Постанова

від 21.12.2012 по справі 2а/0470/13919/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13919/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представники позивача - Іванова Ж.Ю., Іващенко Т.М.

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Україна»до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа -Приватне підприємство «Грузовозофф»про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Україна» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство «Грузовозофф» з вимогами:

- визнати частково нечинним податкове повідомлення - рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 27.08.2012р. №0000652301 з донарахування податку на прибуток в розмірі 877 906,00 грн.;

- визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровської області від 27.08.2012р. №0000682301 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 191397,00 грн.

- судові витрати покласти на відповідача.

В ході розгляду справи судом було залучено до участі у справі третю особу - Приватне підприємство «Грузовозофф».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є нечинними, оскільки, відповідач не зважаючи на подані пояснення та надані документи, що підтверджують правові взаємовідносини по поставці товару (послуг), не встановив реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з контрагентом ПП «Грузовозофф» у січні-грудні 2011 року, а тому порушення ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.І ст.216, ст. 228, ст.662, ст.655 та ст.656 Цивільного кодексу України у позивача відсутні.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов в яких зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. не встановлено реальності здійснення правовідносин з контрагентом ПП «Грузовозофф» по поставці сировини піску та щебеню.

Відповідно до отриманих матеріалів (довідка ДПІ ) Овідіопольському районі м. Одеси від 30.08.2011 №6/23-2/35640933) не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Грузовозофф» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Таким чином відповідач вважає, що посадовими особами ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» за період 01.04.2011р. - 31.12 2011р. в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 139.1.1, п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» завищено витрати на суму 1745300,0 грн., занижено доход на суму 2 071 682,0 грн. за рахунок безоплатно отриманих товарів від невстановленої особи, у тому числі на 197 946,0 грн. за І квартал 2011 року, на 341 127,0 грн. за II квартал 2011 року, на 1 532 609,0 грн. за III квартал 2011, завищено податковий кредит на 191397,0 грн. (ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Грузовозофф»), тому податкові повідомлення-рішення №0000652301 та №0000682301 від 27.08.2012р. Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС винесено правомірно та обґрунтовано.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав викладених в письмових запереченнях.

Представник третьої особи на останнє судове засідання не з'явився, проте в судовому засіданні 11.12.2012р. вказав на безпідставність висновків відповідача та пояснив, що правовідносини ПП «Грузовозофф» з ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» були реальні, товар позивачу було поставлено відповідно до договірних взаємовідносин, що підтверджується наданими документами до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №096510 від 13.12.2002р., товариство з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Україна» зареєстровано Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією, код за ЄДРПОУ: 32311380.

Місцезнаходження, відповідно до Довідки АБ №444127 управління статистики у м. Кривому Розі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 28.02.2012р.: юридична адреса - 50055, Дніпропетровська обл. м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, буд. 1.

Судом встановлено, що Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.1 п.75.1, абз.1,2 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України 02.12.2010 №2755-VI було проведено планову невиїзну перевірку ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 14.05.2012р. № 00484/220/32311380, в якому встановлено порушення:

1. ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.І ст.216, ст. 228, ст.662, ст.655 та ст.656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

2. п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.6 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 , п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.4 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.5, п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.1 п.135.5 ст.135, п.п. 153.1.3 п.153.1 ст.153, п. 149.1 ст. 149, п.п.139.1.1, п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-ІУ п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ТОВ «ХайдельбергБетон Україна», в результаті чого підприємством за період 01.04.2011р. - 31.12 2011р. занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 330 490 грн., у тому числі:

- II квартал 2011 року - 272 294 грн.;

- ІІ-III квартали 2011 року - 1 221 986 грн.;

- ІІ-ІУ квартал 2011 року - 1 330 490 грн. За перевіряємий період зменшені збитки підприємства у сумі 1 646 589 грн.

3. п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, н. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ зі змінами, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-ІУ п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, всього у загальній сумі 512 014 грн., а саме за: січень 2011 року - 61 554 грн.; лютий 2011 року - 53 656 грн.; березень 2011 року - 120 653 грн.; квітень 2011 року - 48 562 грн.; травень 2011 року - 39 724 грн.; червень 2011 року - 57 488 грн.; липень 2011 року - 130 377 грн.

Підставою для вищезазначених висновків акту стало те, що відповідно до отриманих матеріалів (довідка ДПІ ) Овідіопольському районі м. Одеси від 30.08.2011 №6/23-2/35640933) не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Грузовозофф» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

За результатами перевірки, Криворізькою центральною МДПІ Дніпропетровської області ДПС винесено податкове повідомлення рішення №0000412301 від 29.05.2012р., №0000362301 від 29.05.2012р., відповідно до яких було донараховано ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» податок на прибуток у розмірі 1 306 917,00 грн., та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 477 598,00 грн.

ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» було оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

ДПС у Дніпропетровській облиті, у зв'язку з тим, що платник податків у своїй скарзі посилався на обставини, що не були відповідним чином досліджені вищезазначеною перевіркою, листом від 16.07.2012р. № 16636/10/10-014 призначив проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з питані, які стали підставою для винесення оскаржувальних рішень з урахуванням доводів, викладених платником податків в його скарзі.

