Рішення

від 18.12.2012 по справі 5011-5/15770-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/15770-2012 18.12.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів-Кременчук»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектура»

про стягнення 217 525,75 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Швець В.В. за довіреністю б/н від 16.11.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів-Кременчук»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектура»(далі -відповідач) про стягнення 217 525,75 грн. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/15770-2012, розгляд справи призначено на 27.11.2012 р.

В судовому засіданні 27.11.2012 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі, крім того, 21.11.2012 р. ним через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 27.11.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/15770-2012 від 12.11.2012 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.12.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.12.2012 р. позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.12.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (дистриб'ютор) було укладено Дистриб'юторський договір № 0111-12 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник надає, а дистриб'ютор приймає на себе право по замовленню та продажу продукції на обумовленій території.

Відповідно до п. 3.2. Договору, дистриб'ютор здійснює 100 % оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Згідно із п. 10.12. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, відповідно до виставлених рахунків-фактур, на загальну суму 1 576 496,98 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № РН-0000058 від 18.05.2011 р. на суму 32 928 грн. 96 коп., № РН-0000068 від 02.06.2011 р. на суму 31 492 грн. 08 коп., № РН-0000079 від 29.06.2011 р. на суму 20 647 грн. 46 коп., № РН-0000088 від 04.07.2011 р. на суму 12 298 грн. 19 коп., № РН-0000091 від 13.07.2011 р. на суму 17 669 грн. 45 коп., № РН-0000094 від 18.07.2011 р. на суму 14 738 грн. 32 коп., № РН-0000101 від 01.08.2011 р. на суму 18 217 грн. 55 коп., № РН-0000106 від 08.08.2011 р. на суму 28 220 грн. 56 коп., № РН-0000109 від 15.08.2011 р. на суму 25 078 грн. 55 коп., № РН-0000114 від 22.08.2011 р. на суму 19 957 грн. 88 коп., № РН-0000121 від 05.09.2011 р. на суму 36 303 грн. 44 коп., № РН-0000125 від 12.09.2011 р. на суму 20 094 грн. 90 коп., № РН-0000126 від 12.09.2011 р. на суму 26 625 грн. 61 коп., № РН-0000133 від 19.09.2011 р. на суму 13 129 грн. 64 коп., № РН-0000138 від 26.09.2011 р. на суму 39 966 грн. 52 коп., № РН-0000143 від 03.10.2011 р. на суму 24 250 грн. 75 коп., № РН-0000149 від 11.10.2011 р. на суму 39 677 грн. 24 коп., № РН-0000154 від 18.10.2011 р. на суму 37 751 грн. 20 коп., № РН-0000162 від 31.10.2011 р. на суму 33 598 грн. 45 коп., № РН-0000163 від 31.10.2011 р. на суму 25 903 грн. 26 коп., № РН-0000170 від 10.11.2011 р. на суму 23 564 грн. 40 коп., № РН-0000171 від 10.11.2011 р. на суму 51 098 грн. 66 коп., № РН-0000177 20.11.2011 р. на суму 19 000 грн. 74 коп., № РН-0000178 від 20.11.2011 р. на суму 35 132 грн. 14 коп., № РН-0000187 від 29.11.2011 р. на суму 15 845 грн. 99 коп., № РН-0000188 від 29.11.2011 р. на суму 33 373 грн. 09 коп., № РН-0000193 від 08.12.2011 р. на суму 54 704 грн. 95 коп., № РН-0000201 від 20.12.2011 р. на суму 41 208 грн. 82 коп., № РН-0000205 від 26.12.2011 р. на суму 47 459 грн. 29 коп., за № РН-0000005 від 10.01.2012 р. на суму 22 678 грн. 76 коп., № РН-0000006 від 10.01.2012 р. на суму 19 762 грн. 64 коп., № РН-0000016 від 25.01.2012 р. на суму 19 131 грн. 49 коп., за № РН-0000017 від 25.01.2012 р. на суму 28 143 грн. 49 коп., № РН-0000022 від 01.02.2012 р. на суму 34 028 грн. 05 коп., № РН-0000030 від 12.02.2012 р. на суму 17 276 грн. 00 коп., за № РН-0000031 від 12.02.2012 р. на суму 39 062 грн. 81 коп., № РН-0000043 від 21.02.2012 р. на суму 17 348 грн. 99 коп., № РН-0000044 від 21.02.2012 р. на суму 44 704 грн. 40 коп., № РН-0000055 від 04.03.2012 р. на суму 46 374 грн. 11 коп., № РН-0000058 від 11.03.2012 р. на суму 36 389 грн. 98 коп., № РН-0000062 від 18.03.2012 р. на суму 34 002 грн. 91 коп., № РН-0000067 від 01.04.2012 р. на суму 26 133 грн. 00 коп., № PH-0000068 від 01.04.2012 р. на суму 31 473 грн. 97 коп., № РН-0000080 від 10.04.2012 р. на суму 21 990 грн. 80 коп., № РН-0000081 від 10.04.2012 р. на суму 25 680 грн. 96 коп., № РН-0000083 від 17.04.2012 р. на суму 24 651 грн. 62 коп., № РН-0000084 від 17.04.2012 р. на суму 30 693 грн. 56 коп., № РН-0000088 від 22.04.2012 р. на суму 23 223 грн. 20 коп., № РН-0000094 від 06.05.2012 р. на суму 25 670 грн. 05 коп., № РН-0000106 від 20.05.2012 р. на суму 13 733 грн. 40 коп., № РН-0000107 від 20.05.2012 р. на суму 26 074 грн. 09 коп.; № РН-0000111 від 22.05.2012р. на суму 8 186 грн. 80 коп., № РН-0000113 від 27.05.2012 р. на суму 14 803 грн. 69 коп., № РН-0000114 від 27.05.2012 р. на суму 25 142 грн. 30 коп., № РН-0000129 від 17.06.2012 р. на суму 21 483 грн. 41 коп. та № РН-0000130 від 17.06.2012 р. на суму 36 008 грн. 81 коп.

