Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а/2370/4449/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

19 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4449/2012

14 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Бабич А.М.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю сторін:

представника позивача -Різника В.С. (за довіреністю),

представника відповідача -не прибув,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Міжрегіональна будівельна компанія»про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, та накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 Катеринопільська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби (далі-позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить: стягнути з приватного підприємства «Міжрегіональна будівельна компанія»(далі-відповідач) заборгованість зі сплати податкового боргу з податку на прибуток з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника з податку на прибуток в розмірі 205901 грн. 00 коп. та з податку на додану вартість в сумі 232153 грн. 29 коп.; накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться у банківських установах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив узгоджені зобов'язання: з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012 № 0000912301 в сумі 179044 грн. 67 коп. за основним платежем та 44761 грн. 17 коп. за штрафними (фінансовими санкціями); з податку на прибуток приватних підприємств відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012 № 0000922301 в сумі 205901 грн. 00 коп., а також нарахованої пені в сумі 8348 грн. 40 коп.

Відповідач надав до суду клопотання про визнання позовних вимог та просив розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що відповідач зареєстрований як юридична особа 10.03.2009 Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області, код ЄДРПОУ 36315132. Взятий на облік як платник податків 12.03.2009 за № 214, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП та є платником податку на додану вартість з 20.03.2009 відповідно до свідоцтва № 100217631.

Відповідно до довідки позивача від 13.11.2012 № 722/18-117 відповідач має відкриті рахунки у банках, а саме: р/р 26005013000219 у АТ «Сбербанк Росії»; р/р 26009060282666, р/р 26024051500451, р/р 26045060006497, р/р 26051060251366 у ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»м. Черкаси.

Суд звернув увагу на те, що позивач просить стягнути заборгованість відповідача з податку на прибуток, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012 № 0000922301, в сумі 205901 грн. 00 коп. та податку на додану вартість, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012 № 0000912301, в сумі 179044 грн. 67 коп. за основним платежем та 44761 грн. 17 коп. за штрафними (фінансовими санкціями), а також нарахована пеня в сумі 8348 грн. 40 коп., що підтверджується наступним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані суми зобов'язання є узгодженими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 71 Податкового кодексу України (далі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як встановлено судом з матеріалів справи позивачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів та послуг за період серпень 2011 року та грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 31.05.2012 №45/22-017/36315132.

На підставі вищевказаного акту перевірки позивач прийняв податкові повідомлення-рішення: від 18.06.2012 № 0000912301, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179044 грн. 67 коп. за основним платежем та 44761 грн. 17 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 18.06.2012 № 0000922301, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 205901 грн. 00 коп.

Податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 22.06.2012, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення (а.с. 47).

Згідно з пунктом 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд встановив, що відповідач не сплатив суму грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, та не оскаржив їх в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження (набрання судовим рішенням законної сили).

Згідно з підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Суд також встановив, що відповідачу відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України на суму заборгованості з податку на додану вартість нарахована пеня в розмірі 8348 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач виставив відповідачу податкову вимогу форми «Ю»від 09.04.2012 № 7 на суму 66473 грн. 98 коп. -з податку на прибуток приватних підприємств. Податкова вимога отримана відповідачем 09.04.2012, що підтверджується підписом його посадової особи на корінці податкової вимоги.

Відповідно до п. 59.5 ст. 95 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Суд звернув увагу на те, що до дати узгодження грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями за позивачем рахувалась переплата з ПДВ в сумі 95 коп. Таким чином, станом на час судового розгляду справи відповідач має недоїмку зі сплати податку на додану вартість в розмірі 223804 грн. 89 коп., нарахованої пені в сумі 8348 грн. 40 коп., а також з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 205901 грн. 00 коп., що підтверджується даними зворотного боку облікової картки відповідача з ПДВ та податку на прибуток підприємств, яку позивач і просить стягнути у судовому порядку.

Згідно з пунктом 14.1.175 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 41.5. ст.41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20.1 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з підп. 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Таким чином суд вважає доведеним право позивача на стягнення заявленої в позові суми податкового боргу. Щодо позовної вимоги накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться в банківських установах, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зазначеними нормами передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених ПК України, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, ПК України закріпив особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна, відповідно до ст. 94 ПК України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

З матеріалів справи суд встановив, що 09.04.2012 позивач прийняв рішення № 4 про опис майна у податкову заставу. 23.04.2012 було проведено опис майна відповідача в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 5504 грн. 41 коп. та складено акт опису від 23.04.2012 № 5. 31.07.2012 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу майна платника податків, відповідно до акту опису майна від 23.04.2012 № 5 за реєстраційним номером 12807159 (витяг від 31.07.2012 № 37157776).

З метою встановлення майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, позивач направляв запити до Звенигородського відділення РЕР УДАІ УМВС України в Черкаській області та Інспекції державного технічного нагляду.

Під час проведення цих заходів позивач зробив висновок про відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що підтверджував листами Звенигородського відділення РЕР УДАІ УМВС України в Черкаській області та Інспекції державного технічного нагляду, копії яких знаходяться у матеріалах справи (а.с. 53-54).

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що листи органів державної автомобільної служби та інспекції з технічного нагляду для суду не є достатніми доказами відсутності майна у відповідача, оскільки податковим органом не перевірено наявність майна, зареєстрованого в органах БТІ, (нерухомі приміщення, земельні ділянки тощо), рухомого майна згідно з даними балансу підприємства тощо. Ненадання належних доказів з цього приводу дає підстави суду вважати необґрунтованими відповідні висновки позивача та безпідставність позовної вимоги про накладення арешту на кошти та цінності у банківських установах з мотивів відсутності у відповідача майна.

Крім того, суд вважає, що позивач необґрунтовано подав одночасно позовні вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника, та накладення арешту на кошти в банківських установах, оскільки вони є взаємовиключними.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 159 -163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Міжрегіональна будівельна компанія»про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, та накладення арешту, -задовольнити частково.

2. Стягнути на розподільчий рахунок УДКСУ у Катеринопільському районі р/р 34127999700214 (МФО 854018) з приватного підприємства «Міжрегіональна будівельна компанія»(20516, Черкаська обл., Катеринопільський район, с. Вербовець; код ЄДОРПОУ 36315132) з рахунків у банках, обслуговуючих платника, на користь державного бюджету через Катеринопільську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області ДПС України (20500, Черкаська обл., смт. Катеринопіль, вул. Карла Маркса, 1; код ЄДРПОУ 36776454) заборгованість з податку на прибуток підприємств в сумі 205901 (двісті п'ять тисяч дев'ятсот одна) грн. 00 коп., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012 № 0000922301, з податку на додану вартість в сумі 223804 (двісті двадцять три тисячі вісімсот чотири) грн. 89 коп., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012 № 0000912301 та пеню в сумі 8348 (вісім тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп., а всього на загальну суму 438054 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятдесят чотири) грн. 29 коп.

3. У задоволенні позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться у банківських установах, -відмовити.

4. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови, складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич