Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-8440/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р.Справа № 2а-8440/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Полежаки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8440/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001021720 від 09.07.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. по справі № 2а-8440/12/2070 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001021720 від 09.07.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61146, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 350.40 грн. (триста п'ятдесят гривень сорок копійок).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, неповне з'ясування обставин у справі, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. по справі № 2а-8440/12/2070 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від постачальників ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Костарика-10», відсутність у зазначених контрагентів необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, відсутність їх за місцезнаходженням, необізнаність директора ТОВ «Металург-2010» про фінансово-господарську діяльність підприємства, ненадання ним пояснень щодо основних покупців та постачальників, обставин укладення господарських угод, предмету цих угод, механізму проведення фінансово-господарських операцій, способів оплати, наявності заборгованості, стверджує про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин з ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Костарика-10» за червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року. У зв'язку з викладеним, вважає правомірним донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 28787,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6252,50 грн., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. по справі № 2а-8440/12/2070 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначили, що з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, закріплений у ст.61 Конституції України, законодавець не ставить у залежність правомірність формування податкового кредиту платником ПДВ від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Вважає, що висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем, зроблено відповідачем поза межами повноважень органів державної податкової служби, визначених Податковим кодексом України. Стверджує, що в акті перевірки не викладено жодних фактичних обставин, які б свідчили про наявність у діяльності позивача обставин, передбачених ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, а відтак, і підстави вважати правочини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Костарика-10» як таких, що порушують публічний порядок, відсутні. Вказує на те, що реальність господарських операцій за угодами позивача із ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Костарика-10» підтверджена належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, банківськими довідками про рух коштів на рахунку позивача, банківськими виписками), а також договорами постачання, довідками з ЄДРПОУ, свідоцтвами про державну реєстрацію та про реєстрацію контрагентів позивача як платників ПДВ. Вказує, що факт анулювання відповідачем свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання недійсними усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. Враховуючи викладене, вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Костарика-10», а відтак, податкове повідомлення-рішення №0001021720 від 09.07.2012 року про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 28787,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6252,50 грн., підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 04.07.2006 року за №24800000000063570 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 04.07.2006 року (т.1, а.с.73, 215-220).

В період з 11.06.2012 року по 18.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з TOB "Костарика-10" (код ЄДРПОУ 37365226) у червні, серпні, жовтні, листопаді 2011 року, TOB "Металург-2010" (код ЄДРПОУ 37365818) у грудні 2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №1136/1720/НОМЕР_1 від 22.06.2012 року, яким зафіксовано наступні порушення:

- п.5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_4 з TOB "Костарика-10" у червні, серпні, жовтні, листопаді 2011 року на суму 139164,00 грн., з TOB "Металург" у грудні 2011 року на суму 33560,00 грн.;

- ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 35039,50 грн. (28787,00 грн. - за основним платежем, 6252,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.11-22).

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001021720 від 09.07.2012 року, за платежем: податок на додану вартість, з яких за основним платежем - 28787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6252,50 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту у відповідних податкових періодах із врахуванням результатів вищезазначених господарських операцій із ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Костарика-10», безпідставності висновків акту перевірки позивача, не відповідності останніх дійсним обставинам справи та вимогам закону. Внаслідок чого, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, необґрунтовано, а тому рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту слугувало твердження відповідача про нікчемність правочинів між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Костарика-10», ТОВ «Металург-2010» як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок.

У свою чергу, твердження про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами обґрунтовується відповідачем з посиланням на акти ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010», відповідно до яких останні відсутні за місцезнаходженням; свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Костарика-10» анульовано 10.01.2012 р., ТОВ «Металург-2010» - 04.04.2012 р., відсутні технічні, технологічні та економічні вродливості для здійснення задекларованих господарських операцій (кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні приміщення для зберігання товарів, платник податків обізнаний щодо дефектів у статусі його контрагентів).

