Постанова

від 25.12.2012 по справі 5023/1917/12(07/319-10(21/342-08(н.р. 29/389-07))

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5023/1917/12(07/319-10(21/342-08(н.р. 29/389-07))

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2012

зі справи № 5023/1917/12 (07/319-10 (21/342-08 (н.р. 29/389-07))

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Інарт", м. Харків,

до комунального підприємства "Міський інформаційний центр"

про продовження строків дії договорів

та зустрічним позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (далі - Підприємство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Інарт" (далі -Товариство)

про визнання втрати переважного права, звільнення місць, стягнення заборгованості та зобов'язання повернути місця,

за участю представників сторін:

позивача - Куліша Є.Я., Смородинського В.С.,

відповідача -Молочко Н.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про продовження строків договорів про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 20.12.2006 № 394, від 20.12.2006 № 395 (крім місць за адресами: майдан Конституції - вул. Сумська, 1; проспект Леніна - вул. Отакара Яроша), від 20.12.2006 № 396, від 25.12.2006 № 613, від 28.12.2006 № 991, від 06.02.2007 № 1570, від 06.02.2007 № 1571, від 14.02.2007 № 1689, від 01.03.2007 № 1874, від 01.03.2007 № 1876 (далі -Договори) - до 30.06.2012.

Підприємство в зустрічному позові, посилаючись на неналежне виконання Товариством договірних зобов'язань та закінчення 30.06.2007 строків дії Договорів, просило:

- визнати Товариство таким, що втратило переважне право на продовження названих Договорів та договорів про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 06.03.2007 №№ 1993, 1994;

- визнати Договори та договори від 06.03.2007 №№ 1993, 1994 такими, що припинили свою дію з 01.07.2007;

- стягнути з Товариства заборгованість у сумі 422 258,41 грн. (391 200 грн. штрафу за несвоєчасне повернення місць для розташування спеціальних конструкцій та 31 058,41 грн. плати за фактичне користування цими місцями);

- зобов'язати Товариство повернути Підприємству за актами приймання-передачі визначені Договорами місця для розміщення спеціальних конструкцій, які знаходяться в комунальній власності;

- зобов'язати Товариство демонтувати спеціальні конструкції, розташовані на місцях, переданих йому Підприємством за Договорами та договором від 06.03.2007 № 1994.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2009, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2010, первісний позов Товариства задоволено, а Підприємству в зустрічному позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010:

- рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 зі справи скасовано: в частині задоволення позовних вимог Товариства; в частині відмови Підприємству в зустрічному позові стосовно стягнення з Товариства коштів та про зобов'язання Товариства вчинити певні дії; в частині стягнення з Підприємства судових витрат;

- у задоволенні позову Товариства відмовлено;

- справу в частині позовних вимог Підприємства стосовно стягнення з Товариства коштів та про зобов'язання Товариства вчинити певні дії передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області;

- в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 зі справи залишено без змін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2011 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2011, у задоволенні зустрічного позову Підприємства стосовно стягнення з Товариства заборгованості в сумі 422 258,41 грн. (391 200 грн. штрафу за несвоєчасне повернення місць для розташування спеціальних конструкцій та 31 058,41 грн. плати за фактичне користування цими місцями), зобов'язання Товариства повернути Підприємству за актами приймання-передачі визначені Договорами місця для розміщення спеціальних конструкцій, які знаходяться у комунальній власності, та зобов'язання Товариства демонтувати спеціальні конструкції, розташовані на місцях, переданих йому Підприємством за Договорами та договором від 06.03.2007 № 1994, відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 зі справи скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області (колегія суддів у складі: Денисюк Т.С. -головуючий суддя, судді Аріт К.В., Калініченко Н.В.) від 31.07.2012 (в оскаржуваній постанові апеляційного суду помилково зазначено "31.06.2012") згадані позовні вимоги Підприємства задоволено частково:

