Рішення

від 18.12.2012 по справі 5/5007/991/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" грудня 2012 р. Справа № 5/5007/991/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Клевайчук О.В., генеральний директор (приймав участь в судовому засіданні 06.12.2012 р.),

Слобожанюк А.М., свідоцтво №542 від 25.11.2010 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" (м.Коростень)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Коростень)

про розірвання договору оренди, звільнення приміщення та стягнення 84748,29 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 25.10.2012р.)

з оголошеною згідно ст.77 ГПК України перервою в судовому засіданні

з 06.12.2012 р. до 18.12.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, звільнення приміщення та стягнення 48799,00 грн., з яких 47541,60 грн. заборгованості по орендній платі та 1257,40 грн. компенсації за використану електроенергію.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.08.2012р. позовну заяву прийняо до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/991/12 та призначено її розгляд на 02.10.2012 р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання 02.10.2012р. представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду, ухвалою суду 02.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 25.10.2012р.

В засідання суду 25.10.2012р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№14086/12 від 25.10.2012р., а.с.60-61), у зв"язку з чим, враховуючи, що до заяви позивачем не додано доказів її направлення відповідачу, а також, що відповідач в судове засідання не з"явився та від нього повернулась неврученою кореспонденція господарського суду з довідкою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання", ухвалою суду від 25.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 08.11.2012 р.

Проте, з об'єктивних та поважних причин, у зв'язку з перебуванням судді по справі на лікарняному, розгляд справи №5/5007/991/12, призначений на 08.11.2012р., не відбувся (довідка, а.с.79). Ухвалою суду від 19.11.2012 р. слухання справи призначено на 06.12.2012р.

Слід зазначити, що з урахуванням поданих позивачем доказів надіслання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог від 25.10.2012р. з доданими до неї документами (а.с.66) на підтвердження дотримання позивачем у повному обсязі встановленого порядку при зверненні до суду із заявою про збільшення позовних вимог, господарським судом прийнято до розгляду заяву позивача від 25.10.2012 р., розгляд справи здійснються в межах позовних вимог, визначених у заяві від 25.10.2012 р., за якою позивач просить:

- розірвати договір оренди павільйону від 01.11.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" та підприємцем ОСОБА_3;

- зобов'язати підприємця ОСОБА_3 звільнити приміщення павільйону НОМЕР_2, загальною площею 142 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- а також, стягнути з підприємця ОСОБА_3 суму заборгованості за договором, яка станом на 24.10.2012 р. становить: 81877,20 грн. по орендній платі та 2871,09 грн. з компенсації за використану електроенергію.

В засідання суду 06.12.2012р. відповідач не з"явився, свого повноважного представника для участі в судовому процесі не направив, письмового відзиву на позов не подав, не виконавши вимог ухвали суду. При цьому, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції Господарського суду Житомирської області за 21.11.2012 р. (а.с.81).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з урахуванням заяви від 25.10.2012р. про збільшення позовних вимог. На виконання вимог ухвал суду представниками позивача надано в судовому засіданні рахунки, виставлені позивачем щомісячно до оплати відповідачу на компенсацію витрат за використану електроенергію за договором оренди; рахунки, виставлені позивачем щомісячно до оплати відповідачу за оренду, зокрема, приміщення магазину в павільйоні НОМЕР_2; платіжні доручення та меморільні ордери щодо здійснених відповідачем платежів за оренду, а також, компенсацію витрат за електроенергію за договором оренди (для огляду оригінали, копії - для долучення до матеріалів справи).

Враховуючи необхідність розгляду поданих позивачем матеріалів та дослідження їх в сукупності з іншими наявними у справі доказами, подання позивачем по справі належним чином здійсненого розрахунку заявлених у позові до стягнення сум, зважаючи також на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, в засіданні суду відповідно до положень ст.77 ГПК України оголошено перерву з 06.12.2012 р. до 18.12.2012 р., про що представники позивача були повідомлені під розписку (додаток до протоколу судового засідання, а.с.139), а відповідачу надіслано ухвалу суду.

Після продовження слухання справи 18.12.2012 р. преставник позивача підтримав позов повністю, з врахуванням заяви від 25.10.2012р. про збільшення позовних вимог; надав суду докази по справі, в т.ч. письмові пояснення та бухгалтерську довідку, які долучені судом до матеріалів справи (а.с.152-153, 154-155, 156-157).

Водночас, відповідач та/або його представник для участі у засіданні суду не прибув. Письмового відзиву на позов від відповідача не надійшло.

При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

17.12.2012 р. на адресу суду повернулась неврученою ухвала суду від 06.12.2012р. про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.12.2012 р., яка надсилалась судом відповідачу - підприємцю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, з довідкою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" (а.с.143-146).

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом господарського суду (а.с.43-45), станом на 25.10.2012 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.4 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні остання не скористалась.

За таких обставин, враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено типовий договір оренди павільйона НОМЕР_2 (а.с.5-6). За змістом п.1, п.3 даного договору, предметом договору є павільйон НОМЕР_2 загальною площею 142 кв.м., що розташований на території ринку в АДРЕСА_2; об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження торговельної діяльності; місцезнаходження об'єкта оренди зазначається на плані території ринку.

Відповідно до п.4 договору, орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання договору.

Умовою пункту 8 договору встановлено, що орендар зобов'язаний, серед іншого, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також, компенсувати витрати використання електричної енергії згідно показників електролічильника.

Згідно п.9 договору, орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 2641,20грн.; нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком та вноситься до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата; орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря (пункт 11 договору).

Відповідно до п.16 договору, договір укладено строком на 12 місяців та діє з 01.11.2009 р. до 31.10.2010 р. включно.

Пунктами 17,18 договору передбачено, що договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватись об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом місяця заперечень орендодавця; договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору. З матеріалів справи вбачається, що договір неодноразово продовжував свою дію за мовчазним погодженням сторін, на умовах, визначених договором.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди від 01.11.2009 р. в частині сплати орендної плати та компенсації витрат спожитої електроенергії.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз.1 ч.1, ч.5 ст.762 ЦК України).

Як уже зазначалось, умовами договору сторонами встановили обов'язок орендаря сплачувати щомісячно 2641,20 грн. орендної плати (виходячи з розрахунку 18,60 грн. за 1 кв.м. приміщення: 18,60 х 142 = 2641,20 грн.) у визначений договором строк (до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата), та крім того, - компенсувати витрати за спожиту електроенергію згідно показів лічильника.

Проте, в період з листопада 2009 року по вересень 2012 року відповідач своїх зобов'язань належним чином та у повному обсязі не виконувала.

Зокрема, згідно наявних у справі доказів, плату за оренду приміщення павільйону НОМЕР_2 підприємець ОСОБА_3 не сплачувала позивачу ще з квітня 2010 року (довідка, а.с.29, 57), внаслідок чого, за період з квітня 2010 року по вересень 2012 року виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі у загальній сумі 81877,20 грн. (розрахунок - бухгалтерська довідка, а.с.57). Вказана сума заборгованості з орендної плати є підтвердженою належними доказами, а тому позов в цій частині є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Водночас, щодо позовної вимоги про стягнення 2871,09 грн. заборгованості з компенсації витрат за спожиту електроенергію, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку, в договорі оренди від 01.11.2009р. передбачено обов'язок орендаря компенсувати витрати за спожиту орендарем електроенергію, проте, не обумовлено строку виконання такого зобов'язання.

Під час розгляду справи позивач в обгрунтування позовних вимог щодо стягнення компенсації подав до справи рахунки (а.с.99-138), які, як стверджує позивач, виставлялись ним щомісячно до оплати відповідачу. Проте, враховуючи відсутність доказів отримання відповідачем (надсилання та/або вручення) вказаних рахунків, суд не може їх приймати до уваги як доказ визначення сторонами строку виконання зобов'язань в цій частині. Крім того, строк, протягом якого підлягає оплаті компенсація за спожиту електроенергію вказано лише в деяких із поданих до справи рахунків. За таких обставин, суд долучив до матеріалів справи надані позивачем рахунки та оцінює їх при розгляді справи в якості обгрунтованих розрахунків щомісячного розміру компенсації витрат за спожиту електроенергію, виходячи з показників засобу обліку електроенергії.

Виходячи з викладеного, при визначенні строку виконання відповідачем зобов'язання з компенсації витрат за спожиту електроенергію слід керуватися положеннями ч.2 ст.530 ЦК України, якою передбачено виконання боржником обов'язку, щодо якого сторонами не визначено строку виконання, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

У даному випадку, позивач звернувся до відповідача щодо сплати ним заборгованості за договором оренди від 01.11.2009 р., в т.ч. компенсації витрат за спожиту електроенергію, з відповідною вимогою за вих.в„–4 від 17.01.2012 р., що була надіслана підприємцю ОСОБА_3 18.01.2012 р. (а.с.39, 40). Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України та обставин справи, з урахуванням встановленого 5-тиденного поштового обігу по Україні, зобов'язання з компенсації витрат за спожиту електроенергію, у розмірі, що існував на момент пред'явлення такої вимоги, мало бути виконано відповідачем у строк по 30.01.2012р. включно.

