Рішення

від 19.12.2012 по справі 5011-7/14862-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/14862-2012 19.12.12

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Громадської організації Оперативно-рятувальна служба

про стягнення 70 333,73 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Жидейкіна Н.Д. -довіреність б/н від 03.11.2012;

від відповідача: Діденко В.І. - директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Громадської організації Оперативно-рятувальна служба про стягнення 70 333,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач після припинення дії Договору № 5/1934 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17.10.2001 року не повернув орендоване приміщення позивачу і продовжує ним користуватися, не сплачуючи при цьому орендну плату.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 70 333,73 грн. -основного боргу, 1 609,50 грн. -судового збору.

Ухвалою від 25.10.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.11.2012.

В судовому засіданні 20.11.2012 оголошено перерву до 19.12.2012.

В судовому засіданні 19.12.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 19.12.2012 представник позивача позовні вимоги визнав та просив суд відстрочити виконання рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2012 заперечував проти відстрочки виконання рішення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2001 року між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(далі по тексту -орендодавець, позивач) та Оперативно-рятувальною службою м. Києва (перейменовано в громадську організацію Оперативно-рятувальна служба, далі по тексту -орендар, відповідач) було укладено Договір № 5/1934 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору встановлений з 27.04.2001 року по 27.04.2004 року (п. 10.1. Договору), суду не надано жодних доказів припинення дії Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської Ради 8 сесії 13 скликання від 27.04.2001 року № 295/1272 додаток 1 пункт 21 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення (будівлю, споруду), вартість якого визначена експертним шляхом, на вулиці Жилянська,26-А загальною площею 385,40 (триста вісімдесят п'ять цілих чотири десятих) кв.м, в т.ч. на 1, 2, 3 поверхах - 385,40 (триста вісімдесят п'ять цілих чотири десятих) кв.м, для розміщення підрозділів.

Згідно з п. 1.3. Договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої, на момент початку дії договору, становить: з 27.04.2001 року до 05.07.2001 року -1 351,34 грн., з 05.07.2001 року -3 133,24 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 2.3. Договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

27.04.2001 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення, на підтвердження чого позивач надав суду Акт прийому-передачі нежилих приміщень від 27.04.2001 року (копія Акту міститься в матеріалах справи).

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідач після припинення дії Договору № 5/1934 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17.10.2001 року не повернув орендоване приміщення позивачу і продовжує ним користуватися, не сплачуючи при цьому орендну плату за період з лютого 2011 року по серпень 2012 року, і у зв'язку з цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 70 333,73 грн. за фактичне користування приміщенням, яку відповідач визнав в судовому засіданні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору, після припинення його дії не повернув орендоване приміщення і продовжує ним користуватися не сплачуючи при цьому орендну плату за фактичне користування приміщенням з лютого 2011 року по серпень 2012 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судовому засіданні визнав заборгованість, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 70 333,73 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.02.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.02.2013 року підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Оперативно-рятувальна служба (01033, м. Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 26-А, код ЄДРПОУ 01210662) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 70 333 (сімдесят тисяч триста тридцять три) 73 грн. -основного боргу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду м. Києва від 19.12.2012 року по справі № 5011-7/14862-2012 до 01.02.2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 25.12.2012 року.