Рішення

від 25.12.2012 по справі 5011-72/16512-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/16512-2012 25.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс"

до Приватного підприємства "Інап-Електро"

про стягнення 150 775,12 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Розуменко Ю.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Інап-Електро" (далі-відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 122 645,72 грн., штрафу у розмірі 5 118, 77 грн. та 3% річних у розмірі 12 747, 84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати роботи за договором №07-07/08 від 07.07.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою про порушення провадження у справі про місце та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відзиву на позов не подав.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.12.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2008 р. між Приватним підприємством "Інап-Електро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" укладено договір №07-07/08, умовами якого передбачено, що позивач приймає на себе обов'язки по виконанню електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт з реконструкції комірок 10 кВ №№11, 54 ПС «Вигурівщина»на об'єкті «Будівництво житлових будинків та споруд соціально-культурного призначення в 26-А мкрн. ж/м Вигурівщина-Троєщина, обмеженого вул. Оноре де Бальзака, Градинського, Радунського та Лаврухіна в Деснянському р-ні м. Києва згідно ТУ АЕК «Київенерго»№34323 від 24.07.2006 р., а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, які виконані відповідно до діючих норм, правил та технічної документації.

Відповідно до п.2.1. договору ціна договору визначається на підставі договірних цін, що є додатками №№1,2 до цього договору, а саме: - електромонтажні роботи -249 648,00 грн.; - пусконалагоджувальні роботи -60 379,20 грн. Всього за договором 310 027,20 грн.

У п. 3.1. договору встановлено, що відповідач сплачує позивачеві аванс в розмірі 100% вартості устаткування, яке буде використане при виконанні робіт, що становить 213 811,20 грн.

Згідно п. 3.2. договору поточні розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно, згідно актів приймання виконаних робіт, оформлених відповідними представниками відповідача та позивача, на протязі 10 робочих днів після підписання акту.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за кожний день затримки платежу відповідач сплачує штраф в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення, але не більше 5% від суми несплаченого платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. в якості авансу на виконання умов договору, що підтверджується копією виписки з особового рахунку позивача.

Судом встановлено, що позивачем було виконано робіт згідно договору на загальну суму 302 375,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) (копії в матеріалах справи).

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі сплачених коштів в якості авансу в розмірі 200 000,00 грн., в результаті чого заборгував позивачеві 102 375,40 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт згідно договору №07-07/08 від 07.07.2008 р. в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 102 375,40 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 270,32 грн. інфляційної складової, 5 118,77 грн. штрафу та 12 747,84 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №07-07/08 від 07.07.2008 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання, передбачені договором, зокрема, підрядні роботи на загальну суму 302 375,40 грн., які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 200 000,00 грн., в результаті чого заборгував позивачеві 102 375,40 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №07-07/08 від 07.07.2008 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 102 375,40 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 5 118,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Встановлюючи у п. 7.1. договору відповідальність замовника за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу, сторони фактично погодили пеню, розмір якої визначається у відсотках до суми невиконаного грошового зобов'язання.

Таким чином, заявивши вимогу про стягнення з відповідача штрафу, позивач фактично просить стягнути пеню.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 5 118,77 грн. штрафу.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 270,32 грн. інфляційної складової та 12 747,84 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно визначено суму 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача.

За розрахунком суду, обґрунтованими визнаються 20 270,32 грн. інфляційної складової та 12 621,62 грн. 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інап-Електро" (02232, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 71, кв. 11, код ЄДРПОУ -34184326) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 18-А, код ЄДРПОУ -31025287) 122 645 (сто двадцять дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 72 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 5 118 (п'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 77 коп. штрафу, 12 621 (дванадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 62 коп. 3% річних та 2 807 (дві тисячі вісімсот сім) грн. 72 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.12.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.