Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а-6366/12/0170/27

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6366/12/0170/27

16.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 11.07.12 у справі № 2а-6366/12/0170/27

за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" (вул. Ген. Васильєва, 32 "А", місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2012 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0003721502 від 29.03.2012 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 1359,00 грн. за податковий період: січень 2012року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0003711502 від 29.03.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4114,00 грн. та застосування 2057,00 грн. штрафних санкцій, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі справи Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012: № 0003721502 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 1359,00 грн. за податковий період: січень 2012 року та №0003711502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 4114,00 грн. та застосування 2057,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в акті перевірки припустився невірних висновків, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень в акті перевірки припустився невірних висновків, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 29.03.2012 прийняти податкові повідомлення-рішення: №0003721502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року в сумі 1359,00 грн. та №0003711502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковий період: січень 2012 року, в розмірі 4114,00 грн. та застосування 2057,00 грн. штрафних санкцій.

Передумовою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт №279/15-2/20732066 від 07.03.2012 камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у сумі 437048,00 грн. за січень 2012 року.

Перевіркою встановлено неправомірно включення позивачем до заяви на відшкодування сумм податку на додану вартість згідно податкової декларації за січень 2012року сформовані за рахунок податкового кредиту грудня 2012року суми податку на додану вартість по наступним контрагентам: ПП "НІССА ХОЛДИНГ 7"(ЄДРПОУ 37626533), стан платника 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", сума податку на додану вартість- 4012,00 грн.;ТОВ "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія"(ЄДРПОУ 34682574), стан платника 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", сума податку на додану вартість-101,88 грн. Отже відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2012року на суму 4114,00 грн. й застосовані штрафні санкції у розмірі 2057,00 грн.

Також перевіркою виявлено завищення податкового кредиту січня 2012 року: ПП "Крафт ЕЛЕКТРИК"(ЄДРПОУ 36493783), стан платника 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", сума податку на додану вартість- 256,63 грн.; ТОВ "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія"(ЄДРПОУ 34682574), стан платника 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", сума податку на додану вартість-101,88 грн. Отже відповідач зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012року на суму 1359,00 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги, що порушення позивачем норм податкового кодексу при визначенні сум від'ємного значення та бюджетного відшкодування ґрунтується на тому факті, що суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чинного законодавства чи не підтверджені митними деклараціями через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що реальність господарських операцій позивача з зазначеними в акті контрагентами (виконання робіт, постачання товарів) в грудні 2011року - січні 2012року підтвердженні відповідними договорами поставки та видатковими накладними.

Як свідчать матеріали справи 26.05.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Крафт ЕЛЕКТРИК"(постачальник) укладено договір поставки № 101-11, предметом якого є поставка продукції виробничо-технічного призначення.

20.01.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "ПКФ "Промтехнологія"(постачальник) укладено договір поставки № ПТ-200102, предметом якого є поставка визначеної сторонам продукції на підставі погоджених між ними умовах.

03.10.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "НІССА-ХОЛДИНГ 7"(постачальник) укладено договір поставки № 81/10, предметом якого є поставка продукції виробничо-технічного призначення.

Судова колегія зауважує, що на усю суму податкового кредиту, на підставі якого було визначено суму бюджетного відшкодування у січні 2012 року, контрагентами позивачу виписані податкові накладні.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що правомірність формування податкового кредиту за січень 2012року у розмірі 1359,00грн. підтверджується відповідними податковими накладними.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що проведення розрахунків за поставлені товари підтверджується платіжними дорученнями, рух товару та виконання послуг підтверджується відповідними видатковими та прибутковими накладними.

Первинний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції(статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ).

Судова колегія зазначає, що факт нескладання контрагентами позивача податкових накладених не встановлений актом перевірки, а навпаки, в акті вказано на те, що податкові накладені виписувалися контрагентами та направлялися позивачу.

В акті перевірки відсутні посилання, а з боку відповідача у порядку частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів допущення порушень при складенні вказаних податкових накладних, отже, виписані контрагентами податкові накладні- є первинні документи.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу-зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3. статті 200 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Податкового кодексу України. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, тому мали право на нарахування податку на додану вартість та виписку податкових накладних.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі, з надання послуг та виконання робіт, що повністю узгоджується з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", статті 80 Цивільного Кодексу України.Проте відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим, вони не булі наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Судова колегія зазначає, що відсутність платника за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. Дана позиція повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного Суду України, викладену в Листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2011року - січень 2012року, отже, правомірно виникло право на відповідне бюджетне відшкодування у січні 2012 року.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що не вбачається порушень при формуванні позивачем податкового кредиту за січень 2012 року та визначені від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 1359,00 грн.

Слід зазначити, що чинним законодавством позивач не зобов'язаний і не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по операціях, правильність сплати ним податків, а також наміри контрагентів щодо здійснення діяльності.

Діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок здійснювати при отриманні податкових накладних, та включенні на їх підставі сум податку на додану вартість до податкового кредиту, контроль за наданням контрагентами до органів державної податкової інспекції податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання державною податковою інспаекцєю податкової звітності контрагентів, наявність або відсутність включення контрагентами сумм податку на додану вартість до податкових зобов'язань, а також контролю за фактичним перерахуванням сум податку до бюджету.

Невиконання продавцем-платником податку на додану вартість своїх зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до бюджету, неподачі податкової звітності або невірного відображення в ній показників, не є підставою для позбавлення покупця-платника податку на додану вартість права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також права на відповідне бюджетне відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки відповідача, зроблені в акті перевірки про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4114,00грн. і застосування 2057,00грн. штрафних санкцій та розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 1359,00 грн. є необґрунтованими, в зв'язку з чим, прийняти на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому існують підстави для визнання їх протиправними та їх скасування.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012: №0003721502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року в сумі 1359,00 грн. та №0003711502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковий період: січень 2012 року, в розмірі 4114,00 грн. та застосування 2057,00 грн. штрафних санкцій, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012 №0003721502 та №0003711502, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2012 у справі № 2а-6366/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко