Ухвала

від 03.12.2012 по справі 2а-1543/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р. Справа № 28154/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Рогатин-Житловик» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області до Комунального підприємства «Рогатин-Житловик» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків,-

ВСТАНОВИЛА:

26 квітня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області звернулося до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Комунального підприємства «Рогатин-Житловик» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 159209,38 грн., покликаючись на те, що відповідач перебуває на обліку в управлінні як платник страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати такі внески в установлені законом строки та у повному обсязі. Однак, встановлено, що у зв'язку із несплатою внесків за Комунальним підприємством «Рогатин-Житловик» рахується заборгованість у вказаному розмірі, яка залишається непогашеною.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 квітня 2010 року у справі №2а-1543/10 заявлений позов задоволено. Постановлено стягнути з Комунального підприємства «Рогатин-Житловик»на користь Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 159 209,38 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Комунальне підприємство «Рогатин-Житловик», яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вказуючи на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги клопотання про відкладення розгляду справи.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за страхувальником Комунальним підприємством «Рогатин-Житловик» рахується заборгованість перед Пенсійним фондом України у розмірі 159 209,38 грн., що підтверджується матеріалами справи та наданими суду доказами.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ГУ) він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обовязки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 ст. 11 Закону № 1058-ГУ встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із пунктом 1 ст. 14 Закону № 1058-ІУ страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається матеріалів справи, доказів сплати, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини, відповідач не надав, добровільно визначену суму в розрахунках боргу по Комунальному підприємству «Рогатин-Житловик» в повному обсязі не сплатив, тобто сума заборгованості в розмірі 159 209,38 грн. станом на час розгляду справи є узгодженою та не сплаченою.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

На підставі ч. 3 ст. 106 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після 'її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Враховуючи відсутність оскарження з боку відповідача суми боргу та доказів про сплату заборгованості, висновки суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог є вірними, а сума заборгованості підлягає стягненню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Рогатин-Житловик» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі №2а-1543/10 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С. І. Богаченко

Суддя В.С. Затолочний

Суддя В.Я. Качмар