Постанова

від 17.12.2012 по справі 12960/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17.12.2012 р. справа № 2а- 12960/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Лазаренко І.В.,

відповідача - Голован Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Італсервіс-Інжиніринг" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС проскасування рішень , - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Італсервіс-Інжиніринг», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції №0011562340 від 27.03.2012 р. та №0011572340 від 27.03.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення грунтуються на помилкових висновках, викладених податковою інспекцією в акті перевірки, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, за твердженням позивача, судження Харківської ОДПІ, викладені в акті №332/234/36308607 від 20.02.2012р., про заниження платником податків ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Промспец-Консалтинг»через непідтвердженість реальності господарських операцій є хибними, оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Відповідач, Харківська об'єднана Державна податкова інспекція Харківської області ДПС (який є юридичним та фактичним правонаступником Харківської ОДПІ), з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти порушення ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг»вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.10 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 , п. 1983 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на суму 314.700,00 грн. та завищено податковий кредит на суму 251.759,00 грн., за рахунок відображення в обліку з ПДВ та податку на прибуток показників складених ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Промспец-Консалтинг»первинних документів за нікчемними правочинами. Достатнім підтвердженням нікчемності правочинів, на думку відповідача, є висновки інших податкових органів про неможливість проведення контрагентами позивача господарської діяльності. Відповідач посилався на відсутність у нього як підстав, так і повноважень стосовно перегляду правомірності та обгрунтованості таких висновків при проведенні перевірки платника податків та винесенні спірних рішень. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник відповідача у судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36308607, перебуває на обліку як платник податків і зборів в Харківській ОДПІ Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи ст.ст.72 і 76 КАС України перелічені обставини додатково перед судом не доказуються.

З 06.02.2012р. по 14.02.2012 р. Харківською ОДПІ (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг»(ідентифікаційний код - 36308607) з питання дотримання вимог податкового законодавства та правильності визначення сум ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах із платниками податків ТОВ «Промспец Консалтинг»(ідентифікаційний код - 37091549) та ТОВ «Тех.-Агроремпоставка»(ідентифікаційний код - 36457279), їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за червень -липень 2010 р., листопад 2010 р. -лютий 2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 20.02.2012р. №332/243/36308607, в якому викладені судження податкового органу про порушення платником податків п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.138.10.1 п.138.10 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне віднесення платником податків на розрахунки з державою за податковим обліком з податку на прибуток та ПДВ показників первинних документів, котрі складені контрагентами в межах нікчемних правочинів за нереальними господарськими операціями.

27.03.2012 р. з посиланням на даний акт Харківською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0011562340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 296.162,80 грн. (основний платіж -251.759,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -44.403,80 грн.) та №0011572340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 370.204,50 грн. (основний платіж -314.700,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -55.504,50 грн.)

Як з'ясовано судом, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про вчинення ТОВ «Італсервіс-інжинірінг»податкового правопорушення -заниження грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, є виключно висновки складених іншими органами державної податкової служби України актів перевірок діяльності контрагентів позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність.

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено. Вказані обставини визнані представником відповідача в судовому засіданні та підтверджені змістом акту перевірки від 20.02.2012р. №332/243/36308607.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 20.02.2012р. №332/243/36308607, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»

За матеріалами справи судом встановлено, що 01.06.2010 р. між позивачем, ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг»(в якості покупця), та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»було укадено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №0106, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, а саме технологічного обладнання, запасних частин до технологічного обладнання.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному чи господарському обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до матеріалів справи виписані ТОВ «Тех-Агроремпоставка»податкові накладні №2286 від 01.06.2010р. на суму 338.870,23 грн.( у т.ч. ПДВ -56.478,37 грн.), №3078 від 02.07.2010 р. на суму 357.767,76 грн.( у т.ч. ПДВ -59.627,96 грн.). та видаткові накладні №34 від 01.06.2010 р. на суму 338.870,23 грн.( у т.ч. ПДВ -56.478,37 грн.), №41 від 02.07.2010 р. на суму 357.767,76 грн. ( у т.ч. ПДВ -59627,96 грн.).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними №0106/10-1 від 01.06.2011 року, №0207/10-1 від 02.07.2011 року.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку, відкритому позивачем у ПАТ «ВТБ Банк».

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг»

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 р. між позивачем, ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг»(в якості покупця), та ТОВ «Промспец Консалтинг»було укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №0110/10-1, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, а саме технологічного обладнання, запасних частин до технологічного обладнання.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному чи господарському обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до матеріалів справи виписані ТОВ «Промспец Консалтинг»податкові накладні № 1875 від 29.11.2010 р. на суму 81.085,66 грн.(у т.ч. ПДВ -13.514,26 грн.), №2713 від 20.12.2010 р. на суму 287.943,24 грн. (у т.ч. ПДВ -47.990,55грн.), №555 від 31.01.2011 р. на суму 216.830,82 грн. (у т.ч. ПДВ -36.138,47 грн.), №535 від 22.02.2011 р. на суму 228.061,10 грн. (у т.ч. ПДВ -38.010,18 грн.) та видаткові накладні № 319 від 29.11.2010 р. на суму 81.085,66 грн. (у т.ч. ПДВ -13.514,26 грн.), № 319 від 20.12.2010 р. на суму 287.943,24 грн. (у т.ч. ПДВ -47.990,55 грн.), №602 від 31.01.2011 р. на суму 216.830,82 грн. (у т.ч. ПДВ -36.138,47 грн.), № 695 від 22.02.2011 р. на суму 228.061,10 грн., (у т.ч. ПДВ -38.010,18 грн.)

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №2911/10-1 від 29.11.2010 р., №2012/10-1 від 20.12.2010 р., №3101/11-01 від 31.01.2011 р., № 2202/11-1 від 22.02.2011 р.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку, відкритому позивачем у ПАТ «ВТБ Банк».

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджуються матеріалами справи, придбання товарів за спірними договорами було необхідно позивачеві для використання в подальшій господарській діяльності згідно з наданими на вимогу суду первинними документами.

Відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України наведеного доводу платника податків не спростував. Суд зазначає, що означений довід платника податків не суперечить ані витребуваним і долученим до справи документам про напрям господарської діяльності ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг», ані первинним документам про подальший рух придбаного за спірними правочинами товару.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару, отриманого за вказаним вище правочином, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Суд бере до уваги, що з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як по-перше, здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи, а по-друге, є можливими до перевірки з боку суб'єктів фінансового моніторингу. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаного в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах актів, складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача -ТОВ «Тех-Агроремпоставка»від 30.06.2011 р. №1459/23-03-05/36457279 та ТОВ «Промспец Консалтинг»від 10.03.2011 р. №349/23-03-05/37091549, від 07.04.2011 р. №546/18-011/37091549, від 01.06.2011 р. №1253/15-05-14/37091549, де викладені судження податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності переліченими платниками податків.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, судом встановив, що відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, наданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином; відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відповідачем не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «Італсервіс-Інжинірінг». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Додатково суд бере до уваги, що дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з проведення перевірки ТОВ «Тех-Агроремпоставка», результати якої оформлені актом від 30.06.2011р. №1459/23-03-05/36457279, та з проведення перевірок ТОВ «Промспец Консалтинг», результати яких оформлені актами від 10.03.2011р. №349/23-03-05/37091549, від 07.04.2011р. №546/18-011/37091549, від 01.06.2011р. №1253/15-05-14/37091549, визнані неправомірними постановами Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р. по справі №2а-9036/11/2070 (залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 р.), від 23.05.2011 р. справі №2а-3002/11/2070 (залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 р.) та від 26.07.2011 р. по справі № 2а-9226/11/2070 (залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р.)

Отже, відповідно до п.3 ст.70 КАС України викладені в перелічених актах податкової перевірки судження суб'єкта владних повноважень не можуть бути визнані законними підставами для висновку про вчинення платником податків податкового правопорушення, позаяк такі відомості добуті з порушенням закону.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг»вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення податкового законодавства при справлянні ПДВ та податку на прибуток.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "Італсервіс-Інжиніринг" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про скасування рішень -задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0011562340 від 27.03.2012р., №0011572340 від 27.03.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.12.2012 р.

Суддя А.В. Сліденко