Рішення

від 18.12.2012 по справі 5011-5/15519-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/15519-2012 18.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метпромінвест"

про стягнення 218 196, 72 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Співак О.Є. за довіреністю № 55 від 05.10.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метпромінвест" (далі -відповідач) про стягнення 218 196, 72 грн., в тому числі 200 000, 00 грн. основного боргу, 9 098, 36 грн. пені, 9 098, 36 грн. відсотків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 30.03.2012 р. між сторонами було укладено Договір поставки № 239/12-И, за умовами якого відповідач мав здійснити поставку товару - метали чорні вторинні (ДСТУ 4121-2002), а позивач його прийняти та оплатити. Оскільки позивачем було перераховано відповідачу в якості оплати товару 200 000, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3151 від 26.04.2012 р., проте як відповідач на вказану суму відповідної поставки товару не здійснив, позивач визначив її відповідно до п. 6.3. Договору попередньою оплатою, яка за приписами зазначеного пункту Договору мала бути повернута відповідачем протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги. Листом № 2621/2 від 13.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою в строк до 15.06.2012 р. (лист отримано 18.06.2012 р. відповідно до повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 83086 0596101 4) повернути спірні грошові кошти, однак відповідач вимог позивача не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/15519-2012, розгляд справи призначено на 20.11.2012 р.

19.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарської о процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.12.2012 р.

У судовому засіданні 18.12.2012 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що визначена умовами договору специфікація на поставку товару між сторонами не укладалась, оскільки після того, як у відповідь на гарантійний лист відповідача позивач здійснив перерахунок передоплати, відповідач припинив спілкування з позивачем.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.12.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № 239/12-И, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити покупцю метали чорні вторинні (відповідно до ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови" та умовам цього Договору), та організувати його доставку на адресу вантажоодержувача, а покупець зобов'язався прийняти металолом та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна, номенклатура та кількість металолому, що поставляється, визначається сторонами в специфікаціях до даного Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору постачальник здійснює поставку металолому залізничним (автомобільним) транспортом з супутніми супровідними документами на умовах DDU -цех або склад вантажоодержувача.

Вантажоодержувачем відповідно до п. 3.2. Договору є ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Строк поставки металолому визначається сторонами у відповідних специфікаціях до даного Договору (п. 3.5.).

Згідно з п. 6.1. Договору оплата металолому здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати металолому вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Якщо інше не оговорено сторонами у відповідній специфікації до даного Договору, оплата металолому здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту прийомки металолому та виписки вантажоодержувачем прийомно-здавальних актів ф. № 69 або ф. № 19 (п. 6.2.).

Відповідно до п. 6.3. Договору оплата, здійснена покупцем понад поставлений металолом, вважається попередньою оплатою по договору та підлягає поверненню покупцю протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги.

Як зазначає позивач, у відповідь на отриманий від відповідача гарантійний лист, в якому зазначалось про зобов'язання поставити відповідний товар після здійснення передоплати, 26.04.2012 р. ним було перераховано відповідачу в якості оплати товару 200 000, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3151 від 26.04.2012 р., проте відповідач на вказану суму відповідної поставки товару не здійснив.

Листом № 2621/2 від 13.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою в строк до 15.06.2012 р. (лист отримано 18.06.2012 р. відповідно до Повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 83086 0596101 4) повернути спірні грошові кошти.

Оскільки відповідач не виконав вимог позивача у добровільному порядку, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до пояснень позивача між сторонами не укладалось специфікацій договору щодо спірної поставки, в яких би було визначено її строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ГК України у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку оплаченого позивачем товару на суму 200 000, 00 грн., а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку п. 6.3. Договору та застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

Так, пунктом п. 7.6. Договору його сторони передбачили, що у випадку неповернення передоплати постачальником у строки, визначені п. 6.3. та 6.4. цього Договору, на неповернуту суму нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки повернення грошових коштів; а також на неповернуту суму передоплати нараховуються відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент неповернення заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 098, 36 грн. за період з 22.06.2012 р. по 10.10.2012 р., розрахунок якої є вірним (200 000, 00 грн. х 15 % / 366 х 111).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9 098, 36 грн. за період з 22.06.2012 р. по 10.10.2012 р. за ставкою 15 % річних, розрахунок якої є також вірним (200 000, 00 грн. х 15 % / 366 х 111).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару на суму 200 000, 00 грн. згідно з умовами укладеного між сторонами Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач порушив умови Договору, в тому числі щодо повернення передоплати, здійсненої покупцем, позовні вимоги

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метпромінвест" (01001, місто Київ, Печерський район, вулиця Архітектора Городецького, будинок 11-Б, код ЄДРПОУ 37403706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (83086, місто Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Федора Зайцева, будинок 46А, код ЄДРПОУ 24819472) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 9 098 (дев'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 36 коп. пені, 9 098 (дев'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 36 коп. відсотків та 4 363 (чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2012 р.

Суддя В.С. Ломака