Рішення

від 24.12.2012 по справі 5006/12/184/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.12 р. Справа № 5006/12/184/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехнобуд», м. Донецьк, ідентифікаційний код 32092181

до Відповідача: Донецького колективного спеціалізованого управління «Укренергочормет», м. Донецьк, ідентифікаційний код 00192459

про стягнення за договором фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р. заборгованості у розмірі 1 500 000 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Каплунов Д.В. (за довіреністю №б/н від 01.11.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 29.10.2012р. на 27.11.2012р., з 27.11.2012р. на 10.12.2012р., з 10.12.2012р. на 18.12.2012р., з 18.12.2012р. на 24.12.2012р.

У судовому засіданні 24.12.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтехнобуд», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецького колективного спеціалізованого управління «Укренергочормет», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р. заборгованості у розмірі 1 500 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань з повернення позики за договором фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір про надання поворотної фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р., лист-вимогу від 08.08.2012р., квитанцію про його відправлення відповідачу, платіжне доручення від 08.11.2011р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України.

Безпосередньо у позовній заяві Позивачем викладені клопотання про забезпечення позову та про відстрочку сплати судового збору, за результатами розгляду яких судом у попередньому складі були винесені відповідні ухвали 20.09.2012р. (а.с.а.с. 1, 38-41).

На підтвердження своєї позиції і виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 46-47, 55-56, 57, 67-73), у тому числі - клопотання про виправлення допущених описок у власних реквізитах та письмове обґрунтування дати прострочення зобов'язань Відповідачем.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'являвся, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.12.2012р. (а.с.а.с.52-54), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Таке повідомлення вважається належним згідно правової позиції, викладеної в абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., враховуючи, що відповідні повідомлення суду поверталися поштою у зв'язку із закінчення терміну їх зберігання.

У судовому засіданні 24.12.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на їх обґрунтування та можливість прийняття рішення на підставі наданих документів.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненаданням ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи зважаючи на загальну тривіальність розгляду справи (порушена ще 20.09.2012р.).

Суд наголошує, що встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача скористатися своїми процесуальними правами.

Вислухавши у судовому засіданні представників Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2011р. між Позивачем (Позикодавець) та Відповідачем (Підприємство) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №1-11/2011 (а.с.а.с.7-10), згідно п.п. 1.1., 2.1., 3.1 якого Позикодавець надає Підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 1500000грн., на безоплатній основі (без нарахування плати/процентів за користування грошовими коштами), а Підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання вимоги Позикодавця.

Відповідно до п. 3.2. договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку.

За п.7.1 Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Підприємство за 10 робочих днів.

На виконання обов'язків з надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги Позивач платіжним дорученням №393 від 08.11.2011р.. (а.с. 47) надав Відповідачу позику в загальному розмірі 1 500 000грн.

Листом від 08.08.2012р. (а.с.11), який був надісланий Відповідачу 10.08.2012р. (а.с.12), Позивач вимагав відповідача повернути надану фінансову допомогу. Однак, згідно відомостей Центру поштового зв'язку №1, викладених у листі від 17.12.2012р. (а.с.72), вказана вимога 11.09.2012р. повернута на зворотну адресу за закінченням терміну зберігання.

Зважаючи на неповернення наданої фінансової допомоги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши на суму заборгованості.

Відповідач без пояснення причин не скористався процесуальними правами, передбаченими ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.69) складеному та надісланому (а.с.70) Позивачем на виконання вимог суду.

Наразі, як вбачається із вказаного акту звіряння та наданої Позивачем довідки за підписом директора та головного бухгалтера (а.с.56) станом на 26.11.2012р. заборгованість за договору про надання фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р. становить 1 500 000 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором про надання поворотної фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір позики. Як встановлено ст.ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зважаючи на надане до матеріалів справи платіжне доручення (а.с.47) Позивач виконав свої зобов'язання з надання позики у загальному розмірі 1 500 000 грн. Отже, в контексті зазначених норм та обставин укладений між Позивачем та Відповідачем договір фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, з повернення отриманої суми позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Як було встановлено судом, визначення моменту повернення позики сторонами врегульовано умовами п.п.3.1. і 7.1. договору. При цьому, якщо в першому випадку строк у 5 банківських днів для повернення позики починає свій відлік з моменту отримання відповідної вимоги Відповідача, то у другому випадку такий строк становить 10 робочих днів і починає свій відлік з письмового попередження, не покладаючи його у залежність від факту отримання Відповідачем, що узгоджується із ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Наразі, враховуючи відсутність доказів отримання Відповідачем вимоги від 08.08.2012р. про повернення позики і неможливість через це застосування положень п. 3.1. договору, суд дійшов висновку про можливість визначення дати виникнення обов'язку з повернення коштів в порядку п. 7.1. договору, а саме - 20.08.2012р., погоджуючись із відповідними пояснення Позивача з цього приводу від 24.12.2012р. (а.с.71).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. В розглядуваному випадку, за змістом ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

Між тим, як було встановлено судом за наявними матеріалами справи Відповідачем у повному обсягу не були повернуті грошові кошти наданої позики ані в строк, ані станом на момент прийняття цього рішення - доказів іншого всупереч ст.ст. 4-3, 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено, що дозволяє стверджувати про порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, і кваліфікацію Відповідача, як такого, що прострочив грошове зобов'язання згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу з 21.08.2012р.

За змістом ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Перевіривши складені Позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про їх відповідність встановленим в межах цієї справи обставинам і арифметичну вірність та правомірність задоволення позовних у повному обсягу 1500000 грн.

Оскільки Позивач не сплатив відстрочений для нього судовий збір за подання позову і клопотання про забезпечувальні заходи, остільки відповідні судові витрати згідно із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь державного бюджету, а вжиті ухвалою суду від 29.06.2011р. забезпечувальні заходи продовжують діяти до повного виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехнобуд», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32092181) до Донецького колективного спеціалізованого управління «Укренергочормет», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00192459) про стягнення за договором фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р. заборгованості у розмірі 1 500 000 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Донецького колективного спеціалізованого управління «Укренергочормет», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00192459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехнобуд», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32092181) заборгованість за договором фінансової допомоги №1-00/2011 від 03.11.2011р. у розмірі 1500000грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Донецького колективного спеціалізованого управління «Укренергочормет», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00192459) на користь державного бюджету судовий збір за подання позовної заяви і заяви про вжиття забезпечувальних заходів у розмірі 31609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.12.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2012р.

Суддя Попков Д.О.