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з дослідження питання взаємовідносин (господарських операцій) ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з ПП «Грузовозофф» (код ЄДРПОУ 35640933) та визначення собівартості виробництва бетону, бетонних сумішей, собівартості послуг з перевезення бетону та бетонних сумішей за період з 01.01.11 по 31.12.11 складено акт позапланової виїзної перевірки від 09.08.2012р. №1525/220/32311380, за наслідками якого встановлено порушення:

1. ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.І ст.216, ст. 228, ст.662, ст.655 та ст.656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

2. п.п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п..5.1, п.п.5.2.1п.5.2 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 п.п.139.1.1, п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» занижено податок на прибуток всього на суму 942555 грн., у тому числі: - II-III квартали 2011 року - 890358 грн.; - ІІ-ІУ квартал 2011 року - 942555 грн.

3. п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4. п..5.1. п.п.5.2.1п.5.2 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 44.1, п. 44.6 ст. 44. п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 п.п.139.1.1, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 1 646 589 грн.

4. п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ зі змінами, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-ІУ п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість, всього на суму 191 397 грн., а саме: за березень 2011 року - 7 590 грн.; квітень 2011 року - 7109,18 грн.; травень 2011 року - 13 879,72 грн.; червень 2011 року - 32 440,67 грн.; липень 2011 року - 130 377,40 грн.

Рішенням ДПС у Дніпропетровській області №20095\10\10-014 від 17.08.2012р. було частково скасовано податкове повідомлення - рішення №0000362301 від 29.05.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині 364 362,00грн., та частково скасовано податкове повідомлення - рішення №0000412301 від 29.05.2012р. про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в частині 286 201,00грн., а в іншій частині вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

28.08.2012р. ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» отримало від Криворізької центральної МДПІ податкові повідомлення - рішення від 27.08.2012р. №0000652301 з донарахування податку на прибуток в розмірі 942 555,00грн. та №0000682301 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 191 397,00грн.

Вказані повідомлення-рішення позивач оскаржив до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України №4627\0\61-12\10-2115 від 02.11.2012р. оскаржувані повідомлення-рішення залишені без змін.

Перевіряючи висновки відповідача зазначені в Актах документальної перевірки від 14.05.2012р. № 00484/220/32311380 та від 09.08.2012р. №1525/220/32311380 і прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п.п. «б» п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п. 201.1. ст. 201 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити передбачені цим же Кодексом.

Згідно п. 201.10. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно висновків Актів перевірок заниження податку на прибуток в розмірі 877 906,00грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 191 397,00грн. є наслідком визнання відповідачем нікчемним правочина, укладеного між ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» та ПП «Грузовозофф».

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2011р. між ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» та ПП «Грузовозофф» (далі по тексту - постачальник) був укладений договір № 21 на поставку піску та щебеню, які є сировиною для виробництва бетону, що є основною діяльністю ТОВ «ХайдельбергБетон Україна». Отже, придбання позивачем піску та щебеню безпорередньо пов'язане з виробництвом продукції ТОВ «ХайдельбергБетон Україна».

Пунктом 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України №283\97 від 22.05.1997р.), пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат платника податків включаються витрати, пов'язані з веденням виробництва продукції.

Таким чином, позивач мав право на включення до складу витрат підприємства витрати на придбання сировини від ПП «Грузовозофф».

Відповідно до п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для включення до складу витрат та враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та бази оподаткування ПДВ, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р.

Зокрема, статтею 9 названого Закону і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., передбачено, що факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення, та повинні мати обов'язкові реквізити, встановлені даним законом. В той же час, фінансова, податкова звітність повинна грунтуватись на даних бухгалтерського обліку. Первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, є видаткова накладна.

Так, факт здійснення поставок сторонами договору №21 від 30.03.2011р. фіксувався шляхом оформлення видаткових накладних, які були відображені в бухгалтерському та податковому обліку, та стали підставою для включення витрат, пов'язаних з придбанням даної сировини, до складу валових витрат підприємства.

Судом встановлено, що поставка щебеню та піску позивачу здійснювалась постачальником залізничним та автомобільним транспортом, що підтверджується залізничними накладними, договором №363004 на надання послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між ТОВ «Перша транспортна компанія» та ПП «Грузовозофф» і товаро-транспортними накладними.

В той же час, товаро-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не містить відомостей про господарську операцію з поставки товару, а може підтверджувати виключно відомості про господарську операцію з перевезення.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97р., товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Таким чином, товарно- транспортна накладна є первинним документом при виконанні послуг з перевезення і є обов'язковою для оформлення відповідно до вимог вищевказаних Правил виключно для участників транспортного процессу.

Проте, умовами п.4.1 договору №21 від 30.03.2011р. передбачено поставку товару на умовах поставки - СРТ в редакції Інкотермс 2000, зобов'язання з перевезення товару до пункту поставки покладалось на продавця. Саме ПП «Грузовозофф» забезпечив перевезення товару до місцезнаходження покупця. Отже, витрати, пов'язані з перевезенням товару до складу покупця - ТОВ «ХайдельбергБетон Україна», покладалися на продавця - ПП «Грузовозофф».

ТОВ «ХайдельбергБетон Україна», як покупець, договірні правовідносини щодо транспортування товару не укладало. Таким чином, ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» не було учасником транспортного процессу з транспортування піску та щебеню.

В якості додаткового обгрунтування зменшення витрат позивача податковий орган вказав на відсутність сертифікатів відповідності на пісок та щебінь, хімічного складу піску та щебеню, паспортів якості на кожну партію поставленого товару, радіологічного сертифікату, висновку санітарно - епідеміологічної експертизи та інше, що на думку відповідача, є порушенням вимог п.2 ст.3, п.1, 2 ст.9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р.

Однак, суд вважає, що документи про якість піску та щебеню не мають ознак первинних фінансових документів та не відображаються в бухгалтерському та податковому обліку платника податків. Сертифікати відповідності, протоколи хімічного складу, радіологічні сертифікати, висновки санітарно - епідеміологічної експертизи оформлюються та видаються відповідними державними контролюючими органами незалежно від дати поставки товару. Вищевказані документи є документами, що підтверджують якість отриманого товару та можливість його подальшого використання для виробництва товарів, у т.ч. бетону. Тому вказані документи в бухгалтерському та податковому обліку не відображають, зміст, обсяг, одиницю виміру господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що ідентифікують особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не містять. У той же час, контроль якості сировини, що використовується для виробництва, у т.ч. бетону, наявності дозвільних документів вказаного характеру не входить в компетенцію податкового органу.

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З пояснень, наданих суду та досліджених письмових доказів, судом встановлено, що ПП «Грузовозофф» на момент виписування податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Доказів анулювання реєстрації платника податку ПП «Грузовозофф» на момент вчинення спірних правовідносин суду не надано.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, а саме: договір купівлі-продажу №21 від 30.03.2011р., накладні на товар, товарно-транспортні накладні, звіти про поставку та списання сировини, видаткові накладні, податкові накладні, надані позивачем в якості доказів по справі відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Також, підставою зменшення витрат, збільшення доходів та виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту позивача є визнання відповідачем нікчемності угоди №21 від 30.03.2011р., укладеної між ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» та ПП «Грузовозофф», у зв'язку з відсутністю у ПП «Грузовозофф» за період з 01.01.2011р. по 01.10.2011р. необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. В якості обгрунтування таких висновків податковий орган посилається на акт ДПІ у Овідіопольському районі м.Одеси №6\23-2\35640933 від 30.08.2011р., який був складений за результатами неможливості проведення звірки ПП «Грузовозофф» в серпні 2011р. та предметом якого було проведення звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень 2011року.

Суд вважає, що вищевказаний акт звірки ДПІ у Овідіопольському районі м.Одеси, предметом якого було перевірка взаємовідносин «Грузовозофф» з іншим контрагентом, не може підтверджувати або спростовувати інформацію щодо здійснення господарської діяльності між ПП «Грузовозофф» та ТОВ «ХайдельбергБетон Україна».

Крім того, при проведені перевірок позивача Криворізькою центральною МДПІ зустрічна звірка з ПП «Грузовозофф» з метою документального підтвердження господарських відносин проведена не була.

Отже, суд приходить до висновку, що встановлені обставини, відповідають вимогам чинного законодавства, факт поставки товару (послуг) від ПП «Грузовозофф» до ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» відбувся, оплата здійснена відповідно до умов договору та розрахункових документів, що підтверджено належними в розумінні приписів ст. 70 КАС України доказами.

Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять, а в судовому засіданні представник відповідача не надав суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили про те, що на час здійснення правовідносин між позивачем та його контрагентом мали місце обставини які б підтверджували «ризиковий стан» цього контрагента.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в актах перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем наданих послуг, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій які визначають контрагента у «ризиковому стані».

Отже, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Також, висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, не надав доказів в спростування позовних вимог, натомість позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Стосовно часткового визнання позивачем податкового повідомлення - рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 27.08.2012р. №0000652301 з донарахування податку на прибуток в сумі 64649 грн., то обґрунтування зазначеної суми підтверджено наданими до матеріалів справи поясненнями позивача від 21.12.2012р. за №160.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо покладення судових витрат на відповідача, суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до матеріалів справи документально підтвердженими судовими витратами Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Україна» - є: сума сплаченого судового збору в розмірі 2146 грн. по платіжному дорученню № 79 від 12 листопада 2012р.

З урахуванням вищезазначеного, вимога щодо стягнення судових витрат підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 87, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Україна» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство «Грузовозофф» про визнання нечинними рішень - задовольнити.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення - рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.08.2012р. №0000652301 з донарахування податку на прибуток в розмірі 877 906,00 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлння - рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.08.2012р. №0000682301 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 191 397,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Україна» суму судового збору в розмірі 2146 грн. по платіжному дорученню № 79 від 12 листопада 2012р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 26.12.2012 року.

Суддя Е.О. Юрков