Ухвала

від 27.12.2012 по справі 32/64-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.12.12р. Справа № 32/64-10

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Авіас-2000", м.Дніпропетровськ

До: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 16 954, 00 грн. (розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду)

Суддя Васильєв О.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Коптілов Ю.В. - дов. від 07.06.12р.;

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.10р. у справі №32/64-10 частково задоволені позовні вимоги ТОВ фірми «Авіас-2000» та стягнуто з відповідача - ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»на користь позивача : 12 784,99 грн. -інфляційних втрат за період з 01.03.07 р. по 31.12.09 р.; 1 094,97 грн. -3 % річних за період з 01.03.07 р. по 31.12.09 р.; 138,80 грн. - витрат на сплату держмита та 236,00 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; та відмовлено в задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди від 02.04.10р. Рішення не оскаржувалося сторонами , тому 25.05.10р. господарським судом було видано відповідний наказ у справі .

18.12.12р. відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання вищезазначеного судового рішення від 06.05.10р. по справі №32/64-10 шляхом сплати заборгованості в розмірі 14 254, 76 грн. протягом 12 місяців, починаючи з січня 2013 року по грудень 2013 року. Заява обґрунтована посиланням на наступні обставини: відповідач є найбільшим підприємством в Україні, яке забезпечує електричною енергією найбільш індустріально розвинений регіон України -Дніпропетровську область , підприємство є стратегічним об'єктом в економіці України; примусове стягнення одразу всієї суми боргу може призвести до негативних наслідків, які можуть вплинути на енергетичну стабільність та надійність енергосистеми України; невиконання рішень суддів спричиняє застосування заходів примусового характеру з боку державної виконавчої служби по відповідачу, а саме: накладення арешту грошових коштів , арешту майна боржника та ін., що може заблокувати діяльність компанії, призвести до неповного фінансування проведення поточних ремонтів електромереж позивача, оновлення матеріальної бази та, як наслідок цього, виникнення пошкоджень , аварій, втрат, які перевищують суму боргу відповідача, інших збитків в зв'язку з невиконанням рішення суду. Ухвалою суду від 19.12.12р. розгляд вищезазначеної заяви було призначено на 27.12.12р.

Представник відповідача під час судового засідання 27.12.12р. наполягав на задоволенні своєї заяви ; позивач явку повноважного представника у судове засідання 27.12.12р. не забезпечив.

Згідно до приписів ст.121 ГПК України : при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1) .Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1). Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини»( який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав ,що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України»(Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...»

Враховуючи вищезазначені фактичні обставини та приписи чинного законодавства України , суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви відповідача ,оскільки він не довів належними доказами , що наявні обставини , які б ускладняли виконання рішення або робили його неможливим.

На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.ст. 86, 121 ГПК України , господарський суд , -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення .

Суддя Васильєв О.Ю.

67, 86