Рішення

від 20.12.2012 по справі 5015/4315/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.12 року Справа№ 5015/4315/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУСПРОЕКТ Львів», Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники,

до відповідача: Приватного підприємства «Земсервіс», Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ,

про: стягнення 238 800 грн. 00 коп.

За участю представників:

Від позивача: Сеньків А.І. -представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУСПРОЕКТ Львів»до Приватного підприємства «Земсервіс»про стягнення 238 800 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.11.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

В судове засідання 20.12.2012 року представник позивача з'явився, подав заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №29037/12), у якому просить суд відмовити відповідачу в задоволенні зазначеного клопотання, позовні вимоги підтримав повністю, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи).

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву, справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні ВСТАНОВЛЕНО:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33753565, знаходиться за адресою: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, буд 30, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААБ №135679 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №325382 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Земсервіс»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32409169, знаходиться за адресою: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, буд. 1 (докази в матеріалах справи).

01.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ»(надалі -позивач, сторона-2) та Приватним підприємством «Земсервіс»(надалі -відповідач, сторона-1) укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Баллод Г.А. та зареєстрований в реєстрі під №393 (надалі - договір), за умовами якого в строк до 01.08.2011 року сторона-1 зобов'язувалась шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (надалі -основний договір) передати у власність сторони-2, а сторона-2 оплатити земельну ділянку площею 0,5362 га, кадастровий номер 4623686400:05:000:0041, що розташована у Львівській області, Пустомитівському районі, на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) (надалі - земельна ділянка). Цільовим призначенням земельної ділянки визначено «Будівництво та обслуговування торгово-сервісного центру». Згідно плану меж земельної ділянки, земельна ділянка межуватиме по межі від А до Б із землями гр. Іванина Н.Б. (або його правонаступника), по межі Б до В із землями Служби автомобільних доріг у Львівській області (або її правонаступника), по межі В до Г із землями ТзОВ «СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ»(або його правонаступника), по межі Г до А із землями гр. Баран (або його правонаступника).

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є попереднім договором, відповідно до статті 635 ЦК України.

Приписами частини першої статті 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що основний договір буде укладено на наступних умовах: предметом основного договору буде земельна ділянка площею 0,5362 га, кадастровий номер 4623686400:05:000:0041, що розташована у Львівській області, Пустомитівському районі, на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) (надалі - земельна ділянка). Цільовим призначенням земельної ділянки буде «будівництво та обслуговування торгово-сервісного центру». Згідно плану меж земельної ділянки, земельна ділянка межуватиме по межі від А до Б із землями гр. Іванина Н.Б. (або його правонаступника), по межі Б до В із землями Служби автомобільних доріг у Львівській області (або її правонаступника), по межі В до Г із землями ТзОВ «СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ»(або його правонаступника), по межі Г до А із землями гр. Баран (або його правонаступника).

Земельна ділянка на момент укладення основного договору буде вільною від будь-якого нерухомого майна сторони-1 та/або нерухомого майна будь-яких третіх осіб. Цю обставину сторона-1 підтверджує відповідними документами.

Продаж земельної ділянки буде вчинено в сумі у гривнях, еквівалентній 278 824,00 долари США за офіційним курсом , встановленим Національним Банком України на день укладення основного договору. Порядок проведення розрахунків за основним договором проводитиметься сторонами шляхом перерахування суми, що дорівнює вартості земельної ділянки із вирахуванням суми авансу, визначеної пунктом 5 договору, на рахунок сторони-1 в установі банку протягом п'яти банківських днів з моменту підписання основного договору. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням основного договору, включаючи вартість довідок та витягів з єдиних реєстрів Інформаційного центру Міністерства Юстиції України, сплачує сторона-2. Право власності сторони-1 на земельну ділянку, станом на момент укладення основного договору посвідчуватиметься відповідним Державним актом на право власності на земельну ділянку, який буде видано уповноваженим на це органом. Державний акт на право власності на земельну ділянку, як і право власності сторони-1 на земельну ділянку, на момент укладення основного договору буде зареєстровано у встановленому законом порядку. В момент укладення основного договору, сторона-1 гарантуватиме,Ю що земельна ділянка, до моменту укладення основного договору нікому іншому не відчужена, під забороною (арештом), заставою (іпотекою), в тому числі податковою заставою чи у спорі не перебуває, не передана як внесок до статутного фонду юридичних осіб, не передана у довірче управління, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб (право застави, довірчого користування, сервітутів, тощо), як в межах так і поза межами України немає.

Пунктом 4 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та укладення основного договору. Сторони вправі в будь-який час змінити строк дії договору шляхом укладення додаткового договору (угоди) в нотаріально посвідчений формі.

Згідно пункту 5 договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення основного договору, сторона-2 перераховує стороні-1 кошти в сумі 238 800 грн. 00 коп., що є еквівалентом 30000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день укладення договору. Вказана сума розцінюється сторонами як аванс, що сплачується стороною2 стороні-1 в рахунок майбутнього платежу по основному договору.

Пунктом 6 договору сторони погодили, що передача авансу, визначеного пунктом 5 договору стороною-2 стороні-1 здійснюється у валюті України шляхом перерахування торною-2 суми, визначеної в пункту 5 договору на рахунок сторони-1 в установі банку. Перерахунок авансу стороною-2 стороні-1 здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 8 договору сторони домовились, що у випадку відмови (ухилення) сторони-1 від укладення основного договору, остання повертає стороні-2 суму одержаного авансу та сплачує неустойку в розмірі 100 відсотків від розміру авансу, визначеного пунктом 5 договору. При цьому сторона-1 вважатиметься такою, що відмовилась (ухилилась) від укладення основного договору, зокрема, але не виключно у тому випадку, якщо вона не надасть гарантій, визначених пунктом 2 договору або хоча б одна з наданих нею гарантій не відповідатиме дійсності, або станом на момент, визначений пунктом 1 договору цільове призначення земельної ділянки буде відмінне від того, яке вказано у пункті 1 договору.

За наявності обставин, визначених цим пунктом договору, сторона-1 повертає стороні-2 аванс та сплачує неустойку протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги сторони-2.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, 04.04.2011 року перерахував відповідачу авансовий платіж за договором в розмірі 238 800 грн. 00 коп., що підтверджується реєстром клієнтських платежів за 04.04.2011 року б/н (належним чином завірена копія реєстру долучена до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у передбачений договором строк (до 01.08.2011 року) основного договору не уклав, сплаченого позивачем авансового платежу не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем з повернення авансового платежу за договором в розмірі 238 800 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача листом від 19.12.2011 року вих. № 19/12/11-1 та від 11.09.2012 року вих. № 998-09/12 з вимогою про повернення сплаченого за договором авансу в розмірі 238 800 грн. 00 коп. та відшкодування неустойки за ухилення від укладення основного договору в розмірі 238 800 грн. 00 коп., які відповідачем залишено без реагування та відповіді (належним чином завірені копії вказаних листів та доказів їх направлення на адресу відповідача долучено до матеріалів справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем із повернення сплаченого за договором авансу становить 238 800 грн. 00 коп., станом на момент розгляду справи в судовому засідання сторонами доказів погашення вказаної заборгованості не заявлено та не подано.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 238 800 грн. 00 коп. сплаченого за договором авансу та судові витрати у справі.

Представником відповідача 13.12.2012 року подано до суду клопотання (вх. №28394/12), у якому просить суд зупинити провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом Львівської області справи 5015/5106/12 за позовом Приватного підприємства «Земсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ»про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Позивач у своєму запереченні проти клопотання про зупинення провадження у справі, поданому до суду 20.12.2012 року за вх. № 29037/12 просить суд відмовити відповідачу в задоволення клопотання про зупинення провадження у справі та задоволити позовні вимоги позивача в повному обсязі, виходячи з того, що позовні вимоги стосуються виключно стягнення суми сплаченого за договором авансу в рахунок часткової оплати за майбутнім основним договором.

Також представник позивача зазначає у своєму запереченні про те, що за умовами попереднього договору сторони зобов'язувались у строк до 01.08.2011 року укласти основний договір, в цей строк жодна із сторін з пропозицією про укладення такого договору не звернулась.

Докази звернення сторін із пропозицією про укладення основного договору в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи по суті сторонами не заявлені та не подані.

Таким чином, на думку позивача, зобов'язання, що випливало із попереднього договору та стосувалось укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки, припинилось в силу положень статті 635 ЦК України і підстава для утримання відповідачем авансового платежу відпала.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про те, що авансовий платіж розмірі 238 800 грн. 00 коп., який був сплачений позивачем відповідачу, знаходиться в останнього, як майно, набуте без достатньої правової підстави.

Також позивач звертає увагу суду на те, що вирішення по суті справи №5015/5106/12 жодним чином не встановить обставин, які б вплинули на обов'язок відповідача повернути авансовий платіж, оскільки у випадку визнання попереднього договору недійсним, правовим наслідком буде повернення відповідачем авансового платежу.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Оглянувши матеріали справи, подані сторонами клопотання та заслухавши пояснення представника позивача з приводу поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов до висновку про те, що подане відповідачем клопотання про зупинення провадження від 13.12.2012 року вх. №28394/12 слід відхилити з підстав того, що відповідачем не наведено належних, достатніх та допустимих доказів того, що рішення у справі №5015/5106/12 міститиме підставності, законності та обґрунтованості позовних вимог у справі №5015/4315/12.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.04.2011 року б/н.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини третьої статті 635 ЦК України встановлено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Приписами частини першої статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою та третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати у справі відповідно до статті 49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання ним умов договору і стягнути з відповідача на користь позивача 4 776 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 -85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Земсервіс»(81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 32409169) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ»(81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул. Стрийська, буд 30; код ЄДРПОУ 33753565) 238 800 грн. 00 коп. коштів, набутих без достатньої правової підстави та 4 776 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

20.12.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 21.12.2012 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.