Рішення

від 25.12.2012 по справі 5011-72/7563-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/7563-2012 25.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІОН-ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромжилбуд"

про стягнення 172 913,39 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІОН-ГРУП" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромжилбуд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 172 913,39 грн., з яких: 155 000,00 грн. - сума основного боргу, 14 743,50 грн. - пені, 2 239,89 грн. - 3 % річних, 930,00 грн. - інфляційне збільшення суми боргу та розірвання договору підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІОН-ГРУП»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромжилбуд». Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт в обсягах та строки, визначені договором підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р. та істотним порушенням його умов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.06.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 17.07.2012 р. та 31.07.2012 р. судом оголошувалась перерва відповідно до 31.07.2012 р. та 23.08.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 р у справі № 5011-72/7563-2012 призначено судову експертизу та зупинено провадження на час проведення судової експертизи.

28.11.2012 р. матеріали справи № 5011-72/7563-2012 надійшли до Господарського суду міста Києва без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.12.2012 р.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

Представники сторін у дане судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.12.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІОН-ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромжилбуд" укладено договір підряду №23/06-2011, умовами якого передбачено, що відповідач виконує підготовчі роботи на об'єкті «Торгово-розважальний центр з офісними приміщеннями»на території Крушинської сільради Васильківського району Київської області.

Відповідно до п. 3.2. договору договірна ціна складає 197 467,05 грн.

Згідно п. 4.1. договору позивач в термін трьох банківських днів з моменту підписання договору сплачує авансовий платіж в розмірі 45 000,00 грн.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.4. договору відповідач зобов'язаний приступити до виконання роботи в 5 робочих днів з моменту перерахування позивачем коштів.

Згідно п. 4.5. договору відповідач зобов'язаний завершити підготовчі роботи не пізніше 11 вересня 2011 р.

У п. 5.1. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний виконати передбачені договором роботи якісно і в обумовлені строки, у відповідності із затвердженою проектною документацією.

Згідно п. 6.2. договору у разі порушення строків виконання робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості робіт по договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачеві 155 000,00 грн. в якості авансу за підрядні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 187 від 24.06.2011 р., №212 від 28.07.2011 р., №223 від 08.08.2011 р., №228 від 12.08.2012 р., №1 від 23.08.2011 р., №249 від 05.09.2011 р. (копії в матеріалах справи).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач передбачених договором робіт не виконав, актів виконаних підрядних робіт позивачеві для підписання не надавав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав підрядні роботи, передбачені договором підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р., у зв'язку з чим зобов'язаний повернути 155 000,00 грн. сплачених на виконання робіт в якості авансу. Також позивач просить стягнути з відповідача 14 743,50 грн. пені, 2 239,89 грн. 3% річних, 930,00 грн. інфляційного збільшення боргу. Крім того, позивач просить розірвати вищевказаний договір, у зв'язку з істотним порушенням його умов.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував на рахунок відповідача 155 000,00 грн. в якості авансу за підрядні роботи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач передбачених договором робіт не виконав, доказів такого виконання суду не надав.

Посилання відповідача на не підписання позивачем направлених йому акта виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт не беруться судом до уваги, так як в якості доказу направлення зазначених документів відповідач надає лише фіскальний чек поштової установи, без опису вкладення у цінний лист, що позбавляє суд можливості дійти беззаперечного висновку про направлення акту виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2012 р. на адресу відповідача позивачем направлено претензію №1 від 17.01.2012 р., що підтверджується копією фіскального чеку №6763 від 18.01.2012 р. та копією опису вкладення у цінний лист, в якій позивач просив повернути грошові кошти в сумі 155 000,00 грн. у зв'язку з невиконанням підрядних робіт у встановлені строки та з пропозицією припинити дію договору підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання підрядних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, укладаючи договір підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р. позивач розраховував отримати виконані підрядні роботи. Проте, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач позбавлений того, на що розраховував під час укладення договору, а тому суд визнає вимогу позивача про розірвання договору підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання договору підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р. і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти позивачем перераховувались відповідачу на підставі договору підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р., який, в свою чергу, вважається розірваним.

Як встановлено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів по місту Києву, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів»відповідач вважається таким, що отримав претензію 20.01.2012 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення коштів у сумі 155 000,00 грн. станом на день прийняття рішення по справі.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини за невиконані зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 155 000,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 743,50 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачеві пеню за порушення строків виконання підрядних робіт, а не за порушення строків виконання грошових зобов'язань, що суперечить положенням ст. 549 ЦК України, а тому суд відмовляє у задоволенні пені у зв'язку з неправомірністю нарахування.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 239,89 грн. 3% річних, 930,00 грн. інфляційного збільшення боргу, з приводу чого суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки обов'язок повернути позивачеві грошові кошти в сумі 155 000,00 грн. виник саме з дня прийняття рішення по справі, відповідачем не порушено виконання грошового зобов'язання на момент прийняття рішення по справі, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІОН-ГРУП" задовольнити частково.

2. Розірвати договір підряду №23/06-2011 від 23.06.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІОН-ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромжилбуд".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромжилбуд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 43, кв. 50, код ЄДРПОУ -34290808) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІОН-ГРУП" (08631, Київська обл., Васильківський р-н, смт Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 45, кв. 78, код ЄДРПОУ -36139689) 155 000 (сто п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. -боргу та 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.12.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.