Рішення

від 21.12.2012 по справі 5026/1603/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 року Справа № 02/5026/1603/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Касьян І.В. - за довіреністю,

відповідача: Весеньов Є.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут Еко-Україна"

про стягнення 67 947 грн. 43 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 67 947 грн. 43 коп., зокрема 62 956 грн. 17 коп. основного боргу за використану відповідачем електроенергію відповідно до укладеного між сторонами договору від 12.12.2011 № 41 компенсації затрат за використану електроенергію, 4 157 грн. 48 коп. пені та 833 грн. 78 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав недоведеності позивачем кількості використаної відповідачем електроенергії, оскільки позивач не подав суду акт використання електроенергії, який вказаний у договорі як його додаток і без такого акта, підписаного сторонами, неможливо стверджувати про дійсну кількість використаної відповідачем електроенергії, позивачем не було надіслано відповідачу рахунки, вказані у договорі, а також не встановлена вартість електроенергії, так як у договорі вказана орієнтовна вартість.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позовні вимоги у заявленій сумі з підстав, викладених у позовній заяві, просила задовольнити позов повністю та пояснила, що розрахунки вартості спожитої відповідачем електроенергії виконані відповідно до умов договору та згідно офіційних тарифів ПАО "Дніпрообленерго"; за період з 01.12.2011 по 20.01.2012 відповідачу було нараховано та ним сплачено кошти відповідно до пункту 2.2.2. договору згідно з фактичним навантаженням, однак 20.01.2012 на котельній "Родина" було встановлено лічильник з метою обліку витрат електроенергії на розігрів мазуту, про що представниками позивача та відповідача складено акт, і в подальшому акти про використання електричної енергії, що вказані додатками до договору, замінені звітами, що по суті є одним і тим же, тим більше, що бланк звіту є також додатком до договору; звіт за лютий 2012 року відповідачем був оформлений та повернутий позивачу, а звіти за березень і квітень 2012 року позивачу не повернуті; у листах від 21.09.2012 та від 08.10.2012 відповідач визнає факт використаної електроенергії з метою придбання мазуту, тому відповідач повинен сплатити позивачу вартість фактично використаної електроенергії;

- представники відповідача заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов та з мотивів недоведеності позивачем позовних вимог, оскільки позивач не подав суду акт використання електроенергії, який вказаний у договорі як його додаток і без такого акта, підписаного сторонами, неможливо стверджувати про дійсну кількість використаної електроенергії, рахунки не можуть бути доказами кількості використаної електроенергії, вказані позивачем звіти відповідачем не підписані, а печатка на звіті за лютий 2012 року не може замінити підпис повноважної особи.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (Основний Споживач по договору, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут Еко-Україна" (Субспоживач по договору, відповідач у справі) укладено Договір компенсації затрат за використану електроенергію № 41 від 12.12.2011, далі - Договір, за умовами якого Основний споживач зобов'язався постачати електричну енергію Субспоживачу, а Субспоживач зобов'язався сплачувати Основному споживачу вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

В умовах Договору вказано таке:

- в пункті 2.1.5 Договору: Основний споживач електричної енергії зобов'язався до 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, виставляти рахунок за постачання електроенергії Субспоживачу.

Орієнтовна вартість споживання електричної енергії за місяць (за тарифами грудня 2011 року) складає 45422,21 грн. з урахуванням ПДВ;

- в пункті 2.2.2 Договору: Субспоживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за постачання електричної енергії Основному споживачу за розрахунковий період. Вартість спожитої активної електричної енергії за розрахунковий період нараховується відповідно до розрахункового обсягу спожитої електроенергії згідно з фактичним навантаженням. Плата за постачання електричної енергії Основному споживачу здійснюється Субспоживачем на підставі рахунка, одержаного від Основного споживача нарочним. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить 10 банківських днів з дати отримання платіжного документа;

- в пункті 6.5. Договору: Додатки до цього Договору: № 1 "Акт про використання електричної енергії".

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Позивач та відповідач, підписавши договір компенсації затрат за використану електроенергію № 41 від 12.12.2011, домовилися про тимчасове постачання електричної енергії з метою забезпечення електричною енергією струмоприймачів відповідача, встановлених на котельні "Родина", та в умовах договору встановили порядок використання електричної енергії відповідачем, її облік, визначення вартості фактично використаної електроенергії та її оплати відповідачем.

Однак позивач, пред'явивши даний позов, не подав суду доказів, передбачених Договором, зокрема, в пункті 6.5. Договору вказано додатком до нього "Акт про використання електричної енергії", однак, такий акт суду не наданий, і, як вбачається із пояснення позивача від 19.12.2012, вказані акти відсутні - вони замінені звітами.

Суд оцінив поданий представником позивача у судовому засіданні 21.12.2012 Звіт про споживання електроенергії ТОВ "Добробут Еко-Україна" від кот. "Родина" КПТМ "Криворіжтепломережа" за лютий 2012 року та прийшов до висновку про те, вказаний звіт є належним доказом дійсного використання відповідачем електроенергії на суму 27316,18 грн., виходячи з наступного: - 20.01.2012 на котельній "Родина" було встановлено електролічильник з метою розподілу обліку витрат електроенергії на розігрів мазута, про що представниками позивача та відповідача було складено відповідний акт, факт встановлення такого лічильника та використання електричної енергії підтверджений представником відповідача у судовому засіданні 11.12.2012; - на вказаному звіті проставлена основна печатка відповідача і оригінал звіту скріплений печаткою відповідача знаходиться у позивача та був оглянутий у судовому засіданні; факт використання електричної енергії у лютому 2012 року був підтверджений представником відповідача у засіданні 11.12.2012; бланк звіту про споживання електроенергії як додаток до договору підписаний директором відповідача та скріплений основною печаткою товариства; в пункті 2.2.2. Договору передбачено отримання відповідачем рахунків позивача нарочним і відповідач не спростував факту отримання рахунку за лютий 2012 року його представником.

З огляду на вказані докази, оцінені судом у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу витрати за використану у лютому 2012 року електричну енергію в сумі 27 316,18 грн.

Відповідно до умови пункту 2.2.2. Договору та виходячи з того, що рахунок отриманий наручно представником відповідача 15.03.2012, останній повинен був сплатити кошти протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку позивача, тобто, кошти за лютий 2012 року повинні бути сплачені відповідачем не пізніше 28.03.2012

В силу частини 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі -ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовано відповідачем, останній не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, не перерахував позивачу кошти в установлений строк.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27 316 грн. 18 коп. боргу є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та не спростованою відповідачем, отже, підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів по рахунках за березень та квітень 2012 року в загальній сумі 35 639 грн. 99 коп. не підлягають задоволенню в зв'язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не подано суду докази фактичного використання відповідачем електричної енергії протягом цих місяців, встановлені за домовленістю сторін, тобто, позивачем не подано ні акти про використання електричної енергії, ні звіти про споживання електроенергії. Посилання позивача на рахунки, що були надіслані відповідачу, суд вважає неналежними доказами дійсної кількості фактично використаної енергії, оскільки рахунки є документами для оплати, але не можуть бути доказами дійсності вказаних у них сум.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що відповідно до умов Договору відповідач повинен був сплатити позивачу кошти за фактично використану електричну енергію в лютому 2012 року в сумі 27 216 грн. 18 коп. не пізніше 28.03.2012, однак, кошти позивачу не сплатив, тому на підставі статті 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню на вимогу позивача три проценти річних в сумі 414 грн. 22 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання у заявлений позивачем період з 30.03.2012 по 21.09.2012.

Заявлена позивачем вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає в зв'язку з тим, що вказаним договором від 12.12.2011 розмір пені не встановлений. Посилання позивача на Закон України від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суд вважає безпідставним, оскільки згідно статті 1 вказаного Закону пеня може сплачуватися лише у разі, якщо її розмір встановлений угодою сторін. Аналогічне положення виписане і в частині 4 статті 231 Господарського кодексу України та в частині 1 статті 548 Цивільного кодексу України, за якими штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, та виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 656 грн. 84 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут Еко-Україна" (18000, м. Черкаси, вул. Енгельса, 253, ідентифікаційний код 33828420) на користь комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, провул. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) - 27 316 грн. 18 коп. (двадцять сім тисяч триста шістнадцять гривень 18 копійок) боргу, 414 грн. 22 коп. (чотириста чотирнадцять гривень 22 копійки) три проценти річних, 656 грн. 84 коп. (шістсот п'ятдесят шість гривень 84 копійки) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.12.2012

Суддя А.Д.Пащенко