Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-12447/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12447/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 у справі за адміністративним позовом підприємства «Дорадо»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ДПІ у Печерському районі міста Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство «Дорадо»у формі ТОВ звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 28.04.2012 № 0002722203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У період з 05.04.2012 по 11.04.2012 ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Ітел-Ком»(код ЄДРПОУ 37003281) за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 19.04.2012 № 188/22-3/22927499.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а»п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002722203, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 344 447,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 01,00 грн., всього на суму 344 448,00 грн.

За твердженням відповідача, підставою для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій було заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 344 447,00 грн.

07.05.2012 позивач звернувся до ДПА у м. Києві зі скаргою № 89/05-02 (вх. ДПА у м. Києві № 2052/10 від 07.05.2012) на ППР № 0002722203.

Рішенням 06.07.2012 № 4044/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві залишила без змін ППР № 0002722203, а скаргу позивача - без задоволення.

20.07.2012 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою (вх. № 11578/6 від 20.07.2012 р.) на ППР № 0002722203 та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

Рішенням від 08.08.2012 № 13841/6/10-2115 ДПС України залишила без змін ППР № 0002722203 та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди між ТОВ «Ітел-Ком»і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Ітел-Ком» на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Між позивачем та ТОВ «Ітел-Ком»було укладено договір купівлі-продажу № 1/08-10 від 30.08.2010. Предметом даного договору був продаж позивачу товарів (терміналів мережі стільникового зв'язку - мобільних телефонів та аксесуарів до них) та зобов'язання позивача прийняти і своєчасно оплатити на умовах даного договору вартість вказаного товару.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних (том І а.с. 49-53) копію договору купівлі продажу (том І а.с. 54-58), копію видаткової накладної (том І а.с. 59), копію податкової накладної (том І а.с. 60), копію товаро-транспортної накладної (том І а.с. 61), бухгалтерську довідку (том І а.с. 62-63), копію договору оренди нежилого приміщення (том І а.с. 74-78), копію акту прийому-передачі договору оренди (том І а.с. 79), копію додаткової угоди до договору оренди (том І а.с. 80), довідку про кількість працюючих (том І а.с. 81), копію видаткових накладних, копію актів прийому-передачі МТЦ, копії рахунків фактур, копії товаро-транспортних накладних, копії банківських виписок, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Ітел-Ком», що підтверджують факт реального виконання умов договорів.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Ітел-Ком»договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості укладених ТОВ «Ітел-Ком» з позивачем договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а»п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 28.04.2012 № 0002722203.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.