- зобов'язано Товариство повернути Підприємству на підставі акта приймання-передачі місця, які знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за договорами від 20.12.2006 № 394, від 20.12.2006 № 395, від 20.12.2006 № 396, від 25.12.2006 № 613, від 28.12.2006 № 991, від 06.02.2007 № 1570, від 06.02.2007 № 1571, від 14.02.2007 № 1689, від 01.03.2007 № 1874, від 01.03.2007 № 1876;

- стягнуто з Товариства 391 200 грн. штрафу;

- припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства 31 058,41 грн. заборгованості з оплати фактичного користування місцями та стосовно зобов'язання Товариства демонтувати спеціальні конструкції.

Прийняте місцевим судом рішення зі справи з посиланням на приписи статті 16 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР "Про рекламу" (далі -Закон № 270), пунктів 4.1, 4.9 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові та пункту 1 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затверджених рішенням Харківського міськвиконкому від 20.10.2004 № 977, пунктів 1 1 , 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано:

- в частині задоволення позову: невиконанням Товариством договірних зобов'язань зі своєчасного повернення місць, у тому числі й за актами приймання-передачі;

- стосовно припинення провадження у справі: сплатою Товариством 31 058,41 грн. за фактичне користування місцями, а також демонтажем спірних спеціальних конструкцій (у тому числі й на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 37/148-09, що набрала законної сили).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. -головуючий суддя, судді Потапенко В.І., Россолов В.В.) рішення місцевого суду зі справи скасовано в частині стягнення з Товариства 391 200 грн. штрафу та в задоволенні цієї частини позовних вимог Підприємства відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду з посиланням, зокрема, на приписи статей 526, 546, 549, 614 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з Товариства штрафу за неповернення спірних місць за актами приймання-передачі.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить зазначену постанову апеляційного господарського суду від 18.10.2012 скасувати в частині відмови в стягненні 391 200 грн. штрафу та стягнути зазначену суму з Товариства. Своє прохання Підприємство мотивує прийняттям оскаржуваного судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами в справі встановлено:

- сторонами було укладено Договори зі строком дії до 30.06.2007, згідно з умовами яких Товариству надавалися в користування місця, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій;

- відповідно до пунктів 5.1 Договорів протягом 3-х днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 Договору Товариство було зобов'язано звільнити надані в користування місця і передати їх Підприємству; повернення місць, наданих в користування, здійснюється Товариством на підставі актів приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін; демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється Товариством самостійно за власний рахунок;

- згідно з пунктами 5.2 Договорів місця вважаються фактично повернутими Підприємству з моменту підписання актів приймання-передачі;

- пунктами 6.2 Договорів передбачено, що у разі прострочення повернення місць, наданих в користування, Товариство сплачує Підприємству штраф у розмірі 50 грн. за кожен день затримки повернення кожного місця;

- після закінчення строку дії Договорів Товариство продовжило фактичне використання одержаних ним місць без необхідних дозволу та договору і Підприємству їх за актами приймання-передачі не повернуло.

За приписами частини першої статті 16 Закону № 270 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеного законодавчого припису постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі -Типові правила).

Згідно з пунктом 1 Типових правил саме вони регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктом 3 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та в порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідні положення містять й Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові та Порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затверджені рішенням Харківського міськвиконкому від 20.10.2004 № 977.

При цьому пункти 13, 32 Типових правил, пункти 9.1, 9.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові та пункт 1 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, визначають, що надання в тимчасове платне користування місць для розташування спеціальних (рекламних) конструкцій відбувається на підставі відповідних договорів.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, користування Товариством спірними місцями без необхідних дозволів та договорів судом першої інстанції обґрунтовано визнано неправомірним, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з Товариства штрафу, передбаченого пунктами 6.2 Договорів, за період користування місцями після спливу передбаченого пунктами 5.1 Договорів триденного строку (у тому числі й з огляду на задоволення позовних вимог Підприємства про зобов'язання Товариства повернути спірні місця за актами приймання-передачі).

У свою чергу, згідно з приписами частини першої статті 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було виконано в повному обсязі вказівок касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2012 з даної справи, а саме:

- не досліджено наявних розбіжностей у змісті позовних вимог щодо фактичного переліку спірних місць [зокрема, щодо місць за договором від 20.12.2006 № 395 (майдан Конституції - вул. Сумська, 1 та проспект Леніна - вул. Отакара Яроша) і місця за договором від 06.03.2007 № 1994];

- не визначено повного переліку спірних місць [за кожним з Договорів та з урахуванням можливого повернення Товариством частини місць (зокрема, за договором від 20.12.2006 № 395 місць за адресами: майдан Конституції - вул. Сумська, 1; проспект Леніна - вул. Отакара Яроша) в позасудовому порядку та /або до закінчення строку дії Договорів тощо];

- не встановлено фактичних обставин використання Товариством кожного спірного місця за кожним з Договорів після закінчення строку дії відповідного договору [зокрема, щодо: факту і тривалості такого використання; факту і обставин його фактичного (якщо таке мало місце) повернення Підприємству (коли саме та чи з дотриманням передбаченого договором порядку)];

- не досліджено доводів Товариства щодо використання Підприємством повернутих ним місць на власний розсуд (стосовно кожного спірного місця);

- не з'ясовано, в чому саме полягає порушення прав Підприємства у випадку фактичного повернення йому Товариством спірних місць своєчасно та/або до подання даного позову та/або до прийняття відповідного рішення господарським судом;

- не перевірено правильності нарахування Підприємством суми штрафу до стягнення (з урахуванням підстав та періоду нарахування стосовно кожного спірного місця).

Відповідні відомості в судових рішеннях зі справи відсутні.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, нез'ясування наведеного унеможливлює на даній стадії судового провадження прийняття остаточного рішення стосовно правильності розрахунку Підприємством суми штрафу та наявності підстав для зобов'язання Товариства повернути спірні місця Підприємству (зокрема, за актами приймання-передачі).

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на наведене рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів стосовно зобов'язання Товариства повернути Підприємству на підставі акта приймання-передачі спірні місця та стягнення 391 200 грн. штрафу за несвоєчасне повернення місць для розташування спеціальних конструкцій підлягають скасуванню, а справа в цій частині має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас помилкове (з огляду на відсутність тотожності суб'єктного складу, оскільки позивачем у справі № 37/148-09 була Харківська міська рада, яка не бере участі в даній справі) застосування судом першої інстанції пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України замість пункту 1 1 частини першої цієї ж статті Кодексу, що залишилося поза увагою апеляційного суду, не призвело до прийняття незаконного судового рішення по суті відповідних позовних вимог. А тому в частині припинення провадження у справі оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів мають бути залишені без змін як такі, що відповідають встановленим ними фактичним обставинам справи, є обґрунтованими і сторонами не оскаржуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Міський інформаційний центр" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 зі справи № 5023/1917/12 (07/319-10 (21/342-08 (н.р. 29/389-07)) скасувати в частині:

- розгляду позовних вимог комунального підприємства "Міський інформаційний центр" стосовно стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Інарт" 391 200 грн. штрафу за несвоєчасне повернення місць для розташування спеціальних конструкцій та про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Інарт" повернути комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" зазначені місця за актом приймання-передачі;

- розподілу судових витрат (державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Справу в частині позовних вимог комунального підприємства "Міський інформаційний центр" стосовно стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Інарт" 391 200 грн. штрафу за несвоєчасне повернення місць для розташування спеціальних конструкцій та про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Інарт" повернути комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" зазначені місця за актом приймання-передачі передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

3. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 зі справи № 5023/1917/12 (07/319-10 (21/342-08 (н.р. 29/389-07)) залишити без змін.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов