Рішення

від 18.12.2012 по справі 5015/1102/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа№ 5015/1102/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Руком", м. Львів, Україна, до відповідача: Brennholz Service Blum, Федеративна Республіка Німеччина, про: стягнення 12 604,24 грн. заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного малого підприємства "Меддар" до Brennholz Service Blum, Німеччина, про стягнення 12 604,24 грн. заборгованості. Ухвалою від 23.03.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 04.07.2012 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Між приватним підприємством "Меддар" та товариством з обмеженою відповідальністю "Руком" укладено договір від 07.05.2012 р. про відступлення права вимоги за Договором 1/11-D від 01.08.2011 р. За цим договором первісний кредитор (ПП "Меддар") відступає новому кредитору в повному розмірі право вимоги до боржника за договором 1/11-D від 01.08.2011 р. щодо оплати останнім поставленого товару та, відповідно, вибуває із вказаного вище зобов'язання, передає усі права щодо пред'явлення вимог по оплаті поставленого товару боржником в частині переданого права вимоги. Сума вимоги складає 1 092,00 Євро.

Представником ТзОВ "Руком" (за довіреністю №8 від 15.09.2012 р.) подано клопотання про залучення товариства з обмеженою відповідальністю "Руком" (адреса: вулиця Паркова, будинок 5, квартира 3, місто Львів, Львівська область, 79011; ідентифікаційний код 37741747), як правонаступника приватного підприємства "Меддар".

У зв'язку з наведеним, судом ухвалою від 26.09.2012 р. здійснено заміну первісного позивача -приватного малого підприємства "Меддар", його правонаступником -товариством з обмеженою відповідальністю "РУКОМ".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення Контракту №1/11-D купівлі-продажу від 01.08.2011 р. про поставку товару не здійснив оплати за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 12 604,24 грн.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, якою проти вимог позову заперечив з таких підстав. 29 вересня 2011 року відповідач отримав товар. Однак товар за своїми якісними та кількісними характеристиками не відповідав досягнутим домовленостям (відсутність відповідної кількості у коробці через неправильне пакування, низька якість), про що відповідача було повідомлено електронним листом. Крім того, ціна за коробку (FCA) складала за домовленістю 87 Євро, але не більш, ніж 104 Євро, як це вказано в рахунку фактурі. Відповідачем сплачено 1 250,00 євро, замість 2 184,00 євро. Сплачену суму вважає достатньою для оплати вартості поставленого товару неналежної якості.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між ПМП "Меддар" та Brennholz Service Blum укладено Контракт №1/11-D купівлі-продажу від 01.08.2011 р. (надалі -Контракт). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) продає, а покупець (відповідач у справі) купує дрова камінні (надалі -товар). Об'єм, ціна, транспорт, упаковка, строки поставки визначаються у Додатках, що є невід'ємною частиною цього контракту. Додатки узгоджуються між продавцем і покупцем. Будь-які зміни в додатках, не погоджені сторонами є недійсними. Згідно з пунктом 1.2 Контракту об'єм, ціна, транспорт, упаковка, строки поставки визначаються в додатках, які є невід'ємною частиною контракту.

У розділі 5 Контракту "Якість" сторонами досягнуто згоди, що товаром є камінні дрова (букові, дубові, грабові) довжиною 24-33 см в ящиках по 2 складометру, внутрішній розмір ящика 2х1х1 або 1,67х1х1,2.

Як убачається з міжнародної товарно-транспортної накладної від 20.09.2011 р. (CMR) №0062251 ПМП "Медар" здійснило міжнародне перевезення 21 ящика колотих букових дров, вагою 22 500,00 кг. Відповідачем отримано вантаж, про що свідчить штам відповідача у графі одержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактури/Invoice №3/D/2011 від 15.09.2011 р. за поставку товару у сумі 2 184,00 євро. Як убачається з цієї фактури та специфікації №3 до фактури, відповідачу доставлено дрова колоті твердих порід (бук), упаковані в збиті ящики по 2 складометри (RM), вологість від 20-25% , довжина полін 30-33 см, фракція 4-16 см.

Відповідач у відзиві стверджував, що ним було частково оплачено вартість товару в сумі 1 250,00 грн., однак жодних доказів на підтвердження цього факту не надав.

Доказів погашення заборгованості в сумі 12 604,24 грн. відповідачем не представлено.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.1. Контракту сторонами погоджено, що будь-які спори, що виникають із цього контракту або у зв'язку з ним, підлягають остаточному вирішенню у господарському суді Львівської області.

Права і обов'язки сторін за умовами Контракту, а також відношення, пов'язані з його виконанням, визначаються законодавством країни продавця (пункт 9.3 Контракту). Крім того, про необхідність застосування до цих правовідносин законодавства країни продавця свідчать і колізійні норми.

У відповідності з частиною першою статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Із частини другої та третьої статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", вбачається, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (частина перша статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у листі від 01.01.2009 р. "Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів". Так судом відзначено, що при вирішенні спорів пов'язаних з неналежним виконанням договірних зобов'язань, слід приймати до уваги відповідні норми Закону України "Про міжнародне приватне право" і Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Таким чином, застосуванню до цих правовідносин підлягає право за місцезнаходженням продавця (позивач у справі). Оскільки місцезнаходженням позивача є місто Львів (Україна), то застосуванню підлягає українське законодавство.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу та поставки товару на підставі Контракту в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Такого ж тлумачення дотримується і Вищий господарський суд України, що відображено в інформаційному листі від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з пунктом 4.1. Контракту повна оплат (100%) вартості поставленої партії товару перераховується покупцем на рахунок продавця після замитнення вантажу або протягом 2 календарних днів після поступлення товару.

Суд критично оцінює заперечення відповідача в частині неналежної якості товару у зв'язку з наступним. Згідно з статтею 39 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо він не повідомляє продавця про характер невідповідності, в розумний строк після того, як вона була чи повинна була бути виявленою покупцем. Відповідно до статті 40 цієї Конвенції продавець не має права посилатися на положення статей 38 і 39, якщо невідповідність товару пов'язана з фактами, про які він знав чи не міг не знати та про які він не повідомив покупця.

Представлені відповідачем фотокопії товару не можуть вважатися належним доказом низької якості поставленого товару.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними доказами факту повідомлення ПМП "Меддар" про невідповідність якості товару встановленим вимогам, оскільки матеріали справи не містять доказів низької якості поставленого товару, суд не бере до уваги заперечення відповідача у цій частині.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У зв'язку з укладенням між ПП "Меддар" та ТзОВ "Руком" договору про відступлення права вимоги, кредитором за зобов'язаннями, що виникли з Договору є ТзОВ "Руком".

Таким чином, оскільки строк оплати між сторонами узгоджено, у відповідача виник обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару, проте у порушення умов пункту 4.1 Контракту не виконав обов'язок з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 604,24 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд також відхиляє заперечення відповідача щодо завищеної ціни та її невідповідності умовам договору, оскільки в рахунку-фактурі зазначено ціну за одиницю товару -52 Євро, хоч відповідач стверджував про домовленість у 87 Євро.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Brennholz Service Blum (адреса : Kauferstr. 7, 89264, Weissenhorn/Oberhausen Germany ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Руком" (адреса: вулиця Паркова, будинок 5, квартира 3,, місто Львів, Львівська область, України, 79011; ідентифікаційний код 37741747 ) 12 604,24 грн. боргу, 1 609,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.12.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.