Слід зазначити, що згідно вимоги від 17.01.2012 р., за спожиту електроенергію в павільйоні НОМЕР_2 за період з серпня 2011 року по 17.01.2012 р. залишилось несплаченою відповідачем сума 3173,23 грн. Водночас, з дослідження зібраних у справі доказів судом встановлено, що заборгованість з компенсації спожитої електроенергії щодо якої згідно вимоги від 17.01.2012р. визначено строк виконання зобов'язання, була повністю погашена ще до моменту звернення позивача з даним позовом до суду. Щодо сплати нарахованих в подальшому сум компенсації витрат за спожиту електроенергію позивачем не пред'являлось вимог відповідачу, тому строк оплати заявленої до стягнення у даному позові суми 2871,09 грн. компенсації витрат за спожиту електроенергію на момент звернення з даним позовом не настав. Вказані обставини є підставою для відмови у позові в частині стягнення 2871,09 грн. заборгованості з компенсації витрат за спожиту електроенергію.

Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, у зв'язку з несвоєчасним та не в повному обсязі внесенням орендної плати, враховуючи наступне.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Змістом пункту 5 договору сторони обумовили право орендодавця ініціювати внесення змін до договору або його розірвання внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов договору.

У відповідності до пункту 19 договору, за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.

Слід зазначити, що орендодавець за договором - позивач у справі, звертався до відповідача з листом-попередженням за вих.в„–4 від 17.01.2012 р., в якому посилаючись на систематичну несплату відповідачем орендної плати та за спожиту електроенергію в орендованому приміщенні, вказував про звільнення займаного приміщення та необхідність розірвання договору оренди від 01.11.2009 р. (а.с.39,40,50,49).

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені статтею 783 Цивільного кодексу України, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України, а саме, в разі істотного порушення договору наймачем та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у ст.783 ЦК України.

Згідно з частиною першою ст.284 Господарського кодексу України, орендна плата віднесена до істотних умов договору оренди, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком орендаря, а відтак несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). (Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 5021/966/2011 від 08.05.2012 р.).

За таких обставин, позов в частині розірвання типового договору оренди павільйона НОМЕР_2, укладеного між сторонами 01.11.2009р. визнається судом обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В пункті 8 договору сторонами передбачено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об'єкта оренди з вини орендаря.

Згідно п.20 договору, у разі припинення або розірвання договору здійснені орендарем за рахунок власних коштів поліпшення об'єкта оренди, які можна відокремити від об'єкта оренди не завдаючи шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем підвищення вартості об'єкта оренди в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов договору та законодавства.

За таких обставин, враховуючи обгрунтованість позовних вимог ТзОВ "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" про розірвання договору оренди та, відповідно, відсутність підстав для подальшого перебування відповідача у займаному приміщенні павільйону НОМЕР_2, загальною площею 142 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звільнити вищевказане займане приміщення павільйону НОМЕР_2.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, доказів погашення існуючої суми заборгованості відповідачем суду до справи не надано; як і доказів у спростування інших позовних вимог.

З огляду на наведене, позов задовольняється частково: типовий договір оренди павільйона НОМЕР_2, укладений 01.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 слід розірвати; при цьому, зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити займане приміщення павільйону НОМЕР_2, загальною площею 142 кв.м., що знаходиться на території ринку за адресою: АДРЕСА_2 Стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" підлягає 81877,20 грн. заборгованості з орендної плати. У задоволенні позову про стягнення 2871,09 грн. боргу з компенсації за використану електричну енергію суд відмовляє.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно обгрунтовано заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати типовий договір оренди павільйона НОМЕР_2, укладений 01.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити займане приміщення павільйону НОМЕР_2, загальною площею 142 кв.м., що знаходиться на території ринку за адресою: АДРЕСА_2

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА ТОРГ-СЕРВІС ЛТД" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Грушевського, буд.15, ідентифікаційний код 25309498):

- 81877,20 грн. заборгованості з орендної плати,

- 2710,54 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. У задоволенні позову про стягнення 2871,09 грн. боргу з компенсації за використану електричну енергію відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.12.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу (реком.)