Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-7050/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-7050/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представника позивача Сімаковича П.Ю.

представника відповідача Щербак Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-7050/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Кіатон"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ НВП "Кіатон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення- рішення від 01.06.2012 року № 0004131503 та № 0004121503.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "КІАТОН" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0004131503 та № 0004121503.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 4.6.1 п. 4.6 розділу ІІІ "Розрахунки з бюджетом за звітний період", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ТОВ НВП "Кіатон", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 31633477, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ Київського району м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки ЄДРПОУ № 5132 одним з основних видів діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля, монтаж та установлення контрольно-вимірювальної апаратури, дослідження та розробки у галузі природних та технічних наук, виробництво контрольно-вимірювальної апаратури, навчання дорослих та інші види освіти.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2012 року № 779/15-308/31633477, яким встановлено порушення п.198.6 ст.198, п.201.8, 201.10 ст.201 ПК України, пп.4.6.1 п.4.6 розділу ІІІ «розрахунки з бюджетом за звітний період» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 25.11.2011 року № 1492.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0004131503, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16741,00 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 8370,50 грн. та №0004121503, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3050,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за березень 2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 року № 0004131503 та № 0004121503 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а тому наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні, виписані ТОВ «Бізнес Консалтинг плюс» від 22.02.2012 року № 113 на суму ПДВ 9842,00 грн., № 125 від 28.02.2012 року на суму ПДВ 9949,04 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 18.05.2012 року № 779/15-308/31633477, перевірку проведено на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року № 9019813025, додатку № 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9019803825 від 18.04.2012 року; реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень поточного року; баз даних ДПА України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує реальний характер господарських операцій між ТОВ НВП "Кіатон" та ТОВ «Бізнес Консалтинг плюс». Єдиною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу щодо анулювання у ТОВ «Бізнес Консалтинг плюс» свідоцтва платника податку на додану вартість, та неправомірне, у зв'язку з цим, віднесення позивачем сум податку на додану вартість з цим контрагентом до податкового кредиту.

З цих підстав, на думку апелянта, податкові накладні, виписані «Бізнес Консалтинг плюс», не підлягають врахуванню при віднесення формуванні позивачем складу податкового.

Колегія суддів вважає такі доводи помилковими.

Встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 31.01.2012 року прийнято рішення за № 9/15-02-36 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс».

Вказане рішення було оскаржено ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» до Харківського окружного адміністративного суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-консалтинг плюс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання свідоцтва платника податків на додану вартість за №100291948, дата початку дії свідоцтва 08.07.2010 року, видане ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс (код ЄДРПОУ 37093546), неправомірними.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 31.01.2012 року за №9/15-02-36 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за №100291948, дата початку дії свідоцтва 08.07.2010 року, видане ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» (код ЄДРПОУ 37093546); зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» (код ЄДРПОУ 37093546, юридична адреса: 61020, м. Харків, пров. Метизний, 5) платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податків на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» (код ЄДРПОУ 37093546, юридична адреса: 61020, м. Харків, пров. Метизний, 5) платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року апеляційну скаргу Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року по справі № 2а-1558/12/2070 - залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року по справі № 2а-1558/12/2070 набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року по справі № 2а-1558/12/2070.

Доказів скасування ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року по справі № 2а-1558/12/2070 за наслідками касаційного оскарження Вищим адміністративним судом України в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно п. 6.2 Наказу ДПА України № 978 від 22.12.2010 р., підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається протиправним з моменту його прийняття у разі набрання законної сили рішенням суду про його скасування, оскільки вино, таким чином, не створює будь-яких правових наслідків. У такому випадку безпідставно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» скасовано у судовому порядку, і Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова зобов'язано поновити таку реєстрацію шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації, податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності по відносинах позивача з контрагентом є належними доказами здійснення господарських операцій між господарюючими сторонами та підтвердження сплати позивачем ПДВ.

На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманим від контрагента ТОВ «Промбуд-монтажінвест».

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0004121503 від 01.06.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3050,00 грн., оскільки судовим розглядом встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту за березень 2012 року за податковими накладними, отриманим від контрагента ТОВ «Промбуд-монтажінвест».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 року № 0004131503 та № 0004121503 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0004131503 та № 0004121503, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-7050/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Перцова Т.С. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.