атестацію робочих місць. На підставі зазначеного вище ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» не може відповідати за зобов'язаннями іншого підприємства.

Апелянт просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули. Представник апелянта не надав доказів поважності неприбуття в судове засідання. Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» (ЄДРПОУ 00165638) зареєстроване Виконавчим комітетом Стахановської ради Луганської області 21.11.1994 за юридичною адресою: 94091, Луганська область, м. Стаханов, м.Теплогірськ, вул. Єнісейська,12, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію, взяте на облік юридичної особи до управління ПФУ в м. Стаханові Луганської області (а.с.5,6,7,88-93).

Управлінням Пенсійного фонду призначені та виплачені пільгові пенсії особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та які працювали на підприємстві відповідача.

Управління ПФУ в м. Стаханові Луганської області надіслало на адресу ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» розрахунки про оплату фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с.15-69).

На момент звернення до суду ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» мало заборгованість по оплаті фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці в сумі 97 022,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між управлінням Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області та ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» було укладено договір розстрочки № 14 від 03.02.2011 р. на суму 49326,09 грн., за яким боржником сплачено 12000,00 грн.(а.с.8-10)

Договір №14 від 03.02.2011 р. про розстрочку заборгованості розірвано Рішенням №9 від 12.09.2012 р., за яким несплачена сума розстроченої заборгованості 37326,09 грн. перенесена із картки розстрочених сум до карток особового рахунку: відшкодування пільгових пенсій за списком №1 - 31449,09 грн.; списоком №2 -5877,00 грн.(а.с.11)

Загальна сума заборгованості ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» перед управлінням ПФУ в м. Стаханові Луганської області становить 134 398,15 грн., що підтверджується картками особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.(а.с.12-14)

На загальних зборах акціонерів ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» прийнято рішення про ліквідацію товариства, про що свідчить протокол загальних зборів від 28.10.2011.(а.с.98-102), яким затверджено порядок та строки ліквідації, зокрема, зазначено про необхідність прийняти всі можливі заходи щодо виявлення кредиторів та дебіторів (протягом не менш 2-х місяців з моменту публікації повідомлення про ліквідацію), а також про необхідність повідомити їх письмово про припинення товариства (протягом 20 днів з моменту публікації повідомлення про ліквідацію).(а.с.100).

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем працівникам відповідача призначені та виплачені пенсії на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663.

Згідно пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до нормЗакону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 6.10 Інструкції, відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Згідно наведених законодавчих норм на відповідача покладається обов'язок відшкодування управлінню ПФУ в м. Стаханові Луганської області фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій працівників ПАТ «Теплогорський завод гідроустаткування» до набуття права на пенсію за віком, призначених на підставі п.п. «а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судова колегія не приймає посилання апеллянта на прийняття рішення про ліквідацію підприємства з урахуванням наступного.

Частинами 1,2 статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 статті 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Частиною 11 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам державної податкової служби.

Відповідно до ч. 14 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Згідно ч. 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Частиною 6 статті 59 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання ліквідується:

- за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

- у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

- у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

- у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 8 статті 59 Господарського кодексу України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому зазначаються відомості з єдиного державного реєстру.

Згідно статті 60 Господарського кодексу України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 1, 2, 3 статті 91 Господарського кодексу України припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її утворення публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і здійснює інші дії відповідно до вимог статей 58-61 цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 статті 34 вказаного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. .

Згідно ч. 1 статті 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

Повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Згідно ч. 11 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Судова колегія погоджується з висновокм суду першої інстанції, що внесення запису до Єдиного державного реєстру про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо ліквідації юридичної особи є початковою стадією ліквідації підприємства, яка породжує відповідні права та обов'язки для ліквідаційної комісії (ліквідатора), зокрема, вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської та кредиторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується.

З урахуванням вищевикладеного та оскільки відповідачем у добровільному порядку суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не відшкодовані, позивач у встановленому Законом порядку, обґрунтовано та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення заборгованість з відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виплачена працівникам підприємства, на загальну суму 134 398,15 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги обґрунтування відповідачем своєї позиції, як перебування товариства в стадії ліквідації, оскільки в розумінні норм чинного законодавства, а саме, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» юридична особа вважається ліквідованою у разі внесення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України запису про його ліквідацію.

Крім того, судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги щодо відсутності підпису на договорі про розстрочення № 14 від 03 лютого 2011 року уповноваженої особи підприємства з урахуванням того, що наявна в матерілах справи копія договору (а.с.8-10) містить підпис головного бухгалтера.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доказам, зібраним у справі з достатньою всебічністю, тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином , підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Теплогорський завод гідроустаткування" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7775/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7775/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв