Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а-12858/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2012 р. Справа №2а-12858/12/0170/3

(11:52) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримавіабуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Ільонок Н.М., дов.,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Кримавіабуд" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.12 р. № 0008562204, № 0008572204.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підтвердженість реального виконання, фактичної сплати по господарським операціям, вказаним в акті перевірки, що підтверджується первинними документами позивача.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

З урахуванням викладеного, положень ст.ст. 122, 128 КАС України, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кримавіабуд" є юридичною особою, ЄДРПОУ 01131804, зареєстровано 28.07.1995 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим за адресою місцезнаходження: 95491, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Аєрофлотське, вул. Мальченка, буд. 7, про що свідчить довідка статистики, виписка з ЄДР.

05.10.2012 р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Криавіабуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БВП "Строитель-Плюс", формою "Капітель-Плюс", КП "Альянс" за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., про що складено акт № 7028/22-8/01131804.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки № 7028/22-8/01131804 від 05.10.2012 р. перевіркою встановлені порушення ПАТ "Кримавіабуд":

1) п.п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21888 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 21888 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 64823 грн., у тому числі: 1 квартал 2010 року в сумі 5667 грн., півріччя 2010 р. в сумі 45389 грн., три квартали 2010 року в сумі 56647 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 8176 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: БВП "Строитель-Плюс", фірма "Капітель плюс", КП "Альянс".

2) п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.1997 р., п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 19146 грн., в тому числі: за березень 2010 р. в сумі 1133 грн., за травень 2010 р. в сумі 1277 грн., за червень 2010 р. в сумі 6667 грн., за липень 2010 р. в сумі 378 грн., за серпень 2010 р. в сумі 1447 грн., за вересень 2010 р. в сумі 427 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 2613 грн., за листопад 2010 р. в сумі 778 грн., за грудень 2010 р. в сумі 2790 грн., за січень 2011 р. в сумі 1635 грн., по взаємовідносинам з наступними контрагентами: БВП "Строитель-Плюс", фірма "Капітель плюс", КП "Альянс".

Зокрема, в п.п. 3.1.2 акту перевірки вказано, що за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. встановлено завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього в сумі 95728 грн., по взаємовідносинам з БВП "Строитель-Плюс", фірма "Капітель плюс", КП "Альянс", по яких за матеріалами зустрічних звірок, не отримано підтвердження реальності здійснених господарських операцій з власними контрагентами.

В п.п. 3.1.4 акту перевірки вказано про заниження податку на прибуток у перевіряємий період в сумі 21888 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 64823 грн. в результаті допущених правопорушень податкового законодавства, які відображено в п.п. 3.1.2 акту перевірки.

В п.п. 3.2.2 акту перевірки вказано про завищення ПАТ "Кримавіабуд" податкового кредиту у перевіряємий період всього в сумі 19146 грн. за підстав взаємовідносин з контрагентами, які мають ознаки фіктивності підприємств; здійснення операцій купівлі-продажу, спрямованих на штучне формування валових витрат та податкового кредиту.

31.10.2012 р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС ПАТ "Кримавіабуд" згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки за порушення:

1) п.п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21888 грн. за основним платежем та 5472 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0008572204;

2) п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.1997 р., п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19146 грн. за основним платежем та 4380 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0008562204.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції на час вчинення спірного правочину, згідно п. 7.3.1 ст. 7 якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналогічне правило встановлюється п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, яким визначається дата виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Отже при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, Наказу ДПА України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696, які діяли на час оформлення податкових накладних, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагентів позивача як платників ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочинів з контрагентами позивача.

Тобто, підтвердження постачання товару від контрагентів позивача у перевірямий період на адресу позивача за перевіряємий період, підтвердження факту отримання вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження транспортування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, - свідчить про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводить правильність віднесення відповідних сум та нарахування податкового кредиту, сформування валових витрат підприємства та від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи наявні наступні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійсненого правочину по періодах, зазначених в акті перевірки, а саме:

1) по взаємовідносинах з ТОВ "БВП "Строитель плюс":

у травні 2010 року:

- податкова накладна № 1735/1 від 05.05.10 р. на загальну суму 5088,00 грн., в тому числі ПДВ 848,00 грн. на заміну монорельси ходу вантажної каретки;

- акт № 1735/1 від 05.05.10 р. на загальну суму 5088,00 грн.;

у червні 2010 року:

- податкова накладна № 2454 від 23.06.10 р. на загальну суму 11121,00 грн., в тому числі ПДВ 1853,5 грн.,

- податкова накладна № 2457 від 23.06.2010 р. на загальну суму 11398,99 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1899,83 грн.; видаткова накладна № 2340 від 14.06.2010 р.;

- податкова накладна № 2547 від 29.06.2010 р. на загальну суму 12400,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2066,6 грн., накладна № 2547 від 29.06.2010 р.;

- накладна № 2339 від 12.06.2010 р. на загальну суму 3762,12 грн., в тому числі ПДВ 627,02 грн.;

- накладна № 2567 від 23.06.2010 р. на загальну суму 3663,12 грн., в тому числі ПДВ 610,52 грн.,

- накладна № 2256/1 від 04.06.2010 р. на загальну суму 3696,12 грн., в тому числі ПДВ 616,02 грн.;

2) по взаємовідносинах з КП "Альянс":

у травні 2010 р.:

- податкова накладна № 9981 від 24.05.10 р. на суму 2575,50 грн. на придбання товару щебня у кільк. 30,3 т.;

у червні 2010 року:

- податкова накладна № 0593 від 12.06.10 р. на суму 2448,00 грн. з придбання щебню,

- податкова накладна № 0476 від 08.06.10 р. на суму 2635,00 грн. з придбання щебню.

у липні 2010 року:

- податкова накладна на суму 2269,50 грн.;

в серпні 2010 року:

- податкова накладна № 2857 від 20.08.2010 р. на загальну суму 6150,60 грн., в тому числі ПДВ 1025,10 грн.;

- податкова накладна № 2778 від 16.08.10 р. на загальну суму 2529,60 грн., в тому числі ПДВ 421,60 грн.,

у вересні 2010 року:

- податкова накладна № 3314 від 07.09.2010 р.з придбання песку у кільк. 25,1 т. на загальну суму 2560,20 грн., в тому числі ПДВ 426,70 грн.; видаткова накладна № 3315 від 30.09.2010 р.;

у грудні 2010 року:

- податкова накладна № 4769 від 30.12.10 р. на загальну суму 16738,40 грн., в тому числі ПДВ 2789,73 грн.; видаткова накладна № 4769 від 30.12.2010 р.;

- податкова накладна № 138 від 31.01.2011 р. на загальну суму 3800,54 грн., в тому числі ПДВ в сумі 633,42 грн.; видаткова накладна № 138 від 31.01.2011 р.;

- податкова накладна № 135 від 31.01.2011 р. на загальну суму 6010,25 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1001,71 грн.; видаткова накладна № 135 від 31.01.2011 р.;

3) по взаємовідносинам з фірмою "Капітель плюс":

в жовтні 2010 року:

- податкова накладна № 2200 від 21.10.10 р. на загальну суму 15679,73 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2613,29 грн.; видаткова накладна № 2200 від 21.10.10 р.;

у листопаді 2010 року:

- податкова накладна № 2309 від 26.11.10 р. на загальну суму 4668,47 грн., в тому числі ПДВ 778,08 грн., видаткова накладна № 2309 від 30.11.2010 р.;

Оприбуткування придбаних товарів ПАТ "Кримавіабуд" підтверджується наявними в матеріалах справи накладними про оприбуткування.

Можливість транспортного перевезення придбаних ПАТ "Кримавіабуд" товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями ліцензійних карток на: КамАЗ 55111 реєстр.№ 7925 КРО, ЗИЛ 450Г реєстр.№ 6561 КРН, ЗИЛ 4502 реєстр.№ АК6041АН, КамАЗ 5410 реєстр.№ 3567 КРО, КамАЗ 5410 реєстр.№ 1029 КРП, а також ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України серії АВ № 112941 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Також в матеріалах справи наявні:

- видаткова накладна на перевезення № РНт-000240 від 03.09.2010 р. на загальну суму 2560,20 грн., в тому числі ПДВ 426,70 грн.;

- накладна на перевезення № РНт-000085 від 05.08.2010 р. на загальну суму 2529,60 грн., в тому числі ПДВ 421,60 грн.;

- накладна на перевезення № РНт-000133 від 17.08.2010 р. на загальну суму 3539,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 589,90 грн.;

- накладна на перевезення № РНт-000131 від 17.08.2010 р. на загальну суму 2611,20 грн.;

Сплата отриманих ПАТ "Кримавіабуд" товарів від контрагентів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку, фіскальними чеками, зокрема:

1) по КП "Альянс":

від 31.01.11 р. на суму 3800,54 грн., від 31.01.11 р. на суму 6010,25 грн., від 11.01.11 р. на суму 16738,40 грн., № 786 від 13.08.10 р. на суму 2529,60 грн., № 812 від 19.08.10 р. на суму 6150,60 грн., від 06.09.10 р. на суму 2560,20 грн., фіскальний чек № 9981 на суму 2575,50 грн., від 12.06.10 р. № 593 на суму 2448,00 грн., від 08.06.10 р. № 476 на суму 2635,00 грн., фіскальний чек № 1970 від 26.07.2010 р. на суму 2269,50 грн.;

2) по "БВП "Строитель плюс":

№604 від 14.06.2010 р. на суму 3088,00 грн., № 607 від 14.06.2010 р. на суму 2000,00 грн., від 05.07.10 р. на суму 11398,99 грн., від 15.07.10 р. № 734 на суму 12400,00 грн., від 06.07.10 р. № 676 на суму 11121,00 грн., від 06.07.10 р. № 675 в сумі 11398,00 грн.

3) по Фірмі "Капітель плюс":

від 08.11.10 р. № 1112 на суму 15679,73 грн., № 1166 від 26.11.10 р. на суму 4668,47 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується:

- придбання,

- отримання,

- перевезення,

- сплата

товарів (робіт, послуг) позивачем по господарських взаємовідносинах з контрагентами: БВП "Строитель плюс", КП "Альянс", фірмою "Капітель плюс".