Однак, як вбачається зі змісту видаткових накладних та рахунків-фактур на які є посилання у наведених вище накладних, доданих до матеріалів справи, вони не містять посилань на Договір № 0111-12 від 01.05.2011 р.

При цьому, судом було досліджено податкові накладні, які видавались позивачем відповідачу відносно вказаних господарських операцій та встановлено, що усі податкові накладні визначають в якості підстави господарських операції в графі «Вид цивільно-правового договору»-Дистриб'юторський договір від 01.05.2011 р. № 0111-12.

Враховуючи зазначене, пояснення представника позивача щодо відсутності інших договірних відносин між сторонами, та з огляду на відсутність заперечень відповідача факту поставки йому товарів на підставі Договору № 0111-12 від 01.05.2011 р., суд дійшов висновку, що поставка за спірними видатковими накладними здійснювалася саме на виконання зобов'язань за зазначеним вище Договором.

У свою чергу відповідач за вказаний товар розрахувався частково на суму 1 358 971,23 грн., що підтверджується виписками банку, наданим до матеріалів справи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 217 525,75 грн.

Крім того, сторонами підписано Акт звірки за період з 01.06.2012 р. по 10.09.2012 р., з якого вбачається що заборгованість відповідача перед позивачем становить 217 525,75 грн.

04.10.2012 р. позивач звернувся з письмовою вимогою б/н щодо сплати зазначеної заборгованості.

Враховуючи те, що вимога позивача відповідачем у добровільному порядку задоволена не була, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.2. Договору, дистриб'ютор здійснює 100 % оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до рахунку-фактури.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки повністю не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Щодо ненадання позивачем суду довіреностей на отримання матеріальних цінностей, суд зазначає наступне.

Так, довіреність не відноситься до розрахункових, платіжних і інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

В силу листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 р. довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів (відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 25.02.2010 р. у справі № 28/199).

У видаткових накладних, наданих позивачем до матеріалів справи, є підпис представника відповідача, скріплений печаткою останнього. Будь-яких заперечень щодо неотримання спірного товару взагалі та відсутності в бухгалтерському обліку підприємства зазначеної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектура»(02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 45, код ЄДРПОУ 35963961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Ласощів-Кременчук» (29721, Полтавськ область, Кременчуцький район, с. Ялинці, вулиця 50 років СРСР, будинок 50, код ЄДРПОУ 34996755) 217 525 (двісті сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 75 коп. основного боргу та 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2012 р.

Суддя В.С. Ломака