Рішення

від 17.12.2012 по справі 5011-41/14702-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/14702-2012 17.12.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР» Простягнення 136 444, 48 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Соколенко А.О. -дов. № б/н від 06.11.2012 р.;

від відповідача: Стовбуха Д.В. -дов. № б/н від 07.05.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР»про стягнення 149 246,38 грн.

Ухвалою від 22.10.2012 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.11.2012 року.

В судовому засіданні 19.11.2012 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

19.11.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази, суд відклав розгляд справи до 17.12.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2012 року надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 134 392,36 грн. основного боргу, 940,75 грн. інфляційних нарахувань та 1 111,37 грн. три відсотки річних. Крім того, позивач подав заяву про повернення йому різниці зі сплати судового збору, яка судом була розглянута та задоволена.

17.12.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву у якому частково заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 17.12.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР»(покупець) був укладений договір поставки № б/н, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору на підставі замовлень відповідно до специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що постачальник поставляє товар разом з документацією, що підтверджує відповідність за якістю (сертифікати якості, ветеринарні сертифікати, сертифікати відповідності, гігієнічні сертифікати, карантинні висновки, акти фіто санітарного контролю, інструкції з використання, гарантійні сертифікати), яка вимагається відповідно за законодавством України для роздрібної реалізації даного виду товару.

Умовами пункту 2.6 договору встановлено, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві вивантаженими на приймальну платформу торгової точки, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Відповідно до п. 3.6 договору, покупець оплачує товари протягом семи банківських дні з дня реалізації товарів за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № б/н від 30.09.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР»згідно видаткових накладних товар на загальну суму 321 622,13 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим заборгованість за договором складає 134 392,36 грн.

05.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 267 про погашення існуючої заборгованості, проте вищезазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 134 392,36 грн. основного боргу, 940,75 грн. інфляційних нарахувань та 1 111,37 грн. три відсотки річних у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № б/н від 30.09.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 3.6 договору, покупець оплачує товари протягом семи банківських дні з дня реалізації товарів за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не у повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 134 392,36 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 134 392,36 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 5.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 940,75 грн. інфляційних втрат та 1 111,37 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 111,37 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на те, що сумарний індекс інфляції за заявлений до нарахування період є меншим від одиниці.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР»(місцезнаходження : 01004, м. Київ, Печерський р-н, вул. Рогнідинська, 4-А, код ЄДРПОУ 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс»місцезнаходження: 65025, м. Одеса, просп. Добровольського, 125, кв. 52, код ЄДРПОУ 35302866) 134 392 (сто тридцять чотири тисячі триста дев'яносто дві) грн. 36 коп. основного боргу, 1 111 (одна тисяча сто одинадцять) грн. 37 коп. три відсотки річних та 2 706 (дві тисячі сімсот шість) грн. 66 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.12.2012 р.

Суддя Спичак О.М.