Відповідач в акті перевірки зазначає на порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами...", з огляду на що, за даними акту перевірки, позивачем завищено валові витрати за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. всього в сумі 95728 грн., в тому числі: 1 квартал 2010 р. - 5667 грн., 2 квартал 2010 р. - 39722 грн., 3 квартал 2010 р. - 11258 грн., 4 квартал 2010 р. - 30906 грн., 1 квартал 2011 р. - 8176 грн.

Відповідно до п.5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються в тому числі:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

- суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність документального підтвердження включення до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартості товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 95728 грн., спростовуються матеріалами справи.

Матеріалами справи, зокрема, первинними документами - видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку підтверджується витрати, які належать включенню до складу валових витрат підприємства, в загальній сумі 95728 грн. у перевіряємий період.

Отже, матеріалами справи підтверджуються витрати ПАТ "Кримавіабуд", понесені ним у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у перевіряємий період та віднесені ним до складу скоригованих витрат та витрат при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Згідно з даними Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", на офіційному сайті якого розміщені дані з ЄДРПОУ згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", з яких судом встановлено, що на момент вчинення відповідних господарських операцій у перевіряємий період контрагенти позивача, зокрема: БВП "Строитель плюс", КП "Альянс", фірма "Капітель плюс", - не перебували в процесі припинення; знаходились за адресою, вказаною в податкових накладних.

В матеріалах справи докази відсутності у перевіряємий період у контрагентів позивача, зокрема: БВП "Строитель плюс", КП "Альянс", фірма "Капітель плюс", - на час вчинення спірних господарських операцій статусу платника ПДВ - відсутні.

Отже порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаному в акті перевірки періоді, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів.

Придбання певного виду товару суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності відповідних товарів.

Згідно з довідкою статистики серії АА № 462940 основні види діяльності ПАТ "Кримавіабуд" за КВЕД: виробництво виробів з бетону для будівництва, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.

Крім того, ПАТ "Кримавіабуд" 21.12.2009 р. отримано ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим серії АВ № 490574 на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

В матеріалах справи наявні договір оренди № 217/2011 від 30.12.2010 р., укладеного позивачем з ТОВ "ВІТЕК" про оренду обладнання, зокрема: бетонозмішувальної установки СБ-145-4, компресорної станції ПКС-3,5, переносної.

Використання у власній господарській діяльності придбаних позивачем товарів (послуг, робіт) (песку, щебеню, цементу, ремонту каретки), а також реалізація виготовленої продукції з придбаних товарів на адресу інших споживачів підтверджується: інвентарними картками основних засобів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; актами на переробку матеріалів, звітами про витрати будівельних матеріалів; довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів, звітом про витрати металопрокату, прибутковими ордерами, виписками банку.

Крім того, в матеріалах справи наявна також довідка ПАТ "Кримавіабуд" , згідно з якою у травні 2010 року БВП "Строитель плюс" для ПАТ "Кримавіабуд" виконані роботи по заміні монорельса ходу вантажної каретки - елементу крану козлового ККС-10, який є власністю позивача. Роботи сплачені 14.06.2010 р.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1).4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Взаємовідносини ПАТ "Кримавіабуд" та його контрагентів: БВП "Строитель плюс", КП "Альянс", фірми "Капітель плюс", - у перевіряємому періоді не містять в собі ознак нікчемності правочину та відсутності відповідної господарської мети стосовно постачання/отримання товарів (послуг, робіт).

Наданими документами бухгалтерського та податкового обліку ПАТ "Кримавіабуд" факти придбання, отримання, перевезення, сплати, використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) за господарськими операціями з: БВП "Строитель плюс", КП "Альянс", фірмою "Капітель плюс-", - по придбанню яких позивачем сформовано податковий кредит у відповідному періоді, підтверджуються.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача, тобто, матеріалами справи та наявними доказами підтверджується: постачання товару від контрагентів позивача: БВП "Строитель плюс", КП "Альянс", фірми "Капітель плюс", - на адресу позивача за перевіряємий період; підтверджується факт отримання вказаного товару за перевіряємий період; підтверджується факт сплати за вказаний товар за перевіряємий період; підтверджується використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які підтверджують відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності.

Взаємовідносини ПАТ "Кримавіабуд" та його контрагнетів: БВП "Строитель плюс", КП "Альянс", фірми "Капітель плюс" у перевіряємому періоді не містять в собі ознак нікчемності правочину та відсутності відповідної господарської мети.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, підтверджує правомірність сформування складу валових витрат позивачем у перевірямому періоді.

З урахування викладеного оскаржувані ПАТ "Кримавіабуд" податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012 р. № 0008572204, № 0008562204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже орган Державної казначейської служби зобов'язаний стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Вказана позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.

У судовому засіданні 13.12.12 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 17.12.12 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 31.10.2012 р. № 0008572204, № 0008562204.

Стягнути з Державного бюджета України в особі розпорядника бюджетних коштів Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства "Кримавіабуд" (ЄДРПОУ 01131804) 508,86 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.