Рішення

від 25.12.2012 по справі 5011-5/12812-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/12812-2012 25.12.12 За позовом Приватного підприємства "Купава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕКТОРІ"

про стягнення 10 532, 29 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Миколинська Г.В. за довіреністю б/н від 25.10.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Купава" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕКТОРІ" (далі - відповідач) про стягнення 11 322, 23 грн., в тому числі 10 228, 75 грн. основного боргу, 322, 79 грн. пені, 716, 01 штрафу та 64, 74 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/12812-2012, розгляд справи призначено на 09.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, відкладено на 30.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 20.11.2012 р.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 9 428, 75 грн. основного боргу, 64, 74 грн. 3 % річних та 322, 79 грн. пені та 716, 01 грн. штрафу. Заява обґрунтована тим, що 04.09.2012 р., 10.09.2012 р. та 23.10.2012 р. відповідачем було здійснено частковий розрахунок з позивачем на загальну суму 800, 00 грн.

Судом прийнято вказану заяву до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 03.12.2012 р.

23.11.2012 р. через відділ діловодства суду господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 5011-5/12812-2012 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 5011-5/12812-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.12.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Ломаки В.С., справу № 5011-5/12812-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/12812-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.12.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.12.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 3878, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму на умовах даного договору.

Найменування та кількість товару визначається накладними, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2.).

Відповідно до п. 2.2. Договору покупець зобов'язується прийняти від продавця товар, оформити документи на прийом товару, згідно законодавства та своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за отриманий товар.

Згідно з п. 3.1. Договору розрахунки за продукцію покупець проводить з моменту поставки товару, згідно Додатку № 1, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору строк проведення платежу -відстрочка в 7 календарних днів.

Вартість товару визначається у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, у вартість входить ПДВ, витрати на транспортування, тару та упаковку (п. 3.2.).

Згідно з п. 6.1. Договору він набуває чинності з моменту підписання і діє протягом двох років.

Якщо протягом 20 календарних днів до закінчення дії договору жодна з сторін письмово не попередить іншу про намір припинити його дію, договір продовжує свою дію на наступний строк (п. 6.2.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18 420, 00 грн. відповідно до видаткових накладних № 000029884 від 08.06.2012 р. на суму 9 240, 00 грн. та № 000029977 від 08.06.2012 р. на суму 9 180, 00 грн.

За змістом Додатку № 1 до Договору вказаний товар мав бути оплачений відповідачем в строк до 15.06.2012 р. включно.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково, сплативши на користь позивача 3 100, 00 грн., а саме:

100, 00 грн. -16.07.2012 р., 100, 00 грн. 17.07.2012 р., 100, 00 грн. 18.07.2012 р., 100, 00 грн. -19.07.2012 р., 100, 00 грн. -20.07.2012 р., 100, 00 грн. -23.07.2012 р., 100, 00 грн. -24, 07.2012 р., 500, 00 грн. -25.07.2012 р., 500, 00 грн. -26.07.2012 р., 100, 00 грн. -27.07.2012 р., 100, 00 грн. -30.07.2012 р., 100, 00 грн. -31.07.2012 р., 100, 00 грн. - 02.08.2012 р., 100, 00 грн. -16.08.2012 р., 100, 00 грн. -21.08.2012 р., 100, 00 грн. - 29.08.2012 р., 200, 00 грн. -04.09.2012 р., 200, 00 грн. -10.09.2012 р., 200, 00 грн. - 14.09.2012 р., 200, 00 грн. -23.10.2012 р., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, даними акту звірки сторін від 27.08.2012 р. та не спростовано відповідачем.

При цьому, 17.08.2012 р. відповідач повернув частину товару позивачу відповідно до видаткової накладної (повернення) № ВП-00022 від 17.08.2012 р. на суму 5 891,25 грн.

Враховуючи зазначене, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 9 328, 75 грн.

Враховуючи розбіжності між заявленою до стягнення сумою основного боргу та визначеною судом, у судовому засіданні 25.12.2012 р. на підставі пояснень представника позивача встановлено, що ним при зменшенні позовних вимог помилково не було враховано проплати, здійсненої відповідачем 16.08.2012 р. на суму в 100, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.1. Договору розрахунки за продукцію покупець проводить з моменту поставки товару, згідно Додатку № 1, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За змістом Додатку № 1 до Договору строк проведення платежу -відстрочка в 7 календарних днів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

При цьому, так як судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 328, 75 грн., що не заперечується позивачем і не оспорено відповідачем, суд в частині вимог щодо стягнення основного боргу задовольняє їх частково на вказану суму.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сторони передбачили п. 5.2. Договору, що в разі порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочки від суми заборгованості, а у разі порушення строків оплати понад 30 днів додатково сплачується штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 322, 79 грн. та 3% річних у розмірі 64, 74 грн. за період в 77 днів з 16.06.2012 р. по 31.08.2012 р. на суму боргу в 10 228, 75 грн., яка існувала у відповідний період, а також штраф у розмірі 716, 01 грн. як 7 % від суми боргу в 10 228, 75 грн.

Слід зазначити, що, враховуючи поступове погашення відповідачем загальної суми боргу окремими платежами (в розмірі 100, 00 грн., 500, 00 грн.) протягом декількох місяців, позивач мав право нарахувати пеню та 3 % річних у більшому розмірі, розрахувавши її відносно дійсних сум боргу станом на відповідні періоди з наступним їх сумуванням, однак вирішив взяти за основу для розрахунку суму боргу, яка існувала в період з 27.08.2012 р. по 29.08.2012 р., коли відповідачем було здійснено черговий платіж в погашення боргу.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, вони підлягають задоволенню саме в розмірі, заявленому до стягнення позивачем.

При цьому, суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ФЕКТОРІ" (04112, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Дорогожицька, будинок 1, код ЄДРПОУ 36050831) на користь Приватного підприємства "Купава" (04116, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Коперника, будинок 16-А, код ЄДРПОУ 22925804) 9 328 (дев'ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 75 коп. основного боргу, 322 (триста двадцять дві) грн. 79 коп. пені, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 01 коп. штрафу, 64 (шістдесят чотири) грн. 74 коп. 3% річних та 1 593 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.12.2012 р.

Суддя В.С. Ломака