Рішення

від 17.12.2012 по справі 5017/2995/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5017/2995/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай»

про стягнення в порядку регресу 18 606 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: 15.10.2012 р. до господарського суду Одеської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай»про стягнення в порядку регресу 18 606 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору страхування із транспортного засобу №7293828 від 10.06.2009 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) відшкодована сума в розмірі 53 606 грн. 50 коп. власнику автомобіля марки «Хонда», державний реєстраційний номер АА 8450 НІ. Вказана ДТП трапилась внаслідок допущеного порушення Правил дорожнього руху водієм «Фольцваген», д/н ВН5839 АХ Луганським А.В., який на момент настання подій перебував у трудових відносинах з відповідачем. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Фольцваген»на момент ДТП була застрахована у ВАТ Національною акціонерною страховою компанією «Оранта», яка здійснила відшкодування в межах ліміту -35 000 грн. Таким чином позивач вказує, що обов'язок з відшкодування залишку невідшкодованої шкоди у розмірі 18 606 грн. 50 коп. покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5017/2995/2012 з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

29.10.2012 р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача (вх.№32662/2012) про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України ухвалою суду від 29.10.2012 р., 21.11.2012 р., 05.12.2012 р., розгляд справи відкладено на 21.11.2012 р., 05.12.2012 р. та 17.12.2012 р.

13.12.2012 р. позивачем подано клопотання (вх.№38002/2012) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №14756600 від 26.09.2012 р., у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №14756600 від 26.09.2012 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

17.12.2012 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

10.06.2009 р. ЗАТ «УАСК АСКА»було укладено договір №7293828 добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу, за яким позивачем застраховані майнові інтереси Доля І.В., що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Хонда», державний реєстраційний номер АА 8450 НІ.

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП за участю транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що 09.10.2009 року в м. Києві на перехресті вул. Кавказської та вул. Урицького, сталась ДТП, в результаті якого зіткнулись застрахований транспортний засіб, яким керував Доля І.В. О.О., та транспортний засіб марки «Фольцваген», державний номер ВН 5839 АХ, яким керував Луганський А.В., в наслідок чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (довідка про ДТП та Протокол огляду транспортного засобу від 12.10.2009 року, наявні у матеріалах справи).

Відповідно до звіту СПД Вілько О.Г. про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику застрахованого транспортного засобу, розмір матеріальної шкоди склав 53 942 грн. 50 коп.

У зв'язку зі зверненням 12.10.2009 р. страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт № 5689 від 10.11.2009, видано накази на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові в розмірі 53 606,50 грн.

Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2009 року № 3-9425/09 винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «Фольцваген», державний номер ВН 5839 АХ, Луганського А.В., відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Алокозай»(власник транспортного засобу марки «Фольцваген», державний номер ВН 5839 АХ) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Відкритого акціонерного товариства Національна Страхова компанія «Оранта»відповідно до Полісу № ВС/4197033. З зазначеного полісу вбачається ліміт відповідальності ВАТ НАСК «Оранта»в сумі 35 000 грн., що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Судом встановлено, що страховик виконав своє грошове зобов'язання та виплатив власнику застрахованого транспортного засобу «Хонда», державний реєстраційний номер АА 8450 НІ відшкодування, на підтвердження чого позивач надав суду платіжні доручення.

Листом від 12.03.2012 року № 671-17/1 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на претензію позивач не отримав.

З наведених підстав Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»звернулось в інтересах Державної екологічної інспекції Одеській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай»про стягнення в порядку регресу 18 606 грн. 50 коп.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Документом, який визначає розмір збитку є Звіт про оцінку колісного транспортного засобу, який необхідний для розрахунку страхового відшкодування за вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для регулювання відносин між страховиками.

Відповідно до звіту СПД Вілько О.Г. про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику застрахованого транспортного засобу, розмір матеріальної шкоди склав 53 942 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору в повному обсязі.

Також, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2009 року № 3-9425/09 винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «Фольцваген», державний номер ВН 5839 АХ, Луганського А.В., відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Алокозай»(власник транспортного засобу марки «Фольцваген», державний номер ВН 5839 АХ) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Відкритому акціонерному товаристві Національна Страхова компанія «Оранта»відповідно до Полісу № ВС/4197033 з лімітом відповідальності в сумі 35 000 грн.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 3 ст. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно з ст. ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»задовольнити.

Стягнути в порядку регресу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай» (67500, Одеська обл., Комінтернівський р-н., смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева буд. 56, код ЕДРПОУ 31432553) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 100, код ЕДРПОУ 13490997, р/р №265060100448 в ПАТ «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 606 (вісімнадцять тисяч шістсот шість) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 24.12.2012 року

Суддя Зайцев Ю.О.