Рішення

від 21.12.2012 по справі 5010/1271/2012-28/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 р. Справа № 5010/1271/2012-28/89

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ"

вул. Крайківського, 1-б, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "КСА ГРУП"

вул. Бельведерська, 27 А, м.Івано-Франківськ, 76010

про стягнення 12135 грн. 00 коп. боргу за поставлену продукцію,

850 грн. 38 коп. пені та 170 грн. 07 коп. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Чабан Ю.В. - представник, (довіреність б/н від 20.06.12)

представник відповідача в судове засідання не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСА ГРУП" про стягнення 12135 грн. 00 коп. боргу за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.10.12.

25.10.12 судове засідання не відбулося, в зв'язку з перебуванням судді Кавлак І.П. на лікарняному. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.12 розгляд справи призначено на 20.11.12.

16.10.12 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 6764/2012-свх), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 12135 грн. 00 коп. боргу за поставлену продукцію, 850 грн. 38 коп. пені та 3% річних в сумі 170 грн. 07 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 200901 від 01.09.11 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 12135 грн. 00 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 850 грн. 38 коп. пені та 3% річних в сумі 170 грн. 07 коп.

В судовому засіданні 20.11.12, в якому були присутні представники обох сторін вищевказана заява (вх.№ 6764/2012-свх) розглянута та прийнята судом до розгляду по суті.

20.11.12 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.12, про що письмовим повідомленням попереджено представників сторін під розписку.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.12 продовжено строк розгляду спору на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 18.12.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.12, розгляд справи відкладено на 21.12.12.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.09.11 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 200901 (надалі - Договір; а.с. 24-26).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов"язався, на умовах передбачених цим договором, постачати покупцеві товар, а покупець зобов"язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, дотримуючись умов передбачених цим договором.

У відповідності до умов Договору, за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 305135 грн. Виконання позивачем договірних зобов"язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 9, 10, 36-144, том 1).

При дослідженні зазначених вище видаткових накладних судом встановлено, що вони підписані та скріплені печатками юридичних осіб.

Факт проведення сторонами господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, в яких належним чином зафіксовано та підтверджено здійснення господарської операції щодо отримання продукції відповідачем, суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи є доказом, що господарська операція виконана і мають юридичну (доказову) силу.

Крім того, в якості доказу поставки відповідачеві продукції, позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні (а.с. 1-112, том 2), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних.

У відповідності до норми Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 305135 грн. 00 коп.; поставки відбулися в межах укладеного сторонами договору поставки № 200901 від 01.09.11, що чітко зазначено в наявних в матеріалах справи податкових накладних.

Ціна товару і порядок розрахунків визначені в розділі 2 Договору.

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що попередня оплата по кожній партії товару становить 20% вартості товару і повинна бути сплачена покупцем протягом 1(одного) банківського дня з моменту погодження чергового замовлення, якщо інший порядок не буде погоджений сторонами.

Пунктом 2.7. Договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок з постачальником за партію товару покупець проводить не пізніше 60 банківських днів з моменту поставки чергової партії товару.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 293000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 11-14, том 1). Оплати залишку вартості товару в сумі 12135 грн. 00 коп. відповідачем не здійснено.

21.09.12, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію (вих.№ 103 від 21.09.12; а.с. 15, том 1) з вимогою в строк до 28 вересня 2012 року погасити існуючий борг в сумі 12135 грн. 00 коп. Факт направлення претензії підтверджується: фіскальним чеком № 0138 від 21.09.12 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16, том 1). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань відповідачем по оплаті отриманого товару.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 12135 грн. 00 коп. за отриманий на підставі видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, сторонами підписаний та скріплений печатками юридичних осіб акт звірки розрахунків станом на 31.10.11 (а.с.6-8, том 1), будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару у строк встановлений договором відповідачем суду не подано, отже вимога про стягнення з ТзОВ "КСА ГРУП " заборгованості в сумі 12135 грн. 00 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 850 грн. 38 коп. за період з 16.03.12 по 27.06.12 та з 28.06.12 по 25.10.12.

Факт прострочки виконання грошового зобов"язання за договором поставки № 200901 від 01.09.11 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору поставки № 200901 від 01.09.11 сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання п.п. 2.6., 2.7. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, встановленої у цей період часу, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем пені (а.с. 23, том 1). З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування пені. Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 1100 грн. 60 коп., яка розрахована з додержанням норм ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (розрахунок додається). Оскільки з відповідача підлягає стягненню сума, яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, суд задовольняє розмір пені в сумі 850 грн. 38 коп., в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 3% річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 23, том 1 ).

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 217, 218, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 610-612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСА ГРУП" про стягнення 12135 грн. 00 коп. боргу за поставлену продукцію, 850 грн. 38 коп. пені та 3% річних в сумі 170 грн. 07 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСА ГРУП" (вул. Бельведерська, 27 А, м. Івано-Франківськ, 76010; код 37794668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" (вул. Крайківського, 1-б, м. Івано-Франківськ, 76018; код 37183330) -12135 (дванадцять тисяч сто тридцять п"ять)грн. 00 коп. боргу за поставлену продукцію, 850 (вісімсот п"ятдесят)грн. 38 коп. пені, 3% річних в сумі 170(сто сімдесят) грн. 07 коп. та 1609 (одна тисяча шістсот дев"ять)грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"