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача хибними та такими, що не можуть бути підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB "Костарика-10" було укладено договір постачання №01/04-2011 від 01.04.2011 року. Відповідно до умов договору №01/04-2011 постачальник - TOB "Костарика-10" зобов'язується поставити, а покупець - ФОП ОСОБА_3 прийняти продукцію виробничо-технічного призначення (далі товар). Найменування товару, його кількість, загальна сума кожного постачання та строки поставки визначаються на підставі Специфікацій покупця, затвердженими продавцем, та котрі являються невід'ємною частиною даного договору (т.1, а.с.24-26).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем надані до суду первинні документи, а саме: накладні витрат №270 від 01.06.2011 року, №505 від 01.08.2011 року, №1008 від 01.11.2011 року, видаткова накладна №825 від 01.10.2011 року, податкові накладні від 01.06.2011 року №0106007, від 01.08.2011 року №108002, від 01.10.2011 року №11001, від 01.11.2011 року №111003, рахунки-фактури, специфікації до договору (т.1, а.с. 28-38, 160-163, 165-168).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та TOB "Металург-2010" було укладено договір постачання №22 від 30.11.2011 року. Відповідно до умов договору постачальник - "Металург-2010" зобов'язується поставити, а покупець - ФОП ОСОБА_3 прийняти та оплатити металообробний інструмент (т.1, а.с.44-46).

На виконання вищезазначеного договору TOB "Металург-2010" поставило товар позивачу в повному обсязі, що підтверджується документами, а саме: накладними витрат №0112-21 від 01.12.2011 року, податковою накладною від 01.12.2011 року №22, рахунком-фактурою, специфікацією до договору (т.1, а.с.47-49, 164, 169).

Товар, поставлений TOB "Металург-2010" та TOB "Костарика-10", оплачений позивачем в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунку ФОП ОСОБА_3 (т.1, а.с.55-67).

Таким чином, як ФОП ОСОБА_3, так і його контрагентами - TOB "Металург-2010" та TOB "Костарика-10" виконано свої зобов'язання за договорами поставки -відвантажено певний обсяг товару, який оплачено у безготівковій формі, сплачено ПДВ у складі вартості поставленого товару.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що податкові накладні, виписані TOB "Металург-2010" та TOB "Костарика-10", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, а первинні документи, складені між сторонами - вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З матеріалів справи вбачається, що придбані у вказаних постачальників товари були в подальшому реалізовані позивачем як продавцем на адресу ПАТ «Лебединський завод поршневих кілець», ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», ПАТ «Нововолинський ливарний завод», ПАТ «Новокаховський електромеханічний завод», ЗАТ «Лозівський завод «Трактородеталь», ТОВ «Первомайськдизельмаш», ТОВ «Павлоградський завод технологічного устаткування», ТОВ КИЗ «Лезо», про що свідчать надані до матеріалів справи копії договорів поставки та видаткових накладних (т.1, а.с.99-121, 173-175, 177-183, 186-196, 198-208, 205-213).

З урахуванням видів господарської діяльності позивача згідно довідки з ЄДРПОУ - роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, інші види оптової торгівлі, беручи до уваги надані позивачем до матеріалів справи копії документів про подальшу реалізацію придбаних ТМЦ, колегія суддів зазначає, що придбання позивачем виробничо-технічної продукції та металообробного інструменту та подальше її використання відбулося в рамках власної господарської діяльності ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, щодо перевезення товарів від ТОВ "Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010», оскільки, у відповідності до умов додаткових угод до договорів поставки із ТОВ «Металург-2010» - від 01.12.2011 р., із ТОВ «Костарика-10» - від 02.04.2011 р., продукція вивозилась позивачем самостійно.

Зазначені обставини підтверджуються також поясненнями позивача, даними в суді першої та апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи наявність у розпорядженні позивача власного транспортного засобу (т.1, а.с.93), колегія суддів зазначає, що в даному випадку товарно-транспортна накладна не є єдиним належним доказом факту поставки ТМЦ, а тому, відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність господарських операцій між позивачем та його постачальниками - ТОВ "Костарика-10» і ТОВ «Металург-2010».

Як вірно зазначено судом першої інстанції, первинні документи по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_3 із ТОВ "Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010» оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", спричиняють втрату первинними документами юридичної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що фактичне виконання своїх зобов'язань за договорами поставки з ТОВ «Металург-2010» від 30.11.2011 р. та ТОВ «Костарика-10» від 01.04.2011 р. здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до складу податкового кредиту у червні, серпні, жовтні та листопаді 2011 року включено суми ПДВ з придбання ТМЦ у ТОВ «Костарика-10» в розмірі 23194,00 грн. та у грудні 2011 року - суму ПДВ з придбання товару у ТОВ «Металург-2010» в розмірі 5593,00 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів / послуг.

За змістом п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що реальність господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010» повністю підтверджена належними первинними документами, придбані ТМЦ використані позивачем у власній господарській діяльності, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема формування податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, які складені позивачем та його контрагентами на виконання вищевказаних правочинів за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки № №1136/1720/НОМЕР_1 від 22.06.2012 року про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами ґрунтуються виключно на відомоcтях актів ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 13.09.2011 року № 977/2305/24478367 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Костарика-10» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Компанія «СПО» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., від 31.10.2011 р. № 802/23-104/37365226 про неможливість проведення зустрічної звірки СГ «Костарика-10» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «АКПД-плюс», ТОВ «Футур-2010» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., від 23.12.2011 р. № 971/18-011 про неможливість проведення зустрічної звірки СГ «ТОВ «Костарика-10» щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., від 28.02.2012 р. № 214/18-011 про неможливість проведення зустрічної звірки СГ «ТОВ «Костарика-10» щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.; акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 29.02.2012 р. № 344/23-30/37365818 про неможливість проведення зустрічної звірки СГ ТОВ «Металург-2010» щодо підтвердження господарських відносин за грудень 2011 р.

Зазначеними актами зафіксовано у зазначених контрагентів необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, відсутність їх за місцезнаходженням, необізнаність директора ТОВ «Металург-2010» про фінансово-господарську діяльність підприємства, ненадання ним пояснень щодо основних покупців та постачальників, обставин укладення господарських угод, предмету цих угод, механізму проведення фінансово-господарських операцій, способів оплати, наявності заборгованості, що, на думку відповідача, свідчить про нікчемність угод, укладених позивачем з вказаними контрагентами, як таких, що не направлені на реальне настання правових наслідків та порушують публічний порядок.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що дії органів державної податкової служби щодо проведення перевірки ТОВ «Костарика-10», за результатами яких складено вищезазначені акти, що слугували підставою для висновку відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, були оскаржені останнім в судовому порядку.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. по справі № 2-а-1564/12/2070 адміністративний позов ТОВ "Костарика- 10" до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій незаконними задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Костарика-10" код 37365226 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Компанія "СПО" код 37365226, за наслідками якої складений акт від 12.09.2011 року № 681/23-405/37365226.

Визнано протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Костарика-10"код 37365226 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Харківенергозапчастина" код 30137052, за наслідками якої складений акт від 10.10.2011 року № 745/23-206/37365226.

Визнано протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Костарика-10"код 37365226 щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за наслідками якої складений акт від 25.11.2011 року № 920/18-011/37365226.

Визнано протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Костарика-10"код 37365226 щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за наслідками якої складений акт від 23.12.2011 року № 971/18-011.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Костарика-10" (місце знаходження: вул. Плеханівська, буд. 126/1, кім. 3,5 м. Харків, 61037, ідентифікаційний код: 37365226) витрати по сплаті судового збору в сумі 32,19 грн.

Вказана постанова набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р. (т.1, а.с.145-154).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі №2а-3434/12/2070 задоволено ТОВ «Костарика-10».

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТО В "Костарика-10" код 37365226 щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складений акт від 28.02.2012 року № 214/1 8-011.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Костарика-10"код за ЄДРПОУ 37365226 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у періоді з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складений акт від 21.11.2011 року №968/23-104/37365226.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Костарика-10"код за ЄДРПОУ 37365226 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у періоді з 01.05.2011 року по 31.05.201 1 року, за наслідками якої складений акт від 21.11.2011 року № 909/23-104/37365226.

Зазначена постанова набрала законної сили була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 р., а відтак, набрала законної сили (т.1, а.с.156-158).

Таким чином, неправомірність дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова по проведенню зустрічних звірок ТОВ "Костарика-10», встановлена судовим рішенням, які набрали законної сили, а відтак, акти № 28.02.2012 року № 214/1 8-011, від 23.12.2011 року № 971/18-011, не беруться до уваги колегією суддів з огляду на їх невідповідність вимогам ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки одержані з порушенням закону.

Щодо актів ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 13.09.2011 року № 977/2305/24478367 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Костарика-10» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Компанія «СПО» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., від 31.10.2011 р. № 802/23-104/37365226 про неможливість проведення зустрічної звірки СГ «Костарика-10» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «АКПД-плюс», ТОВ «Футур-2010» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 29.02.2012 р. № 344/23-30/37365818 про неможливість проведення зустрічної звірки СГ ТОВ «Металург-2010» щодо підтвердження господарських відносин за грудень 2011 р., якими зафіксовано відмову керівника ТОВ "Металург-2010» ОСОБА_5 від надання пояснень щодо обставин змісту господарських операцій, обставин укладання угод, відсутність у ТОВ «Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010» фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів), а, отже, відсутність реального характеру господарських операцій, вчинених вказаними контрагентами, відсутність останніх за юридичною адресою, колегія суддів зазначає наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що акти ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 13.09.2011 року № 977/2305/24478367 та від 31.10.2011 р. № 802/23-104/37365226 стосуються виключно відносин ТОВ "Костарика-10» із «Компанія «СПО», ТОВ Футур-2010», ТОВ «АКПД-плюс»", і не можуть бути належним доказом по справі за позовом ФОП ОСОБА_3, оскільки не стосуються спірних правовідносин.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки №1136/1720/НОМЕР_1 від 22.06.2012 року суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання ТМЦ у ТОВ "Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010», що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ "Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010» товарів, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

При цьому, оцінка достатності або недостатності вказаних умов для ведення господарської діяльності та здійснення господарських операцій, зокрема, за угодою з позивачем, не відноситься до повноважень органів державної податкової служби.

Твердження відповідача про відсутність ТОВ "Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010» за місцезнаходженням спростовується фактичними обставинами, встановленими у справі та не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Колегія суддів відмічає, що контрагенти позивача у спірних правовідносинах на час видачі спірних податкових накладних є право- і дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ «Костарика-10» - 10.01.2012 р. та ТОВ «Металург-2010» - 0.04.2012 р., оскільки таке анулювання відбулося після завершення господарських відносин позивача з вказаними контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання за спірним договором як ФОП ОСОБА_3, так і його контрагентами ТОВ "Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010» були виконані в повному обсязі та належним чином: отримано певний обсяг товару, виконані роботи, за які сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів, що є підставою вважати договори між позивачем та вказаними контрагентами укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки. Зміст прав та обов'язків сторін правочинів положенням чинного законодавства не суперечать.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Отже, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та дослідженими у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ТОВ "Костарика-10» та ТОВ «Металург-2010» не підтвердженні жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товарів, невикористання отриманих ТМЦ у господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочини між вказаними контрагентами не може бути визнані нікчемними.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ "Костарика-10», ТОВ «Металург-2010» не можуть бути визнані нікчемними.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 28787,00 грн. по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти викладених в акті перевірки №1136/1720/НОМЕР_1 від 22.06.2012 року порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001021720 від 09.07.2012 року, за платежем: податок на додану вартість, з яких за основним платежем - 28787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6252,50 грн. - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8440/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.