Рішення

від 26.12.2012 по справі 4/5007/1206/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" грудня 2012 р. Справа № 4/5007/1206/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ружинському районі (смт. Ружин)

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (с. Андрушки Попільнянського району)

про відшкодування страхових виплат в регресному порядку, виплачених у зв'язку з виробничою травмою в сумі 2599,63 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення в регресному порядку з відповідача на користь позивача 2599,63 грн. страхових виплат.

Представник позивача в засіданні суду в повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в засіданні суду надав заперечення на позовну заяву від 06.11.2012 р. ( а. с. 25, 26 ), згідно з якими заперечив проти позову посилаючись на те, що у Законі України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. № 1105-XIV не передбачено право Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі, зворотної вимоги до винної особи. Таке право, як зазначено у ст. 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі виплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування; у зв"язку з настанням нещасного випадку на виробництві відділення Фонду виплатило потерпілому Пилипенку А. В. страхове відшкодування, але потрібно враховувати, що здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні послуги та виплати є обов"язком Фонду (позивача) у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК і, відповідно, відділення Фонду не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдані іншою особою, та не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із ч. 1 ст. 1191 цього Кодексу.

З огляду на викладене, вказано про відмову у позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Житомирської області знаходилась справа № 8/258, порушена за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ружинському районі до ПСП ім. Цюрупи (с. Андрушки Попільнянського району ) про стягнення 14586,55 грн. витрат по страховим виплатам в порядку регресу.

Рішенням господарського суду від 26.05.2009 р. позов задоволено (а. с.5, 6).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При вирішенні вищевказаної справи судом було встановлено наступне.

13.12.2001 р. громадянин Пелих В.І., керуючи автомобілем ВАЗ 2171 державний номер 2628 ІОА, що належить ПСП імені Цюрупи, скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109 державний номер 14263 КВ, яким керував громадянин Мельничук М.М.

Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля ВАЗ 2109 Пилипенко Анатолій Володимирович отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

23.05.2002 р. ДП "Попільнянським лісовим господарством" було складено акт спеціального розслідування за формою Н-5 та акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а. с. 18 - 21).

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 08.07.2004 р. рішення Попільнянського районного суду від 02.04.2004 р. про визнання недійсним акту Н-1 про нещасний випадок та визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом скасовано; винесено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відділення ВД ФССНВВПЗ в Андрушівському районі до Попільнянського державного лісогосподарського підприємства, Житомирського територіального управління Держнагляд-охоронпраці, Пилипенка А.В. про визнання недійсним акту Н-1 про нещасний випадок, визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, відмовлено за безпідставністю; судом встановлено, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, а складання акту форми Н-1 є обгрутованим.

Крім того, в межах справи № 4/5007/1206/12 судом встановлено, що відповідно до вироку Попільнянського районного суду Житомирської області від 12.04.2002 р. по справі №1 - 59 (а. с. 7, 8 ), засуджено Пелиха В. І., який керував автомобілем ВАЗ 2171 державний номер 2628 ІОА, що належить ПСП імені Цюрупи та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109 державний номер 14263 КВ, за ст. 286 ч. 2 КК України з застосуванням ст.69 КК України до штрафу в сумі 550,00 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 07.05.2007 р. ( а. с.13 ), зокрема, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 08.07.2004 р. залишено без змін.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ружинському районі (далі - позивач) № 0624/95/95/5 від 12.05.2011 р. призначено потерпілому Пилипенку А. В. 190,77 грн. перерахованої щомісячної грошової допомоги, проведено донарахування щомісячних виплат за березень 2011 р. в розмірі 17,65 грн., квітень 2011 р. в розмірі 17,65 грн.; постановою позивача № 0624/95/95/7 від 12.12.2011 р. надано потерпілому Пилипенку А. В. 240,00 грн. разової грошової допомоги; постановою позивача № 0624/95/95/8 від 19.03.2012 р. призначено потерпілому Пилипенку А. В. 224,35 грн. перерахованої щомісячної грошової допомоги; постановою позивача № 0624/95/95/9 від 11.04.201 р. призначено потерпілому Пилипенку А. В. 246,30 грн. перерахованої щомісячної грошової допомоги, проведено донарахування щомісячних виплат за березень 2012 р. в розмірі 21,95 грн. (а. с.14 - 17).

Господарським судом встановлено, що потерпілому Пилипенку А. В. виплачено позивачем за період з грудня 2011 р. по вересень 2012 р. 2595,77 грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 34 - 45).

Позивач просить суд в порядку регресу стягнути з відповідача вказану суму страхових виплат.

Оскільки позивачем проведено страхові виплати по вині працівника відповідача, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку між діями особи (працівника відповідача) та витратами, понесеними позивачем, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, то втрачені кошти, на думку позивача, є для нього шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК України ), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Доказів звільнення особи, яка завдала шкоди, від її відшкодування суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, позивачем надано до справи копію договору від 28.1.0.2009 р., укладеного позивачем з ПАТ КБ "Приватбанк" стосовно виконання функцій щодо виплати страхових відшкодувань (виплат), передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", здійснюваних Фондом, ч. 2 с. 2 якого передбачено, що органи Фонду на місцях сплачують Банку комісійну винагороду за надані послуги щодо зарахування сум страхового відшкодування (виплат) на поточні (у тому числі карткові) рахунки одержувачів у розмірі 0,15 % від суми, яка перераховується на рахунки одержувачів;.

З врахуванням викладеного, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача 3,89 грн. сплаченої комісійної винагороди (2595,77 х 0,15: 100 =3,89).

Таким чином позивач має право на відшкодування витрат, понесених в результаті виплати потерпілому страхових виплат, а заперечення відповідача підлягають відхиленню як безпідставні.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 2599,63 грн. обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутися з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (13543, Житомирська область, Попільнянський район, с. Андрушки, вул. Заводська, буд. 5, ідентифікаційний код 00385767) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ружинському районі Житомирської області ( 13601, Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Стадіонна, буд. 1А, ідентифікаційний код 25924107 )

- 2599,63 грн. витрат по страховим виплатам.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (13543, Житомирська область, Попільнянський район, с. Андрушки, вул. Заводська, буд. 5, ідентифікаційний код 00385767) в доход Державного бюджету України - 